Майбутня співачка Елізабет Вулрідж Грант, більш відома як Лана Дель Рей, народилася 21 червня 1985 року в Нью-Йорку, США. Вона виросла в невеликому містечку Лейк-Плесід, штат Нью-Йорк, відомому як місце проведення зимових Олімпійських ігор.
Її батько, Роберт Грант, був підприємцем і доменним інвестором, який згодом підтримав доньку в її музичній кар’єрі, а мати, Патриція Енн Гілл, працювала вчителькою. Лана була старшою з трьох дітей: у неї є молодша сестра Керолайн (відомая як Чак Грант, фотографка) і молодший брат Чарлі. Сім’я жила скромно, але затишно, оточена мальовничими пейзажами Адірондакських гір.
У дитинстві Елізабет була мрійливою і чутливою дівчинкою. Вона захоплювалася поезією, музикою і кінематографом, особливо фільмами 1950-х років. У 14 років вона зіткнулася з особистими труднощами, зокрема проблемами з алкоголем, через що батьки відправили її до школи-інтернату Kent School у Коннектикуті. Цей період став для неї складним, але сформував її погляд на життя і творчість.
Після школи Лана переїхала до Нью-Йорка, де вступила до Фордгемського університету, вивчаючи філософію з акцентом на метафізику. Однак музика швидко стала її справжнім покликанням.
У 18 років Лана почала виступати в клубах Нью-Йорка під різними псевдонімами, такими як May Jailer і Lizzy Grant. Її ранні пісні були акустичними, з елементами фолку, і хоча вони не принесли їй слави, допомогли відточити унікальний стиль.
У 2008 році Лана, тоді ще як Lizzy Grant, випустила свій дебютний мініальбом “Kill Kill”, який залишився непоміченим широкою публікою. Вона працювала офіціанткою, писала пісні та шукала свій образ. Переломним моментом стало знайомство з продюсерами Девідом Кейном і Деном Хітом, які допомогли їй створити альбом Lana Del Ray (2010), що вийшов під її новим псевдонімом. Однак справжній прорив настав у 2012 році з альбомом Born to Die.
Born to Die став сенсацією завдяки хітам «Video Games», «Blue Jeans» і «Summertime Sadness». Пісня «Video Games», яку Лана написала разом зі своїм тодішнім хлопцем і завантажила на YouTube, стала вірусною, привернувши увагу критиків і слухачів.
Її глибокий, меланхолійний вокал, поєднаний із ретро-естетикою та кінематографічними відеокліпами, створив унікальний бренд Лани Дель Рей. Альбом розійшовся тиражем у понад 7 мільйонів копій і закріпив за нею статус нової зірки.
Критики спочатку були неоднозначними: одні вважали її образ штучним, інші захоплювалися її автентичністю. Лана відповідала, що її музика – це відображення її душі, а не маркетинговий трюк. Її виступ на Saturday Night Live у 2012 році викликав суперечки через нервозність, але це лише підігріло інтерес до неї.
Після успіху Born to Die Лана Дель Рей продовжила експериментувати зі звуком і темами. Альбом Ultraviolence (2014), спродюсований Деном Ауербахом із The Black Keys, був більш рок-орієнтованим і похмурим, із треками, як «West Coast» і «Shades of Cool». У 2015 році вийшов Honeymoon, який повернув кінематографічну естетику, а Lust for Life (2017) став її першим альбомом, номінованим на «Греммі», завдяки співпраці з The Weeknd і Стіві Нікс.
Альбом Norman Fucking Rockwell (2019), спродюсований Джеком Антоноффом, критики назвали шедевром, а журнал Pitchfork включив його до списку найкращих альбомів десятиліття. Пісні, як «Venice Bitch» і «Mariners Apartment Complex», показали Лану як поетку, що досліджує американську мрію та її темну сторону.
Наступні альбоми, Chemtrails Over the Country Club (2021) і Blue Banisters (2021), поглибили її особистий стиль, а “Did You Know That There’s a Tunnel Under Ocean Blvd” (2023) отримав п’ять номінацій на «Греммі».
Сім’я відіграла ключову роль у житті Лани. Її батьки, Роберт і Патриція, підтримували її творчість, хоча спочатку не схвалювали її рішення кинути університет заради музики. Роберт навіть з’являвся в її кліпах, а Патриція надихала образи сильних жінок у її піснях.
Сестра Чак Грант стала співавторкою багатьох фотосесій і кліпів Лани, зокрема для Born to Die. Молодший брат Чарлі також брав участь у створенні візуального контенту.
Особисте життя Лани залишалося приватним, але відомо про її романи з музикантом Баррі Джеймсом О’Ніллом, режисером Франческо Карроззіні та поліцейським Шоном Ларкіним.
У 2024 році вона вийшла заміж за Джеремі Дюфрейна, гіда по болотах із Луїзіани, що здивувало фанатів своєю несподіваністю. Лана завжди підкреслювала, що сім’я та близькі люди – її головна опора.
Лана Дель Рей активно підтримує благодійні ініціативи, зокрема організації, що борються з бездомністю та допомагають жертвам домашнього насильства. Вона також виступає за психічне здоров’я, відкрито розповідаючи про власні боротьбу з депресією та тривогою. Її музика стала гімном для багатьох, хто відчуває себе аутсайдером, а її естетика вплинула на моду, кінематограф і поп-культуру.
Лана Дель Рей – це не просто співачка, а культурний феномен, який переосмислив поп-музику. Її пісні – це саундтреки до мрій, розбитих сердець і пошуку себе. Від маленького містечка Лейк-Плесід до світових сцен, вона залишилася вірною своїй унікальній візії, поєднуючи меланхолію, романтику та американську мрію.
У свої 40 років Лана продовжує творити, надихаючи мільйони бути собою, незважаючи на критику чи суспільні очікування. Її історія — це нагадування, що справжнє мистецтво народжується з душі, а не з прагнення до слави.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис