Матвій Вайсберг - це пензель, що ловить людський фактор у чорно-білих тонах: від натюрмортів дитинства до стін Майдану, де кожна пляма - рубець душі, а графіка оживає як опір. Живописець з шахматним корінням, він малює не просто форми, а діалоги з простором, перетворюючи біль революцій на ілюстрації книг і серії, що шепочуть про надію крізь вогонь і страх.
28 грудня 1958 року в Києві, де зимовий мороз вирізьбив перші контури в душі хлопчика, народився Матвій Семенович Вайсберг – син шахіста й мистецтвознавця, чиє ім’я згодом стане підписом під тисячами робіт, що пульсують ритмом українського серця.
Дитинство в творчій родині – це перша палітра, де шахові партії батька чергувалися з лекціями матері про мистецтво, а дідівські вірші шепотіли натхнення. Закінчив Республіканську художню середню школу імені Тараса Шевченка, де пензель став продовженням руки. Далі – Український поліграфічний інститут (нині НАУКМА), відділення книжкової графіки, де з 1977-го по 1982-й вчився перетворювати слова на образи, а форми – на історії, що не зникають з паперу.
Карьєра Вайсберга – це серія серій, де ар’єргард оживає як тіньовий бік авангарду: з середини 80-х – учасник виставок в Україні та за кордоном, співрозробник концепції “київського ар’єргарду” з критиком Андрієм Мокроусовим, де чорно-білі полотна грають з об’ємом і порожнечею. Понад 50 персональних і групових експозицій: від “Стіни” (2014, натхненна Гойєю, 28 робіт про Революцію Гідності, показана в Нью-Йорку) до “Майдан. Дорога до свободи” (світовий тур).
Ретроспектива “Людський фактор” у Національному художньому музеї України (2019), артбук “Живопис” з 500+ творами за 44 роки – від “Натюрморту” 1974-го до 2018-го. Графік і ілюстратор книг, член BJ-ART, твори в музеях Києва, Запоріжжя, Gaon Jewish Museum (Вільнюс), колекціях США, Ізраїлю, Європи. Аукціони Goldens: “Каштани” (1986), штудії до Караваджо (2009). Під час війни – благодійні аукціони для ЗСУ (2022), майстер-класи для дітей у таборах, бо “мистецтво – це стіна, що не падає”.
Сім’я Вайсберга – це шахова партія спадку: єдиний син шахіста Семена Вайсберга (тренера) та мистецтвознавки Шелли Гарцман, онук поета Матвія Гарцмана, правнук семиразової чемпіонки України з шахів Берти Вайсберг. Особисте життя – як ескіз у шухляді: тримає в тіні, аби пензель не відволікався на портрети, але родинні гени – шахова стратегія й поетична чутливість – пульсують у кожній лінії.
У 66 Матвій – на хвилі: живе й творить у Києві, де сирени – нова палітра для серій про опір, а студія – лабораторія “людського фактора”. У 2025-му готується до нових виставок, колабів з молодими, бо “ар’єргард – це не кінець, а тінь, що веде вперед”. Волонтерить аукціонами для ЗСУ, майстер-класами для дітей, інтерв’ю про Майдан без антисемітизму. Плани? Нові книги-ілюстрації, серії про війну – “кров і вогонь, але з надією”, бо мистецтво, як і Україна, не чорно-біле, а багатовимірне.
Інформації про Матвія Вайсберга достатньо – його шлях від шкільних ескізів до музейних ретроспектив задокументований виставками, артбуками й аукціонами. Біографія виходить повною, як його полотна, де кожна пляма – частина великої стіни.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис