Дитинство та юність

Майбутній актор Майкл Кларк Дункан народився 10 грудня 1957 року в Чикаго, штат Іллінойс, США. Він ріс у скромних умовах, де кожен день був боротьбою за виживання. Його мати, Джин Дункан, самотужки виховувала Майкла та його сестру Джуді після того, як батько покинув сім’ю. Джин, яка працювала прибиральницею, стала для Майкла прикладом стійкості та любові. Вона не лише дбала про дітей, а й прищепила синові мрію про краще життя, заохочуючи його творчі пориви.

У школі Майкл був помітно більшим за своїх однолітків, через що часто ставав об’єктом насмішок. Однак мати навчила його пишатися своєю унікальністю, що допомогло уникнути комплексів. Хлопець захоплювався спортом, зокрема баскетболом, і мріяв про кар’єру в американському футболі, але Джин заборонила йому займатися цим видом спорту через ризик травм. Її турбота також уберегла Майкла від впливу вуличних банд Чикаго, що було непросто в районі, де він ріс.

Після закінчення школи Майкл вступив до Університету штату Міссісіпі (Alcorn State University), де вивчав комунікаційні системи та грав у баскетбольній команді. Проте хвороба матері змусила його покинути навчання. Повернувшись до Чикаго, він узяв на себе відповідальність за сім’ю, працюючи на кількох роботах одночасно: вдень копав траншеї для газової компанії, а вночі підробляв викидайлом у місцевих клубах.

Початок кар’єри

Майкл завжди мріяв про акторство, але його амбіції сприймали скептично. Прозвисько «Голлівуд», яке дали йому колеги, було радше насмішкою, ніж визнанням. Та це не зупиняло його. У 90-х роках його помітив театральний продюсер, який запропонував роботу охоронця для гастролюючих акторів. Ця пропозиція стала першим кроком до Лос-Анджелеса, міста мрій, куди Майкл переїхав, сподіваючись реалізувати свою акторську мрію.

У Голлівуді він спочатку працював охоронцем для зірок, таких як Вілл Сміт, Мартін Лоуренс і Джеймі Фокс. Ця робота дала йому змогу зазирнути за лаштунки шоу-бізнесу, але мала й темний бік. У 1997 році Майкл пережив потрясіння, коли його клієнта, репера The Notorious B.I.G., застрелили. Того дня Дункан узяв вихідний, інакше міг опинитися в епіцентрі трагедії. Ця подія стала поворотним моментом: він вирішив залишити роботу охоронця й зосередитися на акторській кар’єрі.

Прорив у кіно

Перші кроки в кінематографі були скромними. У 1995 році Майкл дебютував у кіно, зігравши епізодичну роль картяра у фільмі «П’ятниця». Його ім’я навіть не вказали в титрах, але це був початок. Того ж року він з’явився в невеликих ролях у серіалах, таких як «Зухвалі і красиві» та «Одружені… з дітьми», граючи викидайл чи охоронців – ролі, які відповідали його імпозантній статури (зріст 196 см, вага близько 140 кг).

У 1998 році доля посміхнулася Майклу. Він отримав роль бурильника на прізвисько Бугай у блокбастері Майкла Бея «Армагеддон». Хоча роль була другорядною, вона стала проривом. На знімальному майданчику Дункан познайомився з Брюсом Віллісом, який став його другом і наставником. Саме Вілліс порадив Майкла режисеру Френку Дарабонту для участі в екранізації роману Стівена Кінга «Зелена миля».

Зелена миля і світове визнання

Роль Джона Коффі у «Зеленій милі» (1999) стала визначною в кар’єрі Дункана. Його персонаж – велетень із надприродними здібностями, несправедливо засуджений до смертної кари, – підкорив серця глядачів. Майкл зумів передати глибоку людяність і трагізм героя, змусивши аудиторію плакати та співпереживати. Для підготовки до ролі він читав роман Кінга, працював із тренером з акторської майстерності та навіть навчився плакати на замовлення, щоб зробити сцени більш емоційними.

Фільм став культовим, а гра Дункана принесла йому номінації на «Оскар» і «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль другого плану. Він також отримав премію «Сатурн» і «Вибір критиків». Ця роль відкрила перед ним двері до нових можливостей, довівши, що він здатен не лише на образи охоронців, а й на глибокі драматичні ролі.

Розквіт кар’єри

Після «Зеленої милі» кар’єра Майкла стрімко пішла вгору. У 2000 році він зіграв Френкліна Фігуероа в комедії «Дев’ять ярдів» разом із Брюсом Віллісом, показавши свій комедійний талант. У 2001 році він з’явився в «Планеті мавп» Тіма Бертона в ролі полковника Аттара, а в 2002 році зіграв нубійського воїна Балтазара в «Царі скорпіонів» разом із Дуейном Джонсоном, із яким також подружився.

Майкл також активно працював як актор озвучення. Його глибокий голос оживляв персонажів у мультфільмах, таких як «Братик ведмедик» (2003), «Кунг-фу Панда» (2008) і «Коти проти собак» (2001). У 2003 році він зіграв лиходія Кінгпіна у фільмі «Шибайголова», для чого набрав майже 20 кг, що, на жаль, позначилося на його здоров’ї. У 2005 році він з’явився в культовому «Місті гріхів», де його роль Манюта додала фільму ще більшої харизми.

Дункан також брав участь у серіалах, таких як «Кістки», «Два з половиною чоловіки» та «Гріфіни», де його голос і харизма робили епізоди незабутніми. Його універсальність дозволяла йому органічно вписуватися як у комедії, так і в драми чи бойовики.

Особисте життя

Особисте життя Майкла було сповнене романів, але він так і не одружився. У 1998 році на зйомках «Армагеддона» він познайомився з Алісією Гаррісон, з якою зустрічався кілька років, але пара розійшлася в 2002 році. У 2004 році в нього були стосунки з Ірен Маркез, але вони також не стали тривалими. Найвідомішим романом Майкла були стосунки з телеведучою Омаросою Маніго-Столворт, яка стверджувала, що вони планували весілля. Проте родичі Дункана, зокрема його сестра Джуді, сумнівалися в щирості Омароси, вважаючи, що вона могла маніпулювати актором.

Майкл був відомий своєю любов’ю до тварин, особливо до котів. За чутками, у нього було шість котів, яких він навіть включив у свій заповіт. У 2009 році він став вегетаріанцем, стверджуючи, що це покращило його самопочуття. Він також активно підтримував організацію PETA, знявшись у їхньому відеоролику про захист прав тварин.

Останні роки та смерть

У 2012 році здоров’я Майкла погіршилося. У ніч із 12 на 13 липня в нього стався інфаркт. Омароса, яка була поруч, викликала швидку й зробила непрямий масаж серця, що врятувало йому життя в той момент. Проте після інфаркту актор так і не відновився. 3 вересня 2012 року він помер у лікарні Лос-Анджелеса від дихальної недостатності. Йому було лише 54 роки.

Похорони Майкла відбулися 10 вересня 2012 року на кладовищі Голлівуд-Гіллз. Попрощатися з ним прийшли друзі та колеги, серед яких був Том Генкс, його партнер по «Зеленій милі». Смерть Дункана стала втратою для світу кіно, але його спадщина живе в його ролях і в серцях шанувальників.

Сім’я

Майкл Кларк Дункан ріс у неповній сім’ї, вихований матір’ю-одиначкою Джин Дункан разом із сестрою Джуді. Батько залишив сім’ю, коли Майкл був ще дитиною, і його образ у житті актора був відсутній. Джин стала для Майкла не лише матір’ю, а й головним джерелом натхнення, навчивши його вірити в себе та йти до мрії.

Спадщина

Майкл Кларк Дункан був не просто актором – він був уособленням сили, доброти та наполегливості. Його ролі, особливо Джон Коффі, нагадують нам про важливість людяності та боротьби зі стереотипами. Від бідного дитинства до голлівудської слави, його життя – це приклад того, як мрія та віра в себе можуть змінити долю. Його широкий усміх і глибокий голос назавжди залишаться в пам’яті шанувальників.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”