Майбутня співачка Ніколь Прасковія Еліколані Валіенте Шерзінгер народилася 29 червня 1978 року в Гонолулу, штат Гаваї, в родині, де переплелися різні культури. Її батько, Альфонсо Валіенте, був філіппінцем, а мати, Розмарі, мала українське та гавайське коріння. Ця унікальна суміш походження стала основою для багатогранності Ніколь як артистки. Її мати народила Ніколь у 18 років, але незабаром розлучилася з її батьком. Дитинство дівчинки пройшло в Луїсвіллі, штат Кентуккі, куди вона переїхала разом із матір’ю та отчимом, Гері Шерзінгером, німцем за походженням, який удочерив Ніколь і дав їй своє прізвище.
Сім’я жила скромно, але Ніколь завжди відчувала підтримку рідних. Її мати, професійна хореографиня гавайських танців, прищепила дівчинці любов до мистецтва. У строгій католицькій родині, де дідусь був священником, Ніколь виховували в дусі дисципліни: вона носила довгі сукні та дотримувалася суворих правил. Проте сцена стала її втечею. У 14 років вона почала виступати в місцевих театрах Луїсвілла, демонструючи талант до співу й акторської гри. Натхненням для неї стала музика Вітні Х’юстон, чиї пісні Ніколь слухала на касетах, мріючи про велику сцену.
Ніколь навчалася в Молодіжній школі виконавських мистецтв при середній школі DuPont Manual у Луїсвіллі, де відточувала свої вокальні та танцювальні навички. Пізніше вона вступила до Університету Райта в Дейтоні, штат Огайо, де вивчала театральне мистецтво та танці. Проте її амбіції були більшими за академічні стіни. У 1999 році Ніколь покинула університет, щоб приєднатися до рок-гурту Days of the New як бек-вокалістка. Цей досвід став для неї першим кроком у професійний музичний світ, хоча й не приніс значного успіху.
На початку 2000-х Ніколь брала участь у талант-шоу Popstars на каналі The WB, де її помітили продюсери. Вона стала частиною дівочого гурту Eden’s Crush, який здобув помірну популярність із синглом “Get Over Yourself”. Група розпалася через рік, але цей досвід загартував Ніколь і підготував її до майбутніх викликів. Вона продовжувала брати участь у театральних постановках, зокрема зіграла Велму Келлі в мюзиклі “Чикаго”, і шукала нові можливості в музичній індустрії.
Справжній прорив у кар’єрі Ніколь стався в 2003 році, коли музичний продюсер Джиммі Айовін запросив її до складу The Pussycat Dolls – гурту, який спочатку був бурлеск-шоу в Лос-Анджелесі. Ніколь стала провідною вокалісткою та єдиною учасницею, яка брала участь у написанні пісень для дебютного альбому PCD (2005). Альбом став платиновим, а сингли “Don’t Cha”, “Buttons” і “Stickwitu” очолили чарти по всьому світу. The Pussycat Dolls стали одним із найуспішніших жіночих гуртів 2000-х, продавши понад 55 мільйонів записів.
Ніколь була душею гурту: її потужний вокал і харизматична сценічна присутність зробили її центральною фігурою. Вона згадувала, що робота в The Pussycat Dolls дала їй відчуття “суперсили”. Другий альбом гурту, Doll Domination (2008), укріпив їхній успіх із хітами “When I Grow Up” і “I Hate This Part”. Проте внутрішні конфлікти та бажання Ніколь розвивати сольну кар’єру призвели до розпаду гурту в 2010 році.
Ще під час роботи з The Pussycat Dolls Ніколь розпочала запис сольного альбому Her Name Is Nicole (2007). Вона співпрацювала з такими зірками, як will.i.am, Тімбаленд і Ne-Yo, але альбом не побачив світ через низьку популярність синглів. Цей період став для Ніколь випробуванням: вона зіткнулася з критикою та сумнівами у власних силах. Проте співачка не здалася. У 2011 році вона випустила дебютний сольний альбом Killer Love, який отримав схвальні відгуки в Європі. Сингл “Don’t Hold Your Breath” став хітом у Великій Британії.
Другий альбом Big Fat Lie (2014) показав більш зрілу сторону Ніколь, але комерційного успіху не досяг. Попри це, її вокал і артистизм здобули визнання критиків. Вона продовжувала експериментувати, співпрацюючи з артистами різних жанрів, від поп-музики до електроніки. У 2025 році Ніколь анонсувала виступи в престижних залах Carnegie Hall у Нью-Йорку та Walt Disney Concert Hall у Лос-Анджелесі, що стало втіленням її мрії про визнання як сольної артистки.
Окрім музики, Ніколь активно розвивала акторську кар’єру. Вона з’явилася в епізодичних ролях у фільмах “Люди в чорному 3” (2012), “В погоні за Папі” (2003) і серіалі “Як я зустрів вашу маму”. Її голосом звучить персонаж Моана в однойменному анімаційному фільмі Disney (2016). Ніколь також брала участь у театральних постановках, зокрема в мюзиклі “Коти” у Вест-Енді, де її виконання отримало високі оцінки.
На телебаченні Ніколь стала відомою як суддя талант-шоу. Вона була частиною журі The X Factor у Великій Британії та США, а також The Masked Singer. Її харизма та професійні коментарі зробили її улюбленицею глядачів. У 2020 році вона брала участь у шоу Dancing with the Stars, де посіла перше місце, продемонструвавши свої танцювальні здібності.
Ніколь виросла в багатонаціональній родині, що формувала її унікальну ідентичність. Її мати, Розмарі, була не лише хореографинею, але й головною підтримкою Ніколь у дитинстві. Після розлучення з батьком Ніколь, Альфонсо, Розмарі вийшла заміж за Гері Шерзінгера, який став для Ніколь люблячим отчимом. У Ніколь є молодша зведена сестра, Кіала, з якою вона підтримувала теплі стосунки. У 2021 році Ніколь відвідала Португалію, щоб познайомити свого нареченого Тома Еванса з родиною, що підкреслило її відданість сімейним цінностям.
Особисте життя Ніколь завжди привертало увагу ЗМІ. Вона мала стосунки з відомими особистостями, зокрема з гонщиком Льюїсом Гамільтоном, але жоден із романів не завершився шлюбом до заручин із Томом Евансом у 2023 році. Ніколь відкрито говорить про свої мрії про сім’ю, але підкреслює, що кар’єра залишається її пріоритетом. Її відданість мистецтву та наполегливість зробили її прикладом для багатьох молодих артистів.
Ніколь Шерзінгер – це не лише співачка чи актриса, а символ стійкості та самовираження. Вона довела, що талант і праця можуть подолати будь-які перешкоди, а її мультикультурне коріння додає їй унікальності. Від Гаваїв до світових сцен, Ніколь залишається іконою, яка надихає мільйони.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис