Дитинство та родина

Мохсен Норузі народився 31 січня 1960 року в Ірані, у південній частині столиці, Тегерані, у великій родині. Окрім Мохсена, в сім’ї було ще п’ятеро синів і три доньки, але він був єдиним незвичайним членом родини.

Родина Мохсена Норузі жила досить скромно, і в дитинстві Мохсен міг лише мріяти про дарунки, оскільки батьки просто не мали можливості тішити дітей. У 13 років він звернувся до Всевишнього з проханням подарувати йому хоча б 20 томан (приблизно 5 доларів). Опустивши погляд донизу, хлопчик виявив несподіваний «подарунок» – гроші. Мохсен сприйняв це як диво, послане Богом, і нікому не розповів про те, що сталося.

Прояв сили волі

Сила бажань Мохсена Норузі неодноразово проявлялася протягом його життя. Коли йому було 15 років, він дуже хотів поїхати на узбережжя з групою найкращих учнів своєї школи, але успішність Мохсена була не достатньо високою, щоб розраховувати на подорож. Проте, якось директор запитав підлітка про його бажання поїхати, Мохсен, збентежений, відповів, що був би радий. Директор зазначив, що поїздка призначена лише для відмінників, але вчителі хочуть, щоб і Мохсен поїхав. Мохсен Норузі вірить, що мрії здійснюються, а дива трапляються, і таких чудес було безліч у його житті.

Військова служба та війна

Закінчивши школу, Мохсен мріяв поїхати навчатися до Німеччини, але отримав відмову у видачі документів через відсутність звільнення від армії. Через чотири місяці після початку його служби, у вересні 1980 року, розпочалася ірано-іракська війна. Протягом військового конфлікту Мохсен молився за себе та своїх товаришів по службі.

Протягом усієї війни відчував, що Всевишній своєю невидимою рукою відводить мене від смерті. Неодноразово Мохсену Норузі приходили видіння, завдяки яким він рятував себе та своїх сослуживців.

Окрім випробувань військового життя, доля приготувала Мохсену й особисту трагедію: повернувшись одного разу у відпустку додому, він усвідомив, що його матір невдовзі помре.

Я постійно дивився на неї і відчував, що її відхід неминучий, але не міг нічого висловити. Мене мучили страждання, знаючи, що більше ніколи її не побачу.

Повернувшись до війська, Мохсен Норузі побачив у сні смерть матері одного ранку. За кілька годин його пророцтво збулося: мати лягла відпочити та померла.

Втративши матір, Мохсен Норузі несподівано знайшов близьку та кохану людину – дівчину Фаттане. Перебуваючи на фронті, він отримав від неї листа, зав’язалося листування, зародилося кохання. Але з часом Мохсен Норузі відчув, що їхні стосунки не будуть тривалими та щасливими. Спроба поділитися своїми побоюваннями з коханою не мала успіху, вона не повірила.

Повернувшись з армії, він одружився. У подружжя народилися дві доньки – Фатіме та Фаєзе. Проте родина поступово почала руйнуватися: дружина Мохсена не розуміла і не сприймала його здібності, її лякали його видіння, і вона пішла. “Я став для дочок і матір’ю, і батьком, і дідусем з бабусею водночас”, – згадував він.

Мохсен Норузі вважає, що Бог оберігав його не лише на війні, а протягом усього життя. Самотужки Мохсену вдалося виховати та виростити доньок, влаштувати їхнє особисте життя. Водночас екстрасенс допомагав людям, здійснював для них справжні дива. Одного разу, побачивши уві сні святого, одягненого в довгий білий одяг, Мохсен Норузі відкрив у собі дар зцілення. У сні йому показали перстень, і ясновидець здобув такий самий.

Ці таємничі слова назавжди залишилися в моїй пам’яті, я заберу їх з собою, як дав обітницю уві сні. Я неодноразово переконувався у святій силі мого персня: він зупиняє біль, зцілює людей і допомагає у вирішенні складних питань. Це справжнє диво!

Щоб розвинути та зміцнити свій дар, Мохсен медитував і молився протягом трьох років у підвалі будинку брата, вів аскетичний спосіб життя. Його брату наснився сон, в якому до Мохсена за допомогою прийшли натовпи людей, і люди почали приходити.

Протягом багатьох років діяльності Махсен багаторазово виводив пацієнтів з коми та одужував від різноманітних недуг. Під час цього, ясновидець часто та тривалий час зосереджувався у внутрішньому спокої та звертався до вищих сил, віддаляючись у гори для відновлення енергії від природи.

Довгий час я розмірковував біля океану, прислухався до поривів вітру та займався рибальством задля умиротворення душі. У ті давні часи, перебуваючи у стані глибокої рефлексії, Махсен бачив віддалене місто, широкі вулиці та будівлі, і лише приїхавши на змагання «Битва екстрасенсів» усвідомив, що це була столиця.

Він відчував зв’язок із цим місцем ще до того, як побачив його на власні очі. Це відкриття стало для нього великим сюрпризом та підтвердженням його здібностей.