Ранні роки

Міккі Руні народився 23 вересня 1920 року в Брукліні, Нью-Йорк, у сім’ї акторів водевілю Джо Юла-старшого та Неллі Картер. З самого дитинства його оточував блиск софітів: ще у 17 місяців він дебютував на сцені в номері батьків, де танцював і співав, викликаючи сльози сміху в глядачів. Цей ранній старт визначив його долю – Руні ніколи не знав життя без публіки.

Школа і освіта

Формальна освіта не була пріоритетом для маленького Джо Юла-молодшого (справжнє ім’я Руні). Замість шкільних парт його класами стали театральні підмостки та кінознімальні майданчики. Батьки розлучилися, коли йому було три, і мати забрала сина до Голлівуду, де він продовжив вчитися ремеслу на практиці. Руні сам жартував, що його диплом – це сотні відрепетируваних реплік і вміння імпровізувати під тиском камер. Пізніше, у підлітковому віці, він коротко відвідував акторські курси в MGM, але справжня школа життя – це серія короткометражок “Mickey McGuire”, де з семи до тринадцяти років він знявся у 78 фільмах, відточуючи комедійний талант.

Кар’єра

Кар’єра Руні – це епічна сага, де кожен акорд б’є на повну. У шість років – дебют у кіно “Not to Be Trusted” (1926), а вже за рік – головна роль у серії “Mickey McGuire”, яка зробила його зіркою і подарувала псевдонім (він навіть юридично змінив ім’я, щоб уникнути позову). У 14-15 він блиснув як Пак у екранізації “Сну літньої ночі” (1935) Шекспіра.

Справжній злет – у 1937-му з “A Family Affair”, де з’явився Енді Гарді, ідеальний американський підліток. Цей персонаж у 19 фільмах зробив Руні топ-зіркою бокс-офісу 1939–1941 років. Разом з Джуді Гарленд у мюзиклах “Дівчата” (1939) та “Людські серця” (1940) вони створювали магію, де його енергія доповнювала її меланхолію. У 19 Руні номіновано на “Оскар“ за “Babes in Arms” – другий наймолодший у історії.

Друга світова перервала злет: у армії (1944–1947) він розважав солдатів, за що отримав Бронзову зірку. Після війни – ролі в нуарах, як “The Bold and the Brave” (номінація на “Оскар” 1957), і зірки з Елізабет Тейлор (“National Velvet”, 1944), Мерилін Монро (“The Fireball”, 1950), Грейс Келлі та Одрі Гепберн (“Breakfast at Tiffany’s”, 1961). У 59 – відродження в бродвейському “Sugar Babies” (1979), де його комедія в стилі “блошних штанців” зібрала аншлаги. Телевізія: серіали “The Mickey Rooney Show” (1954–1955), “Mickey” (1964), “One of the Boys” (1982) та “The New Adventures of the Black Stallion” (1990–1993). Еммі за “Bill” (1981) – за роль розумово відсталого чоловіка. Загалом – понад 300 фільмів, театр, ТБ. Навіть у 90+ він знімався, доводячи: вік – це лише реквізит.

Сім’я

Сімейне життя Руні – як голлівудський серіал з безліччю сезонів і драматичних поворотів. Він одружувався вісім разів, часто з блискавичною швидкістю, але з не менш бурхливими розлученнями. Перша дружина – Ава Гарднер (1942–1943), красуня Голлівуду, з якою шлюб тривав лише рік, але залишив легенду про “коротку, але палку” любов. Далі – акторка Беттейн Баррімор (1944-1949), з якою народився син Тед; Маргарет Філд (1949-1951? – точні дати варіюються, але розлучення); акторка Марта Вандервоорт (1952–1958), син Джиммі; акторка Барбара Тетер (1958-1966), ще троє дітей; акторка Керолін Черчілл (1969–1975?); акторка Джейн Теркл (1978–1983?); і остання – Джан Чамберс (1988–2014, до смерті). Від восьми шлюбів – дев’ятеро дітей, включаючи акторів Тіма та Джонні Руні. Руні часто скаржився на фінансові драми: банкрутства, борги, звинувачення в аб’юзі від пасинка (2011). Але в родині він залишався “Енді Гарді” – люблячим, хоч і хаотичним татом.

Наші дні

Міккі Руні пішов з життя 6 квітня 2014 року в Норт-Голлівуді, Каліфорнія, у 93 роки. Причина – природна смерть, але останні роки були сумними: проблеми зі здоров’ям, фінансові скандали (він звинувачував пасинка в крадіжці грошей). Перед смертю Руні засудив старіння в Голлівуді, кажучи: “Вони ставляться до старих акторів як до сміття”. Спадщина жива: зірка на Голлівудській алеї слави (1960), почесний “Оскар” (1983), “Золотий глобус“. Фільми Руні дивляться досі, нагадуючи про еру, коли актори були королями, а не інфлюенсерами.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”