Ранні роки: початок у Брукліні

Майбутня акторка Мішель Крістін Трахтенберг народилася 11 жовтня 1985 року в Нью-Йорку, США, у сім’ї єврейських емігрантів. Її батько, Майкл Трахтенберг, німецького походження, працював інженером з волоконної оптики, а мати, Лана, яка народилася в Одесі (Україна), була менеджером банку.

Мішель виросла в районі Шипсхед-Бей, Бруклін, разом зі старшою сестрою Ірен. Її дідусь і бабуся жили в Ізраїлі, і сім’я зберігала єврейські традиції, святкуючи як Різдво, так і Хануку. Завдяки матері Мішель вільно володіла російською, що допомогло їй у ролі Марини Освальд у фільмі «Убивство Кеннеді» (2013).

У три роки Мішель почала зніматися в рекламі, зокрема для миючого засобу Wisk, і до десяти років з’явилася в понад 100 рекламних роликах. Вона навчалася в школі P.S. 99 і Bay Academy for the Arts and Sciences у Брукліні, а з восьми років разом із матір’ю переїхала до Лос-Анджелеса, щоб розвивати акторську кар’єру.

У 2003 році вона з відзнакою закінчила Notre Dame High School у Шерман-Оукс, спеціалізуючись на соціальних науках і релігії. Мишель також займалася балетом, що допомогло їй у ролі в «Принцесі льоду» (2005).

Акторська кар’єра: від Nickelodeon до Голлівуду

Кар’єра Мішель почалася з ролі Нони Мекленберг у серіалі Nickelodeon «Пригоди Піта і Піта» (1994–1996). У цей же період вона зіграла Лілі Монтгомері в мильній опері «Усі мої діти», де познайомилася із Сарою Мішель Геллар, яка згодом рекомендувала її на роль у «Баффі».

У 1996 році Мішель отримала головну роль у фільмі «Гаррієт-шпигунка», який приніс їй першу нагороду Young Artist Award. Її природність і харизма, як зазначила президентка Nickelodeon Movies Деббі Біс, зробили її ідеальною для ролі.

У 1997 році Мішель зіграла в ситкомі «Міго», отримавши ще одну нагороду Young Artist Award, а в 1999 році з’явилася в ролі Пенні Браун у фільмі «Інспектор Гаджет» разом із Меттью Бродеріком. Справжньою сенсацією стала її роль Дон Саммерс, молодшої сестри Баффі, у серіалі «Баффі – винищувачка вампірів» (2000–2003).

Ця роль принесла їй світову славу, три номінації на премію Saturn і ще одну нагороду Young Artist Award. Вона також була ведучою шоу Discovery Kids «Правда чи страх» (2001–2003), за що отримала номінацію на Daytime Emmy.

У 2000-х Мішель знімалася в різноманітних проєктах. Вона зіграла в комедії «Євротур» (2004) роль Дженні, у драмі «Таємнича шкіра» (2004) і в сімейній комедії «Принцеса льоду» (2005), де втілила Кейсі Карлайл, дівчину, яка мріє стати фігуристкою. Її гра в «Принцесі льоду» отримала схвальні відгуки, хоча Associated Press назвав фільм «милим, але слабким».

У 2006 році вона з’явилася в рімейку хорору «Чорне Різдво» та зіграла викрадену відеоблогерку Віллоу в серіалі «Закон і порядок: Злочинні наміри». Її гостьова роль у серіалі «Доктор Хаус» (2006) була натхненною: Мішель розповіла Конану О’Браєну, що «Доктор Хаус» – її улюблений серіал, і вона попросилася на зйомки через дружбу з продюсером.

У 2008–2012 роках Мішель грала Джорджину Спаркс у серіалі «Пліткарка», майстерно втіливши маніпулятивну світську левицю, яка стала культовим персонажем. Вона повернулася до цієї ролі в перезапуску серіалу в 2022–2023 роках.

У 2009 році вона знялася в комедії «Знову 17» із Заком Ефроном, а в 2010 році зіграла невелику роль у «Копах на підхваті». У 2013 році вона зіграла Марину Освальд у телефільмі «Убивство Кеннеді», використавши свою російську, а в 2018–2021 роках озвучила Джуді в анімаційному серіалі Human Kind Of. Мішель також була виконавчим продюсером серіалів Guidance (2015–2017) і Meet, Marry, Murder (2021).

Сім’я: підтримка та зв’язки

Мішель була дуже близькою зі своєю матір’ю Ланою, яку називала «своєю натхненницею». Лана супроводжувала доньку на зйомки, але ніколи не була «сценічною мамою», дозволяючи Мишель самій обирати шлях.

З сестрою Ірен Мішель ділила міцний зв’язок, святкуючи її дні народження постами в Instagram, попри те, що Ірен уникала публічності.

Батько Мішель, Майкл, помер незадовго до листопада 2013 року. У 2023 році Мішель відзначала 24-ту річницю стосунків із бізнесменом і продюсером Джеєм Коеном, із яким вона зустрічалася з 1999 року. Пара не мала дітей і тримала своє життя приватним, хоча Мішель ділилася милими моментами, як їхнє перевдягання в Джекіла і Хайда на День святого Валентина.

Благодійність і активізм

Мішель була активною захисницею прав жінок, психічного здоров’я та расової рівності. Вона співпрацювала з організаціями RADD, D.A.R.E. і The Starlight Foundation, борючись із залежностями, а також представляла Коаліцію за Америку без наркотиків за запрошенням президента Білла Клінтона.

У 2022 році вона підтримала Україну, пожертвувавши на гуманітарну допомогу через благодійні ініціативи в США. Її відданість соціальним питанням поєднувалася з її акторською кар’єрою, роблячи її голосом змін.

Проблеми зі здоров’ям і трагічний кінець

Мішель довго боролася з діабетом, який призвів до ускладнень. У 2024 році вона перенесла пересадку печінки, але вранці 26 лютого 2025 року її знайшла мертвою мати в її квартирі в Нью-Йорку. Причиною смерті стали ускладнення від діабету, як підтвердив офіс головного судово-медичного експерта Нью-Йорка.

Смерть була визнана природною, без кримінального підґрунтя. Смерть Мишель шокувала шанувальників і колег, зокрема Сару Мішель Геллар і Девіда Бореаназа, які віддали їй шану в соцмережах.

Сучасність: спадщина, що живе

Мішель Трахтенберг залишила по собі спадщину яскравих ролей і соціальної активності. Її Дон Саммерс і Джорджіна Спаркс стали іконами поп-культури 2000-х, а її внесок у благодійність надихає й досі. У січні 2025 року вона опублікувала пост в Instagram, присвячений дню народження сестри Ірен, закликаючи до носіння масок і турботи про здоров’я в пам’ять про пандемію.

Її останньою роботою стала озвучка в документальному фільмі Spyral (2024). Після її смерті шанувальники заполонили соцмережі меморіалами, а колеги, зокрема Лейтон Містер, віддали шану її теплу та таланту.

Мішель Трахтенберг – це історія про талант, стійкість і щирість. Від дитячої зірки до акторки, що підкорювала складні ролі, вона залишила слід у серцях мільйонів, надихаючи своєю відданістю мистецтву та доброті.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”