Дата і місце народження

12 травня 1907 року в Гартфорді, Коннектикут, США, у прогресивній родині з’явилася на світ Кетрін Г’юстон Гепберн. Її тато, Томас Норвал Гепберн – уролог-новатор, мама Кетрін Марта Г’юстон – суфражетка і феміністка, лідерка руху за контроль народжуваності. З шістьма дітьми (Кетрін – друга), родина виховувала в дусі свободи: атеїзм, спорт, освіта для дівчат. Коріння новоанглійське, ірландське та шотландське, з акцентом на незалежність – мама водила на пікети, тато вчив плавати в крижаній воді. “Я ростила як хлопчика: бігай, думай, не бійся”, – згадувала Кетрін, дивлячись на коннектикутські пагорби, де вітер шепотів про рівність.

Школа і освіта

Дитинство Кетрін минало в домашній школі та West Middle School у Гартфорді, де трагедія в 13 років – самогубство улюбленого брата Тома – загартувала душу (вона знайшла тіло). Пізніше – Kingswood-Oxford School (тоді Oxford School for Girls), де блищала в спорті: гольф, теніс, плавання, кінний спорт – стала чемпіонкою Коннектикуту з тенісу та гольфу. У 1924-1928 – Bryn Mawr College у Пенсильванії, де вивчала філософію та історію, отримавши ступінь бакалавра. Театр зачепив у коледжі: грала в “The Woman in the Moon”, але провалила іспити через вечірки – “Освіта для мене – це життя, не книги”. Освіта стала для неї не кліткою, а трампліном: від спортивних полів до бродвейських софітів, де фемінізм мами переплітається з драмою Шекспіра. Цей мікс загартував її – розум плюс тіло, як ідеальний рецепт для бунтарки.

Кар’єра

Карьєра Кетрін – це епічна битва за незалежність, де кожен фільм – перемога над студійними босами. Дебют у 1928-му: театр у Балтіморі як підміна в “The Czarina”. Бродвей: “Death Takes a Holiday” (1929), “The Warrior’s Husband” (1932) – стрибки в грецькій туніці привернули RKO. Кіно старт – “A Bill of Divorcement” (1932) з Джоном Беррімором, де її дебют зачарував. Вибух – “Morning Glory” (1933) як актриса-мрійниця – перший Оскар у 26 років. 30-ті: “Маленькі жінки” (1933) як Джо; “Аліса Адамс” (1935) – Оскар номінація.

Але бунт: відмовилася від гламуру, носила брюки, ігнорувала пресу – студії назвали “box office poison” у 1938-му. Повернення на Бродвеї: “The Philadelphia Story” (1940, купила права, продала MGM) – хіт з Кері Грантом. Апогей 40-50-х: 9 фільмів зі Спенсером Трейсі – “Woman of the Year” (1942), “Adam’s Rib” (1949), “Guess Who’s Coming to Dinner” (1967) – Оскар за останній. Рекорд: 4 Оскари (“Morning Glory” 1933, “Guess Who’s Coming” 1967, “The Lion in Winter” 1968, “On Golden Pond” 1981) – 12 номінацій. Пізніше: “The African Queen“ (1951) з Богартом – сафарі в Конго; ТБ “The Glass Menagerie” (1973); “Love Among the Ruins” (1975, Emmy). Останній фільм “Love Affair” (1994). Всього 50+ фільмів, театр до 80-х, автобіографія “Me: Stories of My Life” (1991). Кетрін – королева з девізом “Граю сильних жінок, бо я така” – від комедій до драм, змінивши Голлівуд.

Сім’я

Сім’я для Кетрін – як тихий гавань після штормів: кохання, що цвіло в секреті. У 1928-му, у 21, одружилася з Лудлоу Огденом Смітом – брокером, що змінив прізвище на Сміта-Гепберн для неї; розлучилися в 1934-му (Мексика), залишившись друзями – “Він був джентльменом, я – ураганом”. Дітей не мала, але в 1930-х романи з Говардом Г’юзом, Джоном Фордом. Справжнє кохання – Спенсер Трейсі (1941-1967), одружений католик; 27 років таємного роману, 9 фільмів разом – “Він був моїм якорем, я – його вітрилом”. Після його смерті піклувалася про дружину. Брати та сестри – опора: брат Роберт лікар, сестра Маріон письменниця. Останні роки з братом Діком у Фенвік, Коннектикут. “Сім’я – це вибір серця, не крові”, – казала вона, з собаками та гольфом як компанією.

Сучсність

Кетрін померла 29 червня 2003 року в Фенвік, Коннектикут, у 96 від серцевої недостатності – але спадщина сяє: феміністська ікона, муза моди (брюки як символ), фонд Katharine Houghton Hepburn Center у Bryn Mawr за права жінок. Сьогодні – біографії (“Kate: The Woman Who Was Hepburn” 2003), музей у Гартфорді, її будинок – національна пам’ятка. Фільми на Netflix, надихають актрис як Меріл Стріп. “Її голос тремтить у вітрі Коннектикуту”, – кажуть фанати. Вічна, бунтівна, як осіннє листя – падає, але надихає.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”