Дата народження: 20 червня 1988 р.\ Місце народження: м. Бердянськ, Україна\ Зріст: ? см.\ Вага: ? кг.\ Сімейний стан: одружений\
20 червня 1988 року в Бердянську, що знаходиться на півдні Запорізької області України, Ольга Кацуріна подарувала чоловікові Андрію сина Михайла. Згодом подружжя розвелося: батько переїхав до Росії (зараз він працює охоронцем у Дивеєвському монастирі біля Нижнього Новгорода), а мати допомагає синові у вихованні дітей, часто з’являючись на фотографіях на його сторінках у соціальних мережах.
Михайло не приховує свого минулого. Наприклад, він розповідав своїм підписникам про те, як у часи навчання в гімназії в його рідному місті був активним прихильником однієї субкультури та як одного разу не зміг вступити до музичної школи, але ситуацію врятувала вчителька з фортепіано Інна Іванівна Пейчева:
«Я єдиний з усіх дітей не склав іспит до музичної школи, за що отримав від директорки прізвисько Нульовий. Інна Іванівна попросила взяти мене під свою опіку (вона наша сусідка по під’їзду, і це був класичний протеж). Директорка погодилась, але потім постійно в коридорах запитувала: “Ну як там ваш Нульовий?”».
До речі, коли ще в дитинстві хлопчик повідомив батькам про те, що хотів би займатися музикою, ті його задуму не підтримали. Дорослі застерегли дитину, сказавши, що успіху в цій справі досягають лише обрані та, найімовірніше, він буде виступати в костюмі зайця в провінційному театрі. Запам’ятавши почуте на все життя, хлопець пішов навчатися на економіста до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.
“Видатна фігура в київському середовищі”, як назвали Кацуріна журналісти, охоче ділиться з читачами найінтимнішим. Зокрема й основними етапами професійної діяльності. Першу справу хлопець започаткував ще навчаючись у школі, у віці десяти років, продаючи кошенят. Пухнастих та смугастих юний підприємець відшукував та забирав безкоштовно за оголошеннями в газетах «Південна зірка» та «Бердянські відомості», давав їм імена, складав у коробку та вирушав на базар. Отримані гроші йшли на придбання жувальних сигарет та відвідування комп’ютерного клубу.
Потім юнак спробував себе як фрілансер – грав на гітарі на приморській площі та в запорізьких переходах, а згодом розпочав шлях найманого працівника. Так, у скарбничці професій хлопця опинилися продавець солодкої вати на пляжі, офіціант, вантажник, роздавач листівок у метро, копірайтер у івент-агенції та редактор телевізійної програми.
У 20 років студент зайнявся організацією вечірок, де сам розважався, не шкодуючи себе, а вже через два роки подарував життя своєму першому нічному клубу під назвою «Зелений театр». Згодом до нього приєдналися «Юність», що трансформувалася в ATLAS, та Barbara Bar.
Попри все це, музикою Михайло продовжував займатися і разом з двома друзями, серед яких помітили і Юрія Каплана, який здобув популярність завдяки «Валентину Стрикало», заснував гурт «Водичка-бульбашки». Колектив тішив слухачів піснями «Гори», «Без мене», «По трубах», «Дикі звірі» та Trahni Yeyo.
У листопаді 2015-го чоловік заявив про те, що припиняє бути співвласником та керівником згаданих вище розважальних закладів, оскільки дуже втомився від такого способу роботи. У 2016-му бізнесмен повністю поринув у ресторанний бізнес, разом з дружиною Дар’єю презентувавши киянам «Китайський привіт».
Після цього з’явилися «В’єтнамський подарунок», «Тайський подарунок» та «Японський подарунок», тішачи мешканців та гостей української столиці кулінарними витворами.
Водночас, виходець з Бердянська підтримував свою партнерку в розвитку власного бренду переосмисленого для щоденного використання робочого одягу зі стовідсоткової бавовни та льону KATSURINA і у 2021-му створив «Гараж Plastic Club», безкоштовно збираючи, сортуючи та відвозячи на переробку сміття та пластик. Роком раніше він повідомив, що має відношення до міжнародної освітньо-консалтингової компанії «Бізнес-конструктор».
Особисте життя у привабливого ресторатора виявилося таким же насиченим, як і професійна історія. Восени 2013-го на його сторінках у соціальних мережах замайоріли знімки з весілля з обраницею на ім’я Євгенія, яка навчалася в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Дівчина заснувала квіткову майстерню Meow Flowers, яка встигла бути і Cafe Select Flowers, займалася дизайном інтер’єрів та запустила інтернет-магазин для щасливого дитинства SESE Store.
Шлюб тривав два роки. У лютому 2015-го подружжя розійшлося, а вже у вересні чоловік одружився з модельєркою Дар’єю, яка подарувала чоловікові двох дітей. 26 січня 2016-го у них народилася донька Саша, а 22 липня 2021-го – син Ваня. Кацурини демонстрували ніжні почуття одне до одного, розкриваючи в інтерв’ю секрети щасливого шлюбу та ділячись сімейними традиціями.
«Насамперед, необхідно відразу обговорити, що для кого у стосунках важливо, що не важливо, що дозволено, що неприпустимо. По-друге, потрібно взагалі розмовляти. По-третє, необхідно вигадувати спільні мрії та будувати спільні плани. По-четверте, не зрощуватися та не розчинятися один в одному. І останнє: багато розважатися разом та займатися коханням», – ще у лютому 2022-го радив Міша читачам української версії журналу Elle.
Уже в березні стало відомо про розрив однієї з найвідоміших та елегантних пар Києва. 19 березня Михайло, зазначивши, що прожив з дружиною «чудові 7 років і встиг за цей час прожити декілька життів», оголосив про розлучення.
Уважні шанувальники тоді поспішили пов’язати цей допис з публікацією Надії Дорофеєвої про розрив з чоловіком, і виявились правими: 21 червня ресторатор і співачка, які давно були друзями сім’ями, розкрили свої стосунки. Варто відзначити, що Володимир Дантес згодом почав активно ділитися спільними знімками з Кацуріною, роблячи провокаційні натяки та підігріваючи плітки про їхній роман.
Влітку 2023 року Надія та Михайло одружилися, чим здивували прихильників. Річ у тому, що пара неодноразово спростовувала чутки про майбутнє весілля.
Наприкінці 2021 року Михайло Кацурін повернувся до музичної діяльності, представивши світові дебютний альбом «Припустимо», куди увійшли дев’ять композицій («Смуги», «У кайфі», «Спорт і бухло» та ін.), і розробив кулінарне тревел-шоу у співпраці з Антоном Птушкіним. Його перші два випуски були присвячені кухні Лівану, а наступна пара – нічним ринкам Таїланду та світовій столиці вуличної їжі Бангкоку.
У 2022 році Михайло започаткував гуманітарні проєкти «Тату, повір», заснований на особистому досвіді, та «Волонтерський привіт». При цьому ресторатор спростував інформацію про те, що залишив територію України, опублікувавши в соціальних мережах фото з Львова.
У 2015 році дизайнер одягу Дар’я Кацуріна створила свій перший виріб – пуховик з пухової ковдри – з метою вразити майбутнього чоловіка під час побачення.
Відомий артист та власник закладів харчування у своєму особливому стилі часто радить своїм шанувальникам літературу, яку варто прочитати. Наприклад, до «книг для морального розвитку» він включив «Вино та гашиш як засіб розширення людської особистості» Шарля Бодлера, «Москва – Петушки» Венедикта Єрофєєва, «Голий сніданок» Вільяма Берроуза, «Жінок» Чарльза Буковскі, «Це я – Едічка» Едуарда Лимонова, «Роман з кокаїном» Михайла Агєєва, «Пір» Володимира Сорокіна та інші твори.
У грудні 2021 року Михайло Андрійович в рамках авторського подкасту засновника креативного агентства Banda Павла Вржеща обговорив питання сміливості та написання пісень, черпаючи натхнення з бульварної преси, а також згадав про свій досвід торгівлі олією та створення «Олійного фонду».
Увійдіть у свій обліковий запис