Ранні роки: Сімферополь і перші кроки до мистецтва

Майбутня режисер Оксана Іванівна Байрак народилася 16 лютого 1964 року в місті Сімферополь, Крим, Україна (тоді – УРСР). Вона виросла в інтелігентній сім’ї: її батько був юристом і доктором наук, а мати – економісткою, яка понад 50 років прожила в курортному місті Алушта. У Оксани є старша єдинокровна сестра Наталія, донька батька від першого шлюбу, старша на 15 років. З дитинства Оксана виявляла інтерес до мистецтва, зокрема до театру та кіно, що визначило її майбутній шлях.

Після закінчення школи Оксана вступила до Київського державного педагогічного університету імені М. Драгоманова, де здобула освіту педагога-логопеда. У 1986–1988 роках вона працювала вчителькою-логопедом, допомагаючи дітям із вадами мовлення. Однак мрія про кінематограф перемогла, і в 1988 році вона вступила на режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (нині – Київський національний університет театру, кіно і телебачення). Під керівництвом викладачів А. Серебреникова та В. Марченка вона опанувала режисерську майстерність, закінчивши виш у 1994 році.

Сім’я Оксани Байрак

Особисте життя Оксани Байрак завжди залишалося відносно закритим, хоча деякі деталі відомі завдяки інтерв’ю. У 2000-х роках вона була одружена з продюсером Олександром Копейкіним, але шлюб закінчився розлученням. У 2017 році в інтерв’ю Оксана розповіла про нову спробу створити сім’ю, натякнувши на стосунки з молодшим за неї партнером, чиє ім’я не розголошувала. У 2019 році вона повідомила, що стала матір’ю, народивши доньку, але подробиць про дитину чи її батька не розкрила, що викликало спекуляції в медіа.

Оксана часто згадує свою матір, яка залишається важливою частиною її життя і проживає в Алушті. Її стосунки з сестрою Наталією менш відомі, але, за її словами, родина завжди підтримувала її творчі амбіції. Після переїзду до Росії в 2014 році Оксана рідко згадує про сімейні зв’язки в Україні, зосереджуючись на кар’єрі.

Шлях до слави: Королева мелодрам

Кар’єра Оксани Байрак у кіно почалася в 1991 році з короткометражного фільму «Круїз, або розлучна подорож», який отримав нагороду за найкращий дебют на кінофестивалі «Молодість». Її перші роботи, такі як «Заплати наперед» (1992), показали її талант до створення емоційних історій. У 2000-х роках Байрак здобула популярність завдяки мелодраматичним телефільмам, які принесли їй неофіційний титул «королеви мелодрам». Серед найвідоміших робіт:

• «Жіноча інтуїція» (2003) – історія про складні стосунки та пошук кохання.
• «Снігова любов, або Сон у зимову ніч» (2003) – романтична драма, що стала хітом.
• «В двох кілометрах від Нового року» (2004) – новорічна історія про доленосну зустріч.
• «Аврора» (2006) – драма про дівчинку, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, що отримала широкий резонанс.

У 2010-х роках Оксана зосередилася на серіалах. Її проєкти «Пізнє каяття» (2013) і «Ніщо не трапляється двічі» (2019) стали популярними в Україні та Росії завдяки чуттєвим сюжетам і сильним акторським складам. Вона виступала не лише режисеркою, а й сценаристкою та продюсеркою, що дозволяло їй контролювати весь творчий процес.

У 2017 році Оксана запустила авторську програму «Відверто з Оксаною Байрак» на російському телеканалі «ТВ Центр», де брала інтерв’ю в зірок і обговорювала особисті історії. Програма стала ще одним кроком до її популярності в Росії.

Суперечки та переїзд до Росії

Життя і кар’єра Оксани Байрак кардинально змінилися після окупації Криму Росією в 2014 році. Вона емігрувала до Росії, пояснюючи це бажанням продовжити творчу діяльність. Цей крок викликав критику в Україні, особливо через її українофобні висловлювання та підтримку російської політики. У 2023 році вона почала працювати під псевдонімом Фрося Касьян, знімаючи серіали для російських пропагандистських каналів, зокрема в Санкт-Петербурзі, разом із українськими акторами, які також залишили країну. Ці дії призвели до звинувачень у зраді та втрати репутації в Україні.

У 2006 році Оксана балотувалася до Верховної Ради України від Партії політики Путіна, що вже тоді викликало обурення через її проросійську позицію. Після 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Оксана уникала публічних коментарів про війну, що лише посилило критику.

Особистість і вплив

Оксана Байрак – це постать, яка викликає полярні емоції. Її талант як режисерки та сценаристки зробив її легендою мелодрами, а її фільми й серіали завоювали любов мільйонів завдяки чуттєвим історіям і майстерному підходу до постановки. Проте її рішення переїхати до Росії та українофобні погляди затьмарили її досягнення в очах багатьох українців. Вона стала прикладом того, як особистий вибір може вплинути на репутацію та сприйняття в суспільстві.

Її внесок у кінематограф, зокрема в жанр мелодрами, залишається значним. Фільми, такі як «Аврора» та «Снігова любов», стали класикою пострадянського кіно, а її вміння розкривати тему кохання зробило її унікальною. Водночас її кар’єра в Росії та мовчання про війну зробили її символом суперечливого вибору.

Оксана Байрак – це історія про талант, успіх і контроверсії. Від Сімферополя до Києва, від педагогіки до режисерського крісла, вона створила десятки фільмів, які залишили слід у серцях глядачів. Проте її переїзд до Росії та проросійська позиція зробили її постаттю, яка розділяє думки. Її життя – це приклад того, як творчість і політика можуть переплестися, викликаючи як захоплення, так і осуд. Незалежно від суперечок, Оксана Байрак залишається однією з найяскравіших фігур пострадянського кінематографа.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”