Дитинство та юність: У тіні кінематографічної династії

Майбутня акторка Маргіт Рут Джилленгол народилася 16 листопада 1977 року в Нью-Йорку, США, в сім’ї, тісно пов’язаній із кінематографом. Її батько, Стівен Джилленгол, був режисером, відомим своїми роботами над незалежними фільмами та телевізійними проєктами, такими як «Париж, Техас» (як помічник режисера). Мати, Наомі Фонер, була сценаристкою і продюсеркою, номінованою на «Оскар» за сценарій до фільму «Втікачка» (1987). Меггі – старша сестра актора Джейка Джилленгола, який також досяг значного успіху в Голлівуді. Сім’я Джилленголів мала шведсько-єврейське коріння, а їхній дім у Лос-Анджелесі, куди вони переїхали, коли Меггі було два роки, був справжнім осередком творчості.

Зростаючи в богемному середовищі Лос-Анджелеса, Меггі рано познайомилася зі світом кіно. Її батьки часто брали її та Джейка на знімальні майданчики, а вдома влаштовували кінопокази артхаусних фільмів. Однак Меггі не поспішала йти батьківським шляхом. Вона була інтровертом, любила читати і мріяла стати письменницею. 

Після закінчення престижної школи Гарвард-Вестлейк у Лос-Анджелесі вона вступила до Колумбійського університету в Нью-Йорку, де вивчала літературу та східні релігії. Саме там, під впливом театральних постановок, вона почала захоплюватися акторством. Після випуску в 1999 році Меггі переїхала до Лондона, щоб навчатися в Королівській академії драматичного мистецтва (RADA), де відточила свою майстерність.

Сім’я: Любов і творча синергія

Сім’я завжди була важливою частиною життя Меггі. Її стосунки з братом Джейком сповнені тепла та взаємопідтримки. Вони навіть зіграли брата і сестру у фільмі «Донні Дарко» (2001), який став культовим. Меггі часто жартує, що їхнє суперництво в дитинстві допомогло їм обом стати кращими акторами. Її батьки, попри розлучення в 2009 році, залишалися для неї джерелом натхнення: мати навчала її феміністичним поглядам, а батько — режисерській чутливості.

У 2002 році на зйомках п’єси Меггі познайомилася з актором Пітером Сарсгаардом, відомим за ролями в «Хлопцях не плачуть» і «Американському снайпері». Їхній роман розвивався швидко, і в 2006 році пара заручилася. У них народилися дві дочки: Рамона (2006) і Глорія Рей (2012). Меггі та Пітер одружилися в 2009 році в Італії, і їхній шлюб вважається одним із найміцніших у Голлівуді. Вони часто працюють разом: Пітер знімався у проєктах, які продюсувала Меггі, а вона, своєю чергою, брала участь у його фільмах. Подружжя живе в Брукліні, Нью-Йорк, і відоме своєю скромністю та уникненням світських тусовок.

Кар’єра: Від інді до Оскара

Кар’єра Меггі Джилленгол почалася з невеликих ролей у фільмах її батька, таких як «Водяна країна» (1992) і «Небезпечна жінка» (1993). Однак справжнім проривом стала роль у культовій інді-драмі «Донні Дарко» (2001), де вона зіграла сестру головного героя, якого втілив її брат Джейк. Фільм отримав статус культового, а Меггі привернула увагу критиків своєю природною грою.

У 2002 році вона зіграла головну роль у «Секретарці», де втілила Лі Голловей – молоду жінку, яка відкриває свою сексуальність через садомазохістські стосунки. Роль принесла їй номінацію на «Золотий глобус» і закріпила за нею репутацію акторки, яка не боїться ризикованих образів. У 2006 році Меггі знялася в драмі «Шеррібебі», де зіграла колишню ув’язнену, яка намагається повернутися до нормального життя. Ця роль принесла їй ще одну номінацію на «Золотий глобус» і визнання як серйозної драматичної акторки.

У 2008 році Меггі зіграла Рейчел Доуз у «Темному лицарі» Крістофера Нолана, замінивши Кеті Голмс із попереднього фільму трилогії. Її героїня стала важливою частиною історії, а співпраця з Ноланом відкрила для неї двері до великих блокбастерів. У 2009 році вона отримала номінацію на «Оскар» за роль другого плану в «Божевільному серці», де зіграла журналістку, яка закохується в музиканта (Джефф Бріджес).

У 2010-х Меггі почала працювати над власними проєктами. Вона продюсувала та знімалася в серіалі «Чесна» (2014–2015), де зіграла бізнесвумен, залучену до міжнародних інтриг. У 2018 році вона дебютувала як режисерка з серіалом «Дитсадівський поліцейський», який отримав схвальні відгуки. Її режисерський дебют у кіно, «Втрачена дочка» (2021), адаптація роману Елени Ферранте, приніс їй номінацію на «Оскар» за найкращий адаптований сценарій і численні нагороди на фестивалях.

Меггі також відома своєю театральною роботою. Вона грала в постановках на Бродвеї, зокрема в п’єсі «Дядя Ваня» Чехова, де її акторська глибина вразила критиків. Її кар’єра – це баланс між комерційними проєктами та інді-фільмами, що робить її однією з найуніверсальніших постатей у сучасному кіно.

Підсумок

Меггі Джилленгол – це не лише акторка, а й творча сила, яка змінює кінематограф. Її здатність поєднувати інді-драми з великими блокбастерами, режисуру з акторством, а також відданість сім’ї та соціальним питанням роблять її унікальною. Від богемного дитинства в Лос-Анджелесі до номінацій на «Оскар» і режисерських тріумфів – її історія надихає. Меггі Джилленгол продовжує доводити, що справжній талант – це не лише гра на екрані, а й сміливість розповідати історії, які мають значення.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”