Дитинство та юнацтво

Майбутній актор Майкл Кларк Дункан народився 10 грудня 1957го року та виріс у Чикаго (штат Іллінойс, США). Батька він не пам’ятає, а мати, Джин Дункан, самостійно виховувала Майкла та його сестру Джуді. Сім’я жила скромно, мама ледь зводила кінці з кінцями, щоб прогодувати дітей та забезпечити їх усім необхідним.

Майкл з ранніх років був фізично міцним, спортивним хлопцем. Він добре грав у баскетбол, захоплювався американським футболом, але через сімейні обставини його спортивна кар’єра не склалася. У підлітковому віці він пов’язався з місцевими вуличними угрупованнями, але мати за допомогою кухонного приладдя швидко повернула його до тями.

У школі Майкл навчався старанно і, отримавши свідоцтво, почав вивчати засоби спілкування в Університеті Елкорна (штат Міссісіпі), одному з перших американських вищих навчальних закладів для темношкірих студентів.

На жаль, диплом йому отримати не вдалося – мати серйозно захворіла, і юнаку довелося покинути навчання. Щоб оплатити дороге лікування, Майклу доводилося тяжко працювати на двох роботах – вдень він копав свердловини для компанії, що видобувала сланцевий газ, а вночі працював охоронцем у розважальних закладах.

Дункан усвідомлював, що так тривати не може і потрібно щось змінювати у своєму житті, тому загорівся бажанням стати актором. Перебуваючи на дні глибокої брудної ями, він мріяв про всесвітню славу та сяючі вогні Голлівуду, за що й отримав серед товаришів прізвисько «Майк-Голлівуд».

Колеги-працівники постійно жартували над Дунканом: «Гей, Великий Майк, Брюс Вілліс телефонує, бажає запропонувати роль!». Юнак не ображався і наполегливо стверджував, що незабаром так і станеться, і всі вони ще заплатять по вісім доларів за квиток, щоб побачити його на екрані.

Як виявилося, ці слова були віщими – через декілька років Майкл не тільки опинився на знімальному майданчику з «Міцним горішком», але й став його найкращим товаришем.

Акторська діяльність

Майкл завжди мав вражаючі зовнішні дані та намагався утримувати чудову фізичну форму. Якийсь час він навіть працював стриптизером під псевдонімом «Чорний Цезар», завдяки чому був доволі помітною постаттю в Чикаго. Одного разу він привернув увагу продюсера однієї з кінокомпаній, який запропонував йому переїхати до Лос-Анджелеса та спробувати досягти успіху в кіно.

Потрапивши до Голлівуду, Майкл спочатку зайнявся звичною справою – охороняв знаменитостей. Він співпрацював з Віллом Смітом, Мартіном Лоуренсом, Джеймі Фоксом та іншими відомими особистостями. Його останнім клієнтом був відомий американський репер Notorious Big, який у 1997 році загинув у перестрілці. Дункана того дня не було поруч, на жаль, він взяв вихідний.

Смерть репера справила на нього приголомшливе враження – Майкл сприйняв це як знак долі та вирішив припинити кар’єру охоронця. Він з подвійним завзяттям почав відвідувати акторські агенції та поступово почав зніматися в рекламі та малобюджетних серіалах, де йому, знову ж таки, пропонували ролі охоронців та вишибал. Втім, Дункан розумів, що з його значними розмірами (вага 140 кг при зрості 196 см) він навряд чи зможе претендувати на глибокі характерні ролі, тому погоджувався на будь-яку роботу.

У 1997 році доля подарувала йому щедрий дар – Майкла затвердили на роль Бугая, одного з членів команди, яка рятує світ, у фантастичному фільмі-катастрофі Майкла Бея «Армагеддон».

Одну з ключових ролей у стрічці зіграв Брюс Вілліс, про зустріч з яким він мріяв протягом багатьох років.

Попри безліч неприємних огріхів та технічних неточностей, кінокартина стала знаковою подією у світовому кінематографі та зібрала у прокаті майже півмільярда доларів. «Армагеддон» став для Майкла пропуском у світ великого кіно – він не лише не загубився на тлі Брюса Вілліса, Бена Аффлека, Лів Тайлер, Біллі Боба Торнтона та Стіва Бушемі, а й чітко прикрасив стрічку своєю присутністю. Приємний кремезний чоловік швидко здружився з усією знімальною групою, особливо теплі стосунки у нього склалися з Брюсом Віллісом.

У 1999 році на екрани вийшла містична драма «Зелена миля», знята за однойменним романом Стівена Кінга. Головну роль у ній виконав Том Генкс, а Майклу ж дісталася роль в’язня Джона Коффі, наділеного надприродними здібностями.

Чорношкірого гіганта засуджують до смертної кари за жорстоке вбивство двох дівчат. На дворі 30-ті роки, до руху Black Lives Matter ще 85 років, а дія відбувається в південному штаті Луїзіана, і ніхто не сумнівається, що винен саме Джон. Коффі чекає на виконання вироку в блоці смертників. Там же працює герой Тома Генкса, Пол Еджкомб. Незабаром наглядач розуміє, що Джон Коффі не здатний завдати шкоди живій істоті.

Брюс Вілліс у цьому шедеврі не знімався, але був добре знайомий з режисером Френком Дорабонтом. Дізнавшись, що той шукає темношкірого кремезного чоловіка для нової картини, порекомендував свого товариша Майкла. Дункан не підвів Вілліса і настільки блискуче впорався зі своїм завданням, що був номінований на «Оскар» як найкращий актор другого плану.

У кримінальній комедії «Дев’ять ярдів» (2000) приятелі з’явилися вже разом – Вілліс зіграв найманого вбивцю Джиммі Тадескі, а Дункан – одного з членів його банди.

Ще одна спільна праця Майкла та Брюса Вілліса – детективний трилер Квентіна Тарантіно та Роберта Родрігеса «Місто гріхів» (2005). Хоча актори з’явилися на екрані в різних оповіданнях, вони неодноразово зустрічалися на знімальному майданчику та чудово провели час.

Було б дивно, якби актора з такою виразною зовнішністю обійшли увагою творці фантастичних та героїчних стрічок. У 2001 році Майкл зіграв роль велетенської горили Аттара у фільмі Тіма Бертона «Планета мавп», а наступного року успішно примірив на себе постать войовничого Балтазара у захоплюючому пригодницькому фільмі Чака Рассела «Цар скорпіонів».

У героїчному бойовику «Відважний» (2003) він постав перед глядачами в образі Амбала Кінгпіна – заради цієї ролі актор додав до своєї й так значної ваги п’ятнадцять кілограмів і став виглядати ще більш грізно. Це не найкращим чином позначилося на його самопочутті, і лікарі наполегливо порадили актору зменшити вагу. Дункан сів на дієту, а згодом і зовсім став веганом, вирішивши повністю відмовитися від м’яса.

Окрім вражаючої зовнішності, актор володів глибоким виразним голосом, який можна почути у багатьох анімаційних проектах. Він озвучив начальника в’язниці у «Кунг-Фу Панді», старого ведмедя-гризлі у «Братці-ведмежатка», скупого лева у «Джорджі з джунглів-2» і, звісно, Киловога у «Зеленому ліхтарі».

За свою коротку акторську кар’єру Майкл встиг знятися майже в шести десятках фільмів. Одна з його останніх робіт, спортивна драма «Претендент», вийшла на екрани у 2015 році, вже після його смерті. Це історія молодого боксера, якому випав шанс битися із зіркою рингу та тим самим кардинально змінити своє життя. Дункан зіграв роль його наставника – стрічка стала найкращим реквіємом нашому герою, який зумів вирватися з бідності та стати відомим актором.

Особисте життя Майкла Кларка Дункана

Попри свою “грізну” зовнішність, Майкл вирізнявся лагідним, радісним та щирим характером – він мав популярність серед жінок і ніколи не відчував нестачі їхньої уваги. Його супутницями життя були чудові красуні, такі як Ірен Маркез, Ванесса Боселе та Алісія Гаррісон, а в останні роки він перебував у романтичних стосунках з телезіркою Омаросою Маніго-Столворт та навіть зробив їй пропозицію руки та серця. Церемонія одруження була запланована на початок 2013 року, проте, на жаль, не відбулася.

Відхід з життя

Проблеми з серцем переслідували актора вже тривалий час, а інтенсивний робочий графік та значні фізичні навантаження погіршили його стан. У ніч на 13 липня 2012 року у Майкла стався серцевий напад. Його близька людина встигла надати першу медичну допомогу до прибуття лікарів, виконуючи непрямий масаж серця та таким чином зберегла його життя.

Спогади Тома Генкса на церемонії прощання з Майклом Дунканом

Дункан був доставлений до лікарні та провів у закладі два місяці. Протягом цих двох місяців Омароса не відходила від ліжка Майкла, але смерть виявилася сильнішою за її почуття. 3 вересня актор помер – ця трагічна звістка стала справжнім ударом для друзів, колег та шанувальників.

Майкл знайшов останній притулок на кладовищі Голлівудських пагорбів у Лос-Анджелесі, де спочивають численні американські відомості. На похоронній церемонії Том Генкс виголосив зворушливу промову, згадуючи кумедні епізоди з життя Дункана, тоді як Брюс Вілліс був більш стриманим і лише сказав, що йому завжди буде бракувати його “величезного Майка”.