Дата і місце народження

29 червня 1981 року, в теплому серпневому сонці села Сезенкове Баришівського району Київської області, з’явилася на світ Марина Миколаївна Леончук. Рак за гороскопом – знак, що наділяє її інтуїцією та глибиною, ніби тиха вода, яка ховає бурхливі течії.

Школа і освіта

Деталі шкільних років у Сезенковому лишаються за межами публічних сторінок – ймовірно, там формувалася любов до слів і історій, серед сільських краєвидів та перших мрій про великий світ. Марина обрала шлях журналістики, вступивши до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на факультет журналістики. Тут, серед лекцій про етику слова та силу медіа, вона відточила перо, що згодом стало її голосом у ефірі. Закінчення університету стало трампліном до професійного старту – освіти, де теорія переплітається з практикою, як нитки в гобелені новин.

Кар’єра

Кар’єра Марини – це естафета слів, де кожен ефір додає штрихів до портрета журналістки. Початок припав на перші роки 2000-х, коли вона ступила в двері телебачення, обираючи репортажі як спосіб доторкнутися до пульсу життя. Як телеведуча, вона працювала на українських каналах, де її стиль – спокійний, але проникливий – робив новини не сухими фактами, а розповідями з душею. Згадки про ролі в акторському дубляжі (наприклад, у фільмах на Кінобазі) додають нотку творчої багатогранності, ніби вона не лише передає слова, а й вдихає в них життя. Сьогодні Марина – фігура в медіапросторі, де журналістика стає мистецтвом емпатії, хоч деталі конкретних проєктів лишаються розкиданими, як зірки вночі.

Сім’я

Марина оберігає родинний затишок від софітів, тож відомостей про близьких небагато – це свідомий вибір, де приватне лишається святинею. Народжена в селі, вона несе в собі тепло родинних традицій Київщини, де сім’я – як коріння дерева, що тримає в бурях. Чи є чоловік, діти? Ці сторінки зачинені, але в інтерв’ю (якщо вони з’являються) просочується любов до простих радощів – прогулянок полями чи сімейних вечерь. У 44 роки (на 2025-й) вона – приклад балансу між кар’єрою та серцем, де близькі – невидимі, але міцні опори.

Сучасність

Сьогодні Марина Леончук продовжує жити в ритмі медіа, де ефір – це не робота, а покликання. Живе в Києві, ближче до динаміки столиці, але з душею провінції. Активна в журналістських колах, де фокус на правді та людських історіях, – можливо, веде проєкти чи пише репортажі, хоч публічні згадки рідкісні. У часи змін вона нагадує: слово – це місток, що з’єднує. Інформації справді обмаль, тож портрет виходить ескізом – загадковим, але чарівним. 

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”