Кіра Найтлі народилася у передмісті Лондона 26 березня 1985 року. Щасливими батьками стали британські актори Вілл Найтлі та Шерман Макдональд (мати рано припинила акторську діяльність та стала театральною драматургинею). У родині вже зростав син Калеб, який був на 6 років старший за Кіру.

Коли у Вілла та Шерман з’явилася донька, батько, який мріяв про другу дитину, хотів назвати її Кірою на честь відомої радянської фігуристки Кіри Іванової, але під час реєстрації Шерман помилилася і замість «Kira» написала «Keira», тож ім’я майбутньої акторки стало неповторним.

Батьки змалку знайомили обох дітей з театром – вони не тільки водили Калеба та Кіру на вистави, але й самі навчали їх акторській майстерності. Тому не дивно, що вже у три роки маленька Кіра вирішила, що потребує послуг власного театрального агента. І він дійсно з’явився у неї, але не в три роки, як хотіла дівчинка, а в шість, а вже у семирічному віці юна виконавиця дебютувала у телевізійному фільмі «Royal Celebration». Це було лише початком: з 1991 по 1999 роки Кіра знялася у шести відомих у Британії серіалах, а також неодноразово брала участь у рекламних зйомках.

Кіра відвідувала початкову школу Стенлі та середню школу Теддінгтон у Річмонді. У шість років їй поставили діагноз «дислексія» – розлад, при якому людина не може правильно сприймати написаний текст та відчуває труднощі під час читання. Батьки почали приділяти доньці ще більше уваги, навчали її за особливими методиками, і до 11 років усі проблеми зі здоров’ям та розвитком були вирішені. Незабаром вона стала відмінницею, і у шкільні роки брала участь у декількох аматорських театральних виставах, зокрема зіграла у відомій п’єсі «Після Джульєтти», сценарій до якої написала її мати.

За словами дівчини, у неї завжди було просто «непохитне» прагнення стати акторкою, і така цілеспрямованість, безсумнівно, допомогла їй у досягненні омріяної мети.

Жодних інших можливостей я навіть не розглядала, я хотіла стати частиною того світу, в якому жили мої батьки, навіть розуміючи, що людина в ньому іноді ризикує залишитися без роботи.

У 1999 році Кіра вперше з’явилася на великому екрані, знявшись у ролі двійника королеви Падме у знаменитому блокбастері Джорджа Лукаса «Зоряні війни. Епізод I: Прихована загроза». Кіру обрали для цієї роботи здебільшого завдяки її зовніщній схожості з основною виконавицею ролі Падме, Наталі Портман. Кажуть, що коли дві акторки з’являлися на екрані в повному гримі, то навіть їхні матері не могли відрізнити дівчат одна від одної.

Першою головною роллю Кіри Найтлі стала робота у пригодницькому телефільмі «Дочка Робін Гуда: Принцеса злодіїв» (2001). Для зйомок цієї стрічки їй довелося витратити більше місяця на навчання верховій їзді, стрільбі з лука та фехтуванню. Паралельно з цією роботою вона також знялася у психологічному трилері «Яма» (2001), який хоч і не став широко відомим, але запам’ятався багатьом шанувальникам незалежного кіно.

Критики більше помітили Кіру в ролі Лари у британському міні-серіалі «Доктор Живаго» (2002) за однойменним романом Бориса Пастернака. Журналісти називали сам фільм «вражаюче успішним», відзначаючи «захопливий розвиток подій, костюми та декорації, які цілком переносять глядача в потрібне місце та час».

У цьому ж році з’явилася стрічка «Бездоганний» за участю Кіри Найтлі, Гаррі Айденa та Моллі Паркер у головних ролях. Фільм з тріумфом демонструвався на міжнародних кінофестивалях, здобувши декілька відзнак, а рецензенти зауважували, що Найтлі «хоча й не володіє половиною акторської сили Паркер, проте сяє в цій ролі надзвичайно яскраво».

У 2002 році, після завершення навчання в школі, перспективна акторка вступила до коледжу Ешер у графстві Суррей, де почала вивчати історію, мистецтвознавство та англійську літературу. Та вже на другому курсі вона припинила навчання, оскільки його було неможливо поєднувати з активними зйомками.

Світове визнання в кіно

Поштовхом для Кіри Найтлі стала участь у романтичній спортивній комедії «Грайте як Бекхем» (2002), де вона зіграла дівчину, захоплену футболом. На екрані також з’явився сам відомий футболіст Девід Бекхем у ролі камео – у вигляді самого себе.

Під час підготовки до зйомок Кірі та її партнерці Парміндер Нагре довелося кілька місяців навчатися грі у футбол під керівництвом досвідченого тренера. Згодом Кіра згадувала: «Коли я розповідала друзям, що знімаюся у фільмі про дівчат-футболісток, ніхто й не припускав, що з цього може вийти щось варте уваги».

Але стрічка несподівано виявилася успішною і зібрала в світовому прокаті понад 76 мільйонів доларів, покривши витрати на виробництво більш ніж у 12 разів. Критики також дали фільму високу оцінку, наголосивши, що «пан Бекхем, безсумнівно, повинен пишатися тим, що його ім’я дісталося такому чудовому фільму».

Наступна стрічка, в якій брала участь Кіра, мала справжній фантастичний успіх і принесла молодій акторці омріяну світову популярність, зробивши її голлівудською зіркою першої величини. Це був пригодницький фільм у стилі фентезі «Пірати Карибського моря: Прокляття Чорної перлини» (2003), в якому вона зіграла роль відважної красуні Елізабет Стоун.

Впервые в судьбе Кіри випала нагода працювати у спільній групі з визнаними зірками кіноіндустрії, зокрема з Джонні Деппом та Орландо Блумом, і вона тривалий час не могла повірити власній фортуні. Готуючись до зйомок, дівчина взяла з собою лише найнеобхідніші речі: «Я була цілком впевнена, що за декілька днів мене звільнять», – згадувала вона. Проте все обійшлося: Кіра чудово вжилася в персонаж, жодною мірою не поступаючись своєму партнеру Орландо Блуму, який зіграв її коханого Вільяма Тернера.

Результат перевершив усі сподівання: стрічка миттєво стала культовою та принесла безпрецедентні касові збори у 654 мільйони доларів. Втім, і витрати на створення цього фільму були надзвичайно великими для того часу – 140 мільйонів. «Пірати» отримали номінації на премії «Оскар» та «Золотий глобус», а згодом до них «долучилося» ще чотири продовження.

Після цього успіх не полишав молоду акторку. Вдалою виявилася й наступна її робота – участь у різдвяній романтичній комедії «Справжня любов» (2003), де брали участь відомі британські актори, такі як Х’ю Грант, Алан Рікман, Емма Томпсон (яка для Кіри була кумиром дитинства), Ліам Нісон, Колін Ферт та інші.

Знову історичні вбрання акторка одягнула на себе у історичному бойовику «Король Артур» (2004), де виконала роль королеви Гвіневри. Незважаючи на зоряний акторський склад (Артура зіграв Клайв Оуен), фільм назвали не інакше як «безглуздим та позбавленим духу епохи бойовиком». Тим не менш, це не завадило «Королю Артуру» успішно демонструватися в кінотеатрах, а багато критиків відзначили, що сама Найтлі почала прагнути до вибору серйозних драматичних ролей.

У 2005 році, після зйомок у кінострічках «Таємниці загублених душ», «Піджак» та «Доміно», Найтлі виконала одну з найважливіших ролей у своїй кар’єрі, зігравши Елізабет Беннет у драмі «Гордість та упередження» за мотивами знаменитого роману Джейн Остін про нерівне кохання у вікторіанському суспільстві. Акторка особливо цінує цю роботу, оскільки з дитинства обожнює твір Остін.

Привабливість Елізабет полягає в тому, що кожна жінка легко впізнає в ній себе, зі всіма своїми помилками та вадами.

Критики зазначали: «Найтлі виглядає як справжня зірка, і якщо раніше вона демонструвала більше захоплення, ніж безпосередньої майстерності, то тепер безумовно досягла нового рівня». За втілення норовливої простої сільської дівчини Елізабет, яка кинула виклик стереотипам вікторіанського суспільства, акторку було висунуто на премію «Оскар», «Золотий глобус» та декілька інших почесних нагород, хоча жодну з них вона не отримала.

Цікаво, що режисер Джо Райт спочатку не бажав запрошувати Кіру Найтлі до цього фільму, вважаючи її надмірно вродливою для ролі Елізабет, але під час особистої зустрічі помітив її трохи хлопчачі рухи та зрозумів, що героїня повинна бути саме такою. Сама акторка в жартівливій формі прокоментувала це в одному з інтерв’ю: «Він вважав, що я надто гарна, а потім подивився на мене і сказав: А, ні, ти підійдеш».

Після цього відбулися зйомки продовжень «Піратів Карибського моря»: «Скриня мерців» (2006) та «На краю світу» (2007). Акторка дуже хвилювалася: після виходу першого фільму минуло вже 4 роки, і вона помітно подорослішала. Результат цієї праці був просто приголомшливим: кожне з двох продовжень принесло у світовому прокаті близько мільярда доларів, зробивши «Піратів» однією з найуспішніших франшиз за всю історію.

У 2007 році Найтлі також знялася в головних ролях у драмі «Шовк» та військовій мелодрамі «Спокута», у 2008 році – у байопіку «Герцогиня» та драмі «Заборонене кохання», а у 2010-му – в антиутопії «Не відпускай мене».

Кожен з цих фільмів високо оцінить шанувальник якісного кіно «зі змістом». Наприклад, у драмі «Спокута», де акторка зіграла з шотландцем Джеймсом МакЕвоєм, розповідається історія двох закоханих, яких розлучила не тільки Перша світова війна, але й драма, що розгорнулася в минулому.

Головна героїня Найтлі у стрічці «Герцогиня» – знатна пані Джорджіана, яка з задушливого шлюбу занурюється у вир кохання.

У кожній з цих вистав Найтлі вдосконалювала свою майстерність. З цією ж метою вона повернулася на театральну сцену – зіграла в кількох виставах Театру комедії в Лондоні, а згодом дебютувала на Бродвеї.

У 2011 році Кіра виконала роль тривожної пацієнтки Карла Густава Юнга (у виконанні Майкла Фассбендера) у складній психологічній драмі Девіда Кроненберга «Небезпечний метод» про взаємини психоаналітика з іншим відомим засновником цього напряму – Зигмундом Фрейдом (Вігго Мортенсен).

Ця роль вимагала від Найтлі великої відданості, адже акторці необхідно було ретельно продемонструвати важкий шлях перетворення від неадекватної та звіроподібної істоти до жінки, яка заново відкриває життя, ставши коханою свого лікаря, а потім і його впевненою у собі колегою-психіатром.

Іншою значущою акторською роботою Кіри стала роль Анни Кареніної в екранізації Джо Райта. Найтлі по-своєму, але водночас тонко й проникливо передала характер і драму головної героїні в акторському тандемі з Джудом Лоу (Каренін) та Аароном Тейлором-Джонсоном (Вронський). Її роботу відзначено щедрими похвалами: критики зауважували, що Кіра «все більше набирає сили» як акторка.

Проте у широкого глядача більшим успіхом, ніж «Анна Кареніна», користувався невдовзі інший фільм за участю Найтлі – її перший мюзикл «Одного разу в житті» (2013), де акторка зіграла з Марком Руффало. Незважаючи на те, що участь акторки принесла великий прибуток фільму (при бюджеті у 8 мільйонів доларів стрічка зібрала в прокаті понад 63 мільйони), режисер мюзиклу Джон Карні згодом безжально критикував роботу Кіри. За його твердженням, він знімав «маленьке особисте кіно, і в ньому немає місця жодним Кірам Найтлі».

У головній ролі Кіра Найтлі.

Попри значний акторський досвід дівчини, режисер наполегливо іменував її манекенницею, напевно натякаючи на її рекламні угоди: «Я більше ніколи у житті не візьму супермодель у свій фільм». Він сумував, що «просив її виконати те, на що вона в принципі не здатна». Професійні кінооглядачі проте не підтримали цю несприятливу оцінку та відзначали «роззброююче щиру» гру акторки та її «на диво приємний вокальний тембр», але сама Кіра пізніше зізналася, що музичний жанр «не пасує» до її характеру, і її більше вабить драма.

У 2014 році вийшов шпигунський трилер «Джек Раян: Теорія хаосу» за мотивами детективних романів Тома Кленсі. Під час зйомок Кіра Найтлі працювала на одному майданчику з Крісом Пайном та Кевіном Костнером. Ця стрічка стала вже п’ятим фільмом із серії «Джек Раян», але автори представили своє творіння як цілком окремий твір без сюжетного чи художнього зв’язку з попередніми частинами, в яких головні ролі виконували Алек Болдуїн, Гаррісон Форд та Бен Аффлек. В результаті стрічка користувалася доволі великою популярністю, а критики хвалили її за логічність сюжету, якісну детективну складову та переконливу гру акторів, хоча багато хто відзначав брак оригінальності сценарію.

Наступний фільм Кіри Найтлі, романтична комедія «Дівчинка» (2014) за участю Хлої Грейс Морец та Сема Роквелла, знову належав до некомерційного кіно, а потім на екрани вийшла історична драма про Другу світову війну «Гра в імітацію» (2014). У цій стрічці акторка знімалася разом з улюбленцем публіки Бенедиктом Камбербетчем, який зіграв роль знаменитого криптографа Алана Тьюринга, який розшифрував код німецької шифрувальної машини для секретних повідомлень «Енігма», що суттєво змінило хід війни.

У 2016 році Кіра взяла участь у зйомках драми «Примарна краса», де її партнерами на майданчику стали Вілл Сміт, Едвард Нортон та Кейт Вінслет. Критики розгромили картину вщент, відзначаючи безглуздий сценарій та дурні діалоги.
Стрічка була висунута на антинагороду «Золота малина» у номінації «Найгірший акторський склад» – зрозуміло, навіть найталановитіші виконавці не завжди здатні порозумітися під час зйомок. Проте, зацікавленість глядачів забезпечила цій роботі пристойні касові збори.

У 2017 році відбулася прем’єра четвертого продовження «Пірати Карибського моря: Мертві не розповідають казки» (у створенні третього епізоду «На дивних берегах» Кіра Найтлі та Орландо Блум не брали участі). На жаль, кінокритики не поділили захоплення глядачів щодо цієї частини «Піратів», назвавши її «спробою вдихнути нове життя та запал у застарілу серію» – хоча чимало шанувальників з такою думкою рішуче не погодилися.

У 2017 році артистка зіграла Цукрову Фею у фільмі «Лускунчик і чотири королівства» – казковому творі за мотивами однойменної повісті Ернста Теодора Амадея Гофмана. У цьому проєкті також задіяні Маккензі Фой, Морган Фрімен та Хелен Міррен. Окрім того, у 2018 році очікується вихід драми «По війні», де партнером Кіри Найтлі став відомий шведський актор Александер Скарсгард.

Ще одна з поточних робіт актриси – роль у кіноальманаху «Берлін, я люблю тебе» (продовження художньої збірки про міста, започаткованої у 2006 році), в якому також беруть участь Хелен Міррен, Міккі Рурк, Софі Тернер, Рене Зеллвегер, Орландо Блум, Патрік Демпсі та інші відомі актори.

Продовжуючи співпрацю з модним домом Chanel, артистка презентує колекцію ювелірних виробів «Coco Crush»; для цієї мети вона навіть виконала пісню у рекламному ролику французькою мовою.

Громадська діяльність та здобутки поза кіно

Як і більшість сучасних зірок, Кіра Найтлі займає активну громадську позицію. Вона є обличчям міжнародної неурядової організації «Amnesty International», яка бореться за дотримання прав людини по всьому світу.

Окрім цього, виконавиця підтримує некомерційну установу «WaterAid» у боротьбі за надання людям усього світу придатної для пиття води, а також Американську бібліотечну асоціацію.

Вона систематично бере участь у заходах проти домашнього терору та допомагає збирати кошти для дослідження та лікування спінальної м’язової атрофії.

Напередодні плебісциту 2016 року у Великій Британії Кіра Найтлі записала відеозвернення до співвітчизників із закликом голосувати проти виходу країни з Європейського Союзу.

Останнім часом артистка все більше уваги приділяє глобальній проблемі біженців, зокрема через громадянську війну в Південному Судані, а також питанням екології.

Вона переконана феміністка і виступає за те, щоб люди не вважали це слово негативним, а розуміли, що жінки повинні відстоювати свої права – такі самі, як і в чоловіків.

Я не прагну відмовлятися від ніжності. Чи хотіла б я бути домогосподаркою з дітьми? Ні. Але кожна жінка, якщо вона захоче, повинна мати таку можливість, і ніхто не має права глузувати з неї через це.

У 2004 році, під час відкритого опитування на каналі BBC, ім’я Кіри Найтлі було названо серед найбільш впливових діячів культури Великої Британії. Вона також багато разів займала почесні місця в рейтингу FHM «Найсексуальніші жінки світу», зокрема й найвищу сходинку у 2006 році.

Окрім того, виконавиця уклала декілька рекламних угод з виробниками товарів класу люкс, а також стала обличчям кампанії Chanel для реклами парфумів «Coco Mademoiselle».

Особисте життя Кіри Найтлі

«Я не розповідаю про своє особисте життя», – цю фразу Кіра вимовляє майже в кожному інтерв’ю, хоча на будь-які інші теми вона розмовляє з журналістами цілком вільно, чим заслужила репутацію відкритої людини.

У період з 2001 по 2003 рік вона мала роман з ірландським актором Делом Сіноттом, з яким познайомилася під час зйомок стрічки «Дочка Робіна Гуда: Принцеса злодіїв», а з 2003 по 2005 рік її супутником був актор та музикант Джеймс Дорнан (відомий за роллю у фільмі «50 відтінків сірого»). У 2005 році Кіра почала зустрічатися зі своїм колегою по фільму «Гордість і упередження», британським актором Рупертом Френдом. Цей союз розпався у 2010 році.

З лютого 2011 року акторка перебуває у стосунках з рок-музикантом Джеймсом Райтоном, вокалістом та клавішником інді-рок гурту «Klaxons». Четвертого травня 2013 року пара офіційно оформила шлюб. Кіра поділилася своїми враженнями від пропозиції: «Коли Джеймс запропонував мені руку та серце, я подумала: такого зі мною ще не траплялося. Чому б і ні, буде цікаво». Акторка планувала взяти прізвище чоловіка, але в останній момент «просто не змогла».

Двадцять шостого травня 2015 року в сім’ї народилася дочка Еді. Тридцятирічна Кіра одразу відчула себе справжньою матір’ю: «Це таке кохання, просто вражаюче. Така первісна, глибока любов. Дуже незвичайне відчуття». Без сумніву, вони з Джеймсом стали чудовими батьками.

У вересні 2018 року Кіра вдруге стала мамою. Вони з Джеймсом вирішили не розголошувати цю новину, але щасливих батьків заскочили папараці. Стать та ім’я новонародженого поки що залишаються таємницею для широкого загалу.

Кіра Найтлі сьогодні

Другі пологи не вибили Кіру Найтлі з колії, попри всі труднощі (акторка зізнавалася, що догляд за дитиною дається їй нелегко). У 2019 році вона сяяла у головній ролі у шпигунській драмі «Небезпечні таємниці» разом з Рейфом Файнсом. Її героїня, британська розвідниця Кетрін, оприлюднює секретні документи у відкритому доступі. Уряд звинувачує її у зраді батьківщині, але її вчинок мав вагомі причини, і Кетрін доведеться доводити їх у суді. Стрічка отримала схвальні відгуки глядачів та критиків.

Трохи прохолодніше зустріли наступну стрічку «Наслідки», події якої розгортаються в повоєнній Німеччині. Найтлі виконує роль дружини британського офіцера (Джейсон Кларк), розміщеного в Берліні та змушеного розділяти житло з родиною колишнього противника.

За чутками, Кіра обмірковує пропозицію Барбри Стрейзанд, яка запросила акторку на головну роль у фільмі, присвяченому історії російської імператриці Катерини Другої.