Дата і місце народження

Мел Колм-Сілле Гібсон народився 3 січня 1956 року в Пікскіллі, штат Нью-Йорк, США. Син ірландки Енн Патрісії Рейлі та австралійця Гаттона Гібсона, письменника й ветерана Другої світової, він був шостим із 11 дітей у католицькій родині. У 1968-му, у 12 років, сім’я емігрувала до Сіднея, Австралія, після виграшу батька в телешоу, де океанські хвилі й австралійський дух сформували Мела, ніби глину для майбутньої зірки.

Школа і освіта

Дитинство Мела минало в Новому Південному Уельсі, де він навчався в St Leo’s Catholic College у Вахрунзі, а згодом у Asquith Boys High School. Консервативне католицьке виховання батька, який заперечував Другий Ватиканський собор, заклало в нього глибоку віру, але й бунтарський дух. Театр увійшов у життя завдяки сестрі Шейлі, яка подала його заявку до National Institute of Dramatic Art (NIDA) у Сіднеї. Закінчив NIDA в 1977-му, де відточував акторську майстерність, граючи в п’єсах Шекспіра й О’Ніла: «Я вчився кричати правду так, щоб сцена тремтіла». Паралельно працював на будівництвах і в порту, що додало йому грубої сили для ролей.

Кар’єра

Кар’єра Гібсона – це епопея з 50+ акторських ролей і 12 режисерських робіт, де екшн, драми й історичні саги змішуються в коктейль слави й суперечок. Дебют – у австралійському «Summer City» (1977) за $400, але прорив стався з «Шаленим Максом» (1979), де його Макс Рокатанскі став іконою постапокаліпсису, зібравши $100 млн при бюджеті $350 тис. Успіх закріпили «Галліполі» (1981, Australian Film Institute Award) і «Шалений Макс 2» (1981). Голлівудський старт – «Смертельна зброя» (1987), де Мартін Ріґґс, божевільний коп, зробив його зіркою, з чотирма сиквелами до 1998-го. Історичні ролі: Вільям Воллес у «Хороброму серці» (1995, режисура й головна роль, два Оскари – за найкращий фільм і режисуру), Бенджамін Мартін у «Патріоті» (2000). Режисерські шедеври: «Людина без обличчя» (1993), «Страсті Христові» (2004, $612 млн зборів, особистий бюджет $45 млн), «Апокаліпто» (2006), «З міркувань совісті» (2016, шість номінацій на Оскар). Останні акторські хіти: Том Маллен у «Викупі» (1996), Джон Лінк у «Крові на кістках» (2015), Крістіан Вульф у «Розплата» (2016), капітан Мітчелл у «На межі» (2022), Аль Капоне у «Капоне» (2020). У 2025-му – режисура «Смертельної зброї 5» (з Денні Гловером) і «Страсті Христові: Воскресіння» (з Джимом Кевізелом), а також роль у «Flight Risk» (2024). Скандали 2006-2010 (антисемітські висловлювання, звинувачення в насильстві) призупинили кар’єру, але повернення в 2016-му з «З міркувань совісті» довело: «Я падаю, але встаю, як мої герої». Нагороди: два Оскари, Золотий глобус, три BAFTA-номінації, People’s Choice Awards. Кредо: «Я створюю кіно, що б’є в серце, бо життя – це битва за правду».

Сім’я

Сім’я для Гібсона – як фортеця: велика, складна, з тріщинами, але міцна. Батько Гаттон (1918-2020) і мати Енн (1924-1997) виховали 11 дітей у католицькому дусі. У 1980-му Мел одружився з Робін Мур, медсестрою, у католицькому соборі в Австралії; у них семеро дітей: Ханна (1980), близнюки Едвард і Крістіан (1982), Вільям (1985), Луї (1988), Майло (1990), Томас (1999). Розлучення в 2011-му після 31 року шлюбу коштувало $425 млн – один із найдорожчих в історії. У 2009-му почав стосунки з російською піаністкою Оксaною Григор’євою; донька Люсія (2009). Розрив у 2010-му супроводжувався скандалом і звинуваченнями в насильстві, які суд відхилив. З 2014-го – з Розалінд Росс, сценаристкою й екс-чемпіонкою з кінного спорту; син Ларс (2017). У 2025-му Мел – дідусь 10 онуків, живе в Малібу, де «діти й онуки – мій справжній Оскар». Католицька віра й благодійність (побудував церкву в Малібу, жертвує на дитячі лікарні в Мексиці) – його компас.

Сучасність

На жовтень 2025-го Мел – 69-річний титан, що повертається на пік. «Flight Risk» (2024) з Марком Волбергом отримав змішані відгуки, але його режисура «Смертельної зброї 5» (зйомки завершені, реліз у 2026) і «Страсті Христові: Воскресіння» (у виробництві) обіцяють бурю. У серпні 2025-го відсвяткував 10 років тверезості після боротьби з алкоголізмом, про що розповів на подкасті в Лос-Анджелесі: «Тверезість – це моя найважча роль». Живе в Малібу з Розалінд і Ларсом, уникає соцмереж, фанатіє від кінного спорту й гри на гітарі. Політичний нейтралітет зберігає, але критикує «культуру скасування»: «Люди помиляються, але мистецтво має жити». Активіст: пожертви на відновлення України через церкву (2024), підтримка корінних народів Мексики. Життя – як його фільми: бурхливе, суперечливе, але сповнене віри. «Я не герой, – каже, – а воїн, що знімає історії про тих, хто б’ється до кінця».

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”