Дитинство та сім’я

Майбутній телеведучий Микола Миколайович Тищенко народився 17 травня 1972 року в Києві, Україна. Його батько, Микола Тищенко, був військовим, що, ймовірно, вплинуло на дисциплінованість і амбітність молодого Миколи. Про матір відомо небагато, але в інтерв’ю Тищенко згадував, що зростав у звичайній київській родині. У нього є сестра Юлія, яка проживає в Москві, що стало предметом критики під час його політичної кар’єри, особливо після 2022 року.

У дитинстві Микола захоплювався спортом, зокрема боксом і бодібілдінгом, що сформувало його фізичну витривалість і впевненість. Після закінчення школи він вступив до Київського інженерно-будівельного інституту (нині Київський національний університет будівництва і архітектури), де здобув спеціальність інженера-механіка.

Під час навчання на військовій кафедрі йому присвоїли звання лейтенанта запасу. Цей період заклав основу для його майбутньої кар’єри, хоча сам Тищенко зізнавався, що мріяв про щось більше, ніж інженерія.

Початок кар’єри: Спорт і бізнес

У 1990-х роках Микола Тищенко занурився в бурхливе життя пострадянського Києва. За даними деяких джерел, у цей період він був пов’язаний із організованою злочинною групою “Савлохи” під керівництвом Бориса Савлохова, отримавши прізвисько “Коля Оболонський”. Хоча ці звинувачення залишаються суперечливими і не підтверджені судовими вироками, вони неодноразово спливали в медіа. Сам Тищенко заперечує будь-який кримінальний зв’язок, називаючи це “чорним піаром”.

У 1998 році Микола розпочав кар’єру в ресторанному бізнесі, відкривши свій перший заклад. Згодом він став президентом і власником мережі ресторанів “Наша карта”, до якої входять такі відомі заклади, як “Велюр”, “Ришельє”, “Сейф”, “ТургенеФ” і суши-бар “Улей”. Його ресторани здобули популярність у Києві завдяки високій якості та статусному іміджу, а сам Тищенко став відомим як успішний бізнесмен. Його харизма та вміння презентувати себе відкрили двері до шоу-бізнесу.

Телебачення: “Ревізор” і “МастерШеф”

Справжня популярність прийшла до Тищенка в 2010-х, коли він став ведучим популярних телешоу на Новому каналі. У 2011 році він приєднався до проєкту “Ревізор”, де перевіряв українські ресторани та готелі, здобувши репутацію суворого, але харизматичного критика. Його фраза “Я б таке не їв!” стала мемом, а образ “Колі Котлети” – прізвисько, яке прилипло до нього через його пристрасть до кулінарії – закріпився в уяві глядачів.

Пізніше Тищенко став суддею і ведучим кулінарного шоу “МастерШеф”, де його прямолінійність і почуття гумору зробили його улюбленцем аудиторії. У 2018 році він також брав участь у “Танцях із зірками”, дійшовши до півфіналу та продемонструвавши непогані танцювальні здібності. Ці проєкти зробили Тищенка однією з найвідоміших медійних персон України, але також підготували ґрунт для його політичної кар’єри.

Політична кар’єра та скандали

У 2019 році Микола Тищенко приєднався до партії “Слуга народу” і балотувався до Верховної Ради IX скликання від 219-го виборчого округу (Святошинський район Києва).

Він переміг, ставши народним депутатом, а згодом – заступником голови Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури. Його політична кар’єра була тісно пов’язана з кумівством: Тищенко є кумом Андрія Єрмака, глави Офісу Президента України, що, за словами критиків, сприяло його швидкому просуванню.

Проте політична діяльність Тищенка була позначена численними скандалами. У 2020 році його ресторан “Велюр” працював під час карантину, попри суворі обмеження, що викликало обурення громадськості. 

У 2023 році його звинуватили в корупційних схемах із тендерами та рейдерстві, а також у використанні майна підлеглих для особистого збагачення. Найгучніший інцидент стався в червні 2024 року, коли Тищенко звинуватили в причетності до побиття військового в Дніпрі.

Ця подія призвела до виключення його з фракції “Слуга народу” та накладення цілодобового домашнього арешту. Пізніше, у січні 2025 року, Тищенко з’явився у Верховній Раді, хоча раніше посилався на “проблеми зі здоров’ям” у суді, що викликало нову хвилю критики.

У січні 2025 року Тищенко також потрапив у скандал через поїздку до Таїланду під час війни, що призвело до його звільнення з посади заступника голови фракції “Слуга народу”. У медіа його звинуватили у зв’язках із російськими структурами через сестру в Москві та у спробі уникнути мобілізації. Сам Тищенко назвав ці звинувачення “чорним піаром” і заявив, що його діяльність спрямована на благо України.

Особисте життя

Особисте життя Миколи Тищенка завжди привертало увагу. Його першим шлюбом був союз із Ларисою Тищенковською, від якої у нього є син Данило (2005 р.н.). Після розлучення Тищенко одружився з Аллою Барановською, відомою Instagram-блогеркою та власницею мережі салонів краси. Пара виховує сина Давида (2017 р.н.). Шлюб із Аллою також супроводжувався скандалами, зокрема через чутки про її зв’язки з іншими публічними особами, але Тищенко завжди підкреслював, що сім’я для нього – головна цінність.

Тищенко відомий своїм активним життям у соцмережах, де він ділиться фото з родиною, ресторанами та політичними подіями. Однак його Instagram і Facebook часто стають майданчиками для критики, особливо після скандальних інцидентів.

Сучасність

Станом на липень 2025 року Миколі Тищенку 53 роки. Він залишається народним депутатом Верховної Ради IX скликання, хоча його виключення з фракції “Слуга народу” та численні скандали значно підірвали його репутацію. 

Тищенко продовжує активно коментувати політичні події в соцмережах, заявляючи про свою відданість Україні, але його дії часто сприймаються як провокаційні. У січні 2025 року він повернувся до роботи в парламенті після домашнього арешту, що викликало обурення в медіа та серед активістів.

Микола Тищенко – це приклад людини, яка поєднала бізнес, шоу-бізнес і політику, але чиї амбіції часто затьмарюються скандалами. Його історія – це суміш харизми, суперечливих рішень і прагнення залишатися в центрі уваги, що робить його однією з найобговорюваніших постатей сучасної України.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”