Дитинство та юнацтво

Життєпис Хубутії почався 30 травня 1966 року у місті Зугдіді Грузинської РСР. Його батько, Михайло Акакійович, був шанованим бухгалтером Грузії та викладачем економіки, мати, Етері Іродіївна, працювала бухгалтером-економістом. У Михайла є два брати – Паата та Тенгіз.

Хубутія закінчив школу із золотою медаллю і у 1984 році пішов в армію. З 1984 по 1986 рік він служив у підмосковному військовому підрозділі у місті Хімки, демобілізувавшись у званні старшого сержанта.

Підприємницька діяльність Михайла Хубутії

Після служби в армії Михайло вступив до Московського інституту народного господарства ім. Г. В. Плеханова, де навчався з 1986 по 1991 рік. Вже в молодості він почав самостійно заробляти на життя, а у 1990 році разом з друзями відкрив кооператив, до якого увійшли кафе та торгово-закупівельна фірма.

Батько Хубутії був завзятим мисливцем, тому любов до полювання та зброї передалася і синові. Отримавши перший досвід у веденні бізнесу, у 1995 році Михайло відкрив перший магазин мисливських товарів, який швидко розрісся у мережу збройових магазинів «Кольчуга», і того ж року очолив некомерційне партнерство «Гільдія продавців зброї».

Хубутія вирішив здобути освіту юриста і у 1999 році закінчив Московський державний університет імені М. В. Ломоносова за відповідною спеціальністю. Знання у правовій сфері дозволили ділку брати участь у розробці державного закону про зброю.

У 1999 році у віці 33 років Михайло Михайлович обійняв посаду міністра торгівлі уряду Московської області. На цій посаді він продемонстрував себе як здібний організатор та керівник, здатний розв’язувати складні, багатоаспектні завдання. У 2001 році перейшов на посаду заступника голови департаменту Держторгінспекції внутрішньої торгівлі та громадського харчування.

Одночасно з роботою на високих адміністративних посадах Хубутія закінчив Російську економічну академію ім. Г. В. Плеханова за спеціальністю «економіка та соціологія праці». У 2002 році дисертаційна рада Академії управління МВС Росії присудила йому науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Працюючи у владних структурах, Михайло Михайлович визначив для себе підприємництво як пріоритетний напрям особистісного розвитку та вирішив повністю зосередитися на комерційній діяльності.

На початку 2000-х Хубутія вирішив диверсифікувати бізнес та звернувся до нерухомості як до стабільного активу. Ним було засновано торговий дім «Шатер», який з того часу управляє одним з найбільших та найзатребуваніших виставкових комплексів Москви — Гостинним двором. Щорічно тут відбуваються десятки заходів, виставок (однією з них стала ORЁLEXPO) та показів вседержавного значення.

Також Хубутія володіє девелоперською компанією, що спеціалізується на управлінні готелями та бізнес-центрами, займає посаду керівника експертної групи з удосконалення нормативно-правових актів у сфері обігу бойової та цивільної вогнепальної зброї. Зараз він обіймає посаду голови ради директорів компанії «Орел-Хантинг».

У жовтні 2022 року в Гостинному дворі російської столиці пройшла виставка зброї та товарів для полювання ORЁLEXPO 2022, що тривала чотири дні. Ділячись з пресою думкою про захід, Хубутія відзначив, що він став яскравим прикладом переходу на імпортозаміщення в збройовій галузі в період західних санкцій.

Наступного місяця в цьому ж місці відбулися XIV Центральні сигарні заходи та форум «ТАББАХУС-2022». У межах цього заходу за підтримки Михайла Михайловича було презентовано лаунж «Варварка III», який здобув звання «Відкриття року».

Восени 2023 року Михайло Михайлович знову представив виставку зброї в Гостинному дворі «Орел Експо». У заході взяли участь близько 150 компаній, демонструвалися як добре відомі моделі, так і нові розробки.

На згадку про покійного сина Хубутія почав займатися вирощуванням винограду та виробництвом вина.

Громадська діяльність

У 2007 році Хубутія став ініціатором створення загальноросійської громадської організації «Союз грузин у Росії», яку й очолив. Проєкт надавав всебічну допомогу московським школам із грузинським етнічним компонентом, підтримував етнічні творчі колективи в Росії та Грузії, допомагав дитячим будинкам, інвалідам та малозабезпеченим громадянам.

Михайло Михайлович брав участь у реалізації ініціативи Володимира Путіна щодо відновлення в Москві Меморіалу слави загиблим під час Великої Вітчизняної війни. Оригінальний меморіал у місті Кутаїсі був знищений грузинською владою. Новий монумент «У боротьбі проти фашизму ми були разом» було відкрито 21 грудня 2010 року на Поклонній горі.

З 2014 року Хубутія став членом Ради при Президентові Росії з міжнаціональних відносин. Також він виступив організатором фестивалю авторської патріотичної пісні «Покровський собор».

Особисте життя

Михайло Хубутія рідко розповідає про особисте життя, хоча фотографії дружини Екі (Катерини Джанашії), з якою він перебував у шлюбі понад 30 років, не приховував від підписників акаунту в «Інстаграмі» (соціальна мережа заборонена в РФ, вона належить корпорації Meta, яка визнана в РФ екстремістською). Побралися вони у жовтні 1988 року. Бізнесмен, як розповідав у блозі, обманним шляхом вивіз кохану в Абхазію, де вони й стали чоловіком і дружиною.

Незабаром після весілля в сім’ї з’явилося двоє дітей – сини Ніко та Ілля. У 2018-му в оселю підприємця прийшла трагедія: стало відомо, що 26-річний Ніко, випускник МДІМВ, наклав на себе руки. Тіло спадкоємця Хубутії знайшли у власній квартирі на Малій Бронній.

Смерть настала в результаті пострілу з рушниці. Про те, що це самогубство, свідчила низка фактів: відсутність передсмертного листа, зачинена зсередини квартира, скарги молодої людини (за словами друзів) на втрату сенсу життя. Про прощання з сином Михайло Михайлович повідомив у соціальній мережі, розмістивши допис із фото Ніко. Пізніше він зробив татуювання на грудях з ім’ям сина та датою його народження.

У 2020 році бізнесмен став батьком втретє – дружина подарувала йому сина Давида, що стало для непримиренних батьків стимулом жити далі, незважаючи на трагічну подію. Згодом чоловік часто виставляв в особистому блозі фотографії та відео з малюком, з гордістю ділячись новинами про його успіхи. Вже у 3 роки хлопчик займався плаванням, відмінно запам’ятовував вірші та почав вивчати англійську мову.

У 2024 році в ряді ЗМІ написали, що підприємець розійшовся з дружиною, зберігши з нею добрі відносини. У Михайла та Катерини залишилися й спільні ділові проєкти.

Навесні 2024-го імена Михайла Хубутії та його колишньої дружини з’явилися в пресі у зв’язку з судовим спором з приводу великої ділянки землі в елітному районі Підмосков’я.

З’ясувалося, що за позовом Генеральної прокуратури в Одинцовському суді розглядається справа про конфіскацію у ряду приватних осіб і компаній наділів у Барвисі та Жуковці. Раніше ділянка площею понад 100 га належала санаторію «Барвиха», вона була приватизована та поділена в нульових. Наглядовий орган вважав, що це було зроблено з порушенням закону, і вимагав повернути землю державі.

Серед землевласників – провідні російські підприємці та їхні родичі, зокрема Катерина Джанашия. Пояснюючи судові процеси, Михайло Михайлович зазначив, що вони з колишньою дружиною мали намір звести на придбаній території оздоровчий готель, і назвав неприпустимим відчуження власності у власників.

Юлія Ван

Навесні 2025 року за скандальних обставин з’ясувалося, що Михайло Хубутія декілька років підтримував зв’язки з світською красунею Юлією Ван, яка позиціонує себе як спадкоємицю чайної культури та провадить бізнес у цій галузі.

Ван відома як власниця чайного будинку, де проводяться церемонії, що дозволяють у повній мірі насолодитися цим напоєм. У соціальних мережах вона часто публікує знімки з відомими людьми, серед яких можна побачити Філіпа Кіркорова, поціновувача китайської культури Броніслава Віногродського та інших.

У молодої жінки з підприємцем виявилася спільна донька. Деталі їхніх стосунків стали відомі після того, як Юлія звинуватила Михайла у жорстокому нападі.

Михайло Хубутія зараз

У квітні 2025 року пролунав гучний скандал. Хубутія став підозрюваним у жорстокому посяганні на Юлію Ван. ЗМІ повідомили, що чоловік проник до її помешкання близько опівночі. Внаслідок нападу Юлія отримала ушкодження ніг і рук. Поліцію викликала няня, Ван госпіталізували. Михайла розшукували правоохоронні органи.

Наступного ранку Юлія виклала у соціальній мережі відеозвернення, в якому поділилася подробицями нападу. За словами потерпілої, агресор був озброєний сокирою, порізав їй руки і ноги, завдавав ударів по голові, в той час як у сусідній кімнаті перебувала їхня донька з нянею. Наступні кадри ролику були зняті вже в лікарні після того, як жінці надали допомогу.
Ван також поділилася, що їхні стосунки тривали з 2018 року, але після того, як наприкінці 2024-го вона розірвала зв’язки з підприємцем, той багаторазово погрожував їй, збирався відібрати дитину, а її саму помістити до психіатричної лікарні. У своєму зверненні Ван попросила максимального розголосу, щоб нападник не уникнув покарання.

Коментарів від самого підозрюваного в нападі журналістам одразу отримати не вдалося. Тим часом у пресу почали надходити відомості про невідповідності в розповідях Юлії: різним людям вона говорила то про сокиру, то про молоток або ніж у руках кривдника. Але найголовніше, що ніхто з присутніх у будинку не бачив Хубутію і не чув галасу сутички – про те, що на неї напав Михайло, стало відомо лише зі слів постраждалої.

Незабаром підприємець вийшов на зв’язок, назвавши звинувачення Юлії маячнею. Чоловік заявив, що перебуває не в Москві. Проте через декілька днів на Хубутію порушили кримінальну справу.

Тоді ж вийшло велике інтерв’ю Юлії, яке вона дала Ксенії Собчак просто в лікарняній палаті. Дівчина детально розповіла історію знайомства з Хубутією, перерахувала дарунки від нього — автомобіль, студію в центрі Москви та будинок, який оформлено на дочку. Ван не заперечувала, що її колишній коханий добрий батько, але її саму він після розриву постійно принижував. Скандали набули небезпечного характеру, коли у неї з’явився новий молодий чоловік.

Юлія розповіла, що Михайло Михайлович приїхав до неї додому тієї зловісної ночі нетверезим, сильно бив по ліктях і колінах, ніби намагався її знерухомити. Врятуватися, на її думку, допомогло лише те, що вона прикинулася мертвою. Тоді чоловік швидко покинув будівлю, попутно десь позбувшись сокири. Дівчина скаржилася на співробітників поліції, які не оглянули її кімнату, а після нібито дали дозвіл няні на прибирання. Поведінка останньої також викликала у Ван підозри — помічниця довго не викликала швидку, посилалася на снодійне, оскільки жодним чином не відреагувала на крики потерпілої.

Юлії довелось змінити декілька державних лікарень, оскільки їй майже не надавали допомогу, не помічаючи важкості ушкоджень. З її слів, один із головних лікарів натякнув, що їй необхідно лягти в приватну установу.

В кінці бесіди Ксенія Собчак зв’язалася з Хубутією. За допомогою телефону та листування чоловік не заперечував, що був тієї ночі у Юлії, бажав побачитися з донькою, але «бесіда не склалася». Безумовно, факт побиття він спростовував, а також посилався на юристів, які заборонили йому робити публічні заяви.

Відзнаки та пошана

• Медаль ордена «За заслуги перед Батьківщиною» ІІ ступеня
• Похвальна грамота патріарха Московського і всієї Русі «На благословення за старанні праці на славу Російської православної церкви»
• Медаль Російської православної церкви Преподобного Сергія Радонезького 1-го ступеня
• Пам’ятна медаль президента РФ «60 років Перемоги у Великій вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль Федеральної служби охорони «70 років Президентському полку»
• Похвальна грамота Громадсько-експертної ради з малого підприємництва при меру та уряді Москви за активну участь у становленні та розвитку малого підприємництва
• Щорічна міжнародна премія «Персона року» за внесок у розвиток виставкової діяльності
• Почесна грамота Московської міської думи за заслуги перед міською громадою

Цікаві події

1. У 2013 році Михайло Михайлович став ініціатором створення та продюсером повнометражної кінострічки «Ікона», присвяченої дружбі, любові, вірі та спільним моральним цінностям двох народів. Робота над фільмом відбувалася в міжнародній російсько-грузинській команді, режисерами виступили Заза Мерабішвілі та Джаба Руадзе. Головні ролі в картині виконали російські та грузинські актори, серед них Катерина Рєднікова та Борис Щербаков.

Михайло Хубутія та відомий російський хірург-трансплантолог Могелі Хубутія не мають родинних зв’язків, а є лише співвітчизниками з однаковим прізвищем.