Дитинство та ранні роки

Майбутня акторка Кім Кетролл народилася 21 серпня 1956-го року в місті Мослі-Гілл, (Ліверпуль Англія), у родині Гледіс Шейн та Денниса Кетролла. Її батько працював інженером-будівельником, а мати була секретаркою. Коли Кім було всього три місяці, її родина емігрувала до Канади, оселившись у місті Кортні, Британська Колумбія.

Кар’єра

Після закінчення навчання Кім переїхала до Нью-Йорка, щоб побудувати акторську кар’єру. Вона вступила до Американської академії драматичного мистецтва, після чого підписала п’ятирічний контракт із режисером Отто Премінґером.

Її дебют на великому екрані відбувся у 1975 році у фільмі “Rosebud”. Наступного року Universal Studios викупила її контракт, і Кетролл почала активно зніматися в серіалах. Вона з’явилася в таких телепроєктах, як “Good Against Evil”, “Quincy, M.E.”, “Logan’s Run”, “Columbo”, “The Hardy Boys/Nancy Drew Mysteries”, “Starsky and Hutch”.

У 1979 році вона виконала епізодичні ролі в таких серіалах, як “The Incredible Hulk”, “How the West Was Won”, “Vega$ та Charlie’s Angels”. Поворотним моментом у її кар’єрі став 1980 рік, коли вона отримала головну роль у фільмі “Tribute” разом із Джеком Леммоном.

Після успіху “Tribute” Кім знялася у фільмах “Ticket to Heaven” і “Porky’s” (1982). У 1984 році вона зіграла одну з головних ролей у комедії “Police Academy“, що стала культовою. У наступні роки Кетролл знялася у низці популярних фільмів, серед яких “Mannequin” (1987), “Big Trouble in Little China”, “Turk 182”, “City Limits”, “The Bonfire of the Vanities”, а також “Star Trek VI: The Undiscovered Country” (1991), де вона виконала роль лейтенанта Валеріс.

Попри активну кінокар’єру, Кетролл не полишала телебачення. У 90-х вона з’являлася у серіалах “The Outer Limits”, “Invasion”, “Above Suspicion”, “Live Nude Girls” та “Duckman”.

Світова популярність прийшла до Кім у 1998 році, коли вона отримала роль Саманти Джонс у культовому серіалі “Секс і місто” від HBO. Її виконання ролі впевненої, незалежної та сексуально розкутої жінки принесло їй міжнародне визнання, а також нагороди, зокрема “Золотий глобус” у 2003 році та дві премії Гільдії акторів. Кетролл повернулася до ролі Саманти у фільмах “Секс і місто” (2008) та “Секс і місто 2” (2010).

Під час зйомок серіалу вона продовжувала працювати над іншими проєктами, зокрема “Baby Geniuses”, “15 Minutes”, “Crossroads” (разом із Брітні Спірс), “The Devil and Daniel Webster” та “Ice Princess”. Останній фільм приніс їй ще одну престижну нагороду “Teen Film/TV Series International Awards”.

Кетролл також працювала в театрі. Вона зіграла головну роль у п’єсі “Private Lives” на сцені Вест-Енду та в постановці “Антоній і Клеопатра” у Ліверпулі. У 2011 році вона повернулася на Бродвей у виставі “Private Lives”.

Нагороди та досягнення

Кім Кетролл має чимало престижних нагород:

• Золотий глобус за найкращу жіночу роль другого плану (“Секс і місто”, 2003)
• Дві премії Гільдії акторів за найкращу жіночу роль у комедійному серіалі (Секс і місто)
• Teen Film/TV Series International Awards за найкращу комедійну роль (Ice Princess, 2005)
• NBC Universal Award of Distinction на фестивалі Banff World Television Festival (2008)
• Іменна зірка на Canada’s Walk of Fame у Торонто (2009)
• Премія Gemini Award за найкращу озвучку (Producing Parker, 2010)
• Почесний член Liverpool John Moores University за внесок у драматичне мистецтво (2010)

Особисте життя

Кім Кетролл тричі була одружена. У 1977 році вона вийшла заміж за Ларрі Девіса, але їхній союз тривав лише два роки. У 1982 році вона одружилася з Андре Дж. Лайсоном, однак у 1989 році пара розлучилася. 

У 1998 році вона вийшла заміж за музиканта та звукоінженера Марка Левінсона. Вони спільно написали книгу “Satisfaction: The Art of the Female Orgasm”, але у 2004 році розлучилися.

Кетролл мала романтичні стосунки з такими знаменитостями, як колишній прем’єр-міністр Канади П’єр Трюдо, актор Даніель Бензалі, музикант Джеральд Касале (Devo), філософ Бернар-Анрі Леві та актор Александр Сіддіг. Вона має подвійне громадянство – британське та канадське.

Кім Кетролл зараз

За останні кілька років Кім Кетрол майже не з’являється в публічному світі – натомість вона обрала шлях глибокого переосмислення та роботи над собою. Після зйомок у «Сексі та місті» і супутніх проєктів Кім вирішила зробити паузу – необов’язково заради камер, але заради себе. 

Жодних заяв у ЗМІ, ніяких шоу; вона віддала перевагу витриманому простору, де могла жити за власними правилами.

Цей період вона присвятила фізичній активності: ранкові пробіжки вздовж узбережжя, піші походи, йога й медитації. Вона свідомо відмовляється від нездорової слави на користь гармонії. Кім підтримує молоді театральні постановки: фінансово допомагає незалежним трупам, іноді виступає як консультант, передаючи досвід акторам-початківцям.

За чутками, вона розглядає невеликі з’яви в камерних фільмах або серіалах – не для червоних доріжок, а для власного творчого задоволення. Кім витратила кілька місяців на роботу над власним подкастом чи інтерв’ю – спокійні розмови з іншими жінками про тему самореалізації, віки, кар’єри та життя без хейту. Все – у атмосфері щирості й підтримки.

Вона долучається до кампаній щодо прав жінок і самозахисту, а також до ініціатив з психічного здоров’я. Хоча все – непомітно, через участь у локальних проєктах і благодійних фондах.

У 2025‑му Кім – не просто голлівудська зірка минулого, вона – втілення зрілості і душевної сили. Вона не потребує вечірок, аби відчувати себе собою; важливіша гармонія в буденному дні, ніж слава. Її образ нинішній – як камертон: спокійний тон, який налаштовує, заспокоює й надихає. Це інша, але не менш сильна форма присутності.

З 2023 року Кім Кетрол не перебуває на передовій поп-культури, але її шлях – не пауза, а внутрішній прогрес. Вона продовжує творити свою історію – не на екрані, а в душах людей, через підтримку, інтерв’ю, подкасти й активізм. Це та сама Кім, але зріліша, глибша й м’якіша. І це – теж перемога.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”