Катя народилася влітку 1987 року в сім’ї українських спортсменів Олега Кузнєцова та Алли Борисенко. Мати, відома в Україні легкоатлетка, незабаром після народження дочки припинила спортивну кар’єру, щоб присвятити час родині. Батько, футболіст-захисник київського «Динамо», згодом виступав за шотландський «Рейнджерс», грав в ізраїльському клубі «Маккабі», після чого повернувся до Києва гравцем «ЦСКА-Борисфен». У середині дев’яностих перейшов на тренерську роботу. Заслужений майстер спорту СРСР. Дід Каті був професійним баскетболістом, бабуся працювала інженером.

Дочка спортсменів дуже рано почала демонструвати вольовий характер – щойно навчилася ходити та розмовляти. Зі спогадів Катіної мами, вона була цілком некерованою дитиною, гіперактивною та непослушною. Одного разу на концерті Валерія Леонтьєва дівчинка вибігла на сцену та спробувала відібрати у нього мікрофон. Щойно мама відверталася, вона встигала наробити шкоди, наприклад, приліпити жуйку на килим. З дитячого садка Катя приводила додому дітей, заявляючи, що її новий приятель буде жити з ними, оскільки їй потрібен брат або сестра. Алла й сама мріяла про другу дитину, але побоялася, що з двома некерованими малюками не зможе впоратися, і більше не народжувала.

Коли дівчинці виповнилося два роки, родина переїхала слідом за батьком-футболістом до Шотландії, де Кузнєцови прожили п’ять років.
За півроку мав настати час отримання дозволу на проживання, проте, попри пропозицію продовжити угоду ще на п’ять років, Олег Кузнецов відмовився та виїхав з родиною до Хайфи, а згодом – в Україну. В одній з бесід митець зізналася, що дотепер не може йому забути, що у семирічному віці, після спілкування з привітними та щирими шотландцями, вона повернулася до країни стриманих та похмурих людей.

У Києві Катерина пішла до першого класу, почала відвідувати різноманітні гуртки, від тенісу та фехтування до танців та ліплення. Мати намагалася прищепити доньці любов до затишку: дівчинка на все життя запам’ятала, що незалежно від обставин, вдома має бути охайно, «приготовлено» та смачно пахнути.

Та тоді її більше захоплювали пошуки творчого самовираження. Тривалий час юнка займалася в студії вокалу, мріяла про кар’єру оперної співачки. Одного разу допитлива школярка за звичкою вирішила знову змінити гурток. І опинилася в студії театрального мистецтва, де, на відміну від звичаїв, затрималася надовго. Коли настав час обирати вищий навчальний заклад, Катя повідомила батьків, що їхня надія на її вступ на факультет іноземних мов не збігається з її власним бажанням стати акторкою. І запропонувала:

„Я зараз вступаю на акторський, а якщо з цією професією нічого не вийде, то здобуду другу освіту“. Так ми й узгодили. Але в мене все вдалося, і одразу! Ще під час навчання я почала зніматися. Правда, були періоди не дуже успішні, і тоді мати казала: „Ти займаєш чуже місце, покинь цю справу“. Я засмучувалася: „Як ти можеш так казати, я ж твоя рідна дочка“… а батько вважає, що моя найкраща роль ще попереду.

Навчання в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого приносило Катерині задоволення. Брала участь у студентських виставах, ходила на прослуховування, отримувала перші незначні ролі.

Вона також співпрацювала з Молодим театром у Києві та мала досвід телеведучої Першого національного каналу України.

Під час навчання вона зіграла жінку з вільною мораллю у відеоролику для гурту «Леприконси» на пісню «Містечко», а також стала переможницею конкурсу «Танцюю для тебе!» разом із партнером Муратом Нуделем. На премію, отриману за перше місце, молодь збудувала реабілітаційний центр для онкохворих дітей.

Коли Катерину затвердили на роль Мірей Ормонд у спільному російсько-українському проєкті «Диявол з Орлі. Ангел з Орлі», вона приїхала на зйомки до Москви та вирішила розвивати кар’єру там.

Кінокар’єра

У 2010 році, будучи ще початківкою акторкою, Кузнецова погодилася на відверту фотосесію у глянцевому журналі «Максим». В одному з інтерв’ю дівчина зізнавалася: гадала, це допоможе їй у кінематографічній кар’єрі, але згодом зрозуміла, що зробила помилку, і порадила молодим акторкам не сподіватися на подібні фотопроєкти.

Її прорив у кіно відбувся у 2011 році, коли вона зіграла головну роль Варі Витрисоплевої у комедійній стрічці Кирила Кузіна «Найкращий фільм 3-Д». Одночасно вона знялася у серіалах «Білі троянди надії» та «Ялта-45».

Наступною значущою для акторки роллю стала Єлизавета Глібовна, художниця з мелодрами Дмитра Буліна «Подаруй мені неділю». Катерина знімалася в парі з Іваном Жидковим, разом їм вдалося створити на екрані повну драматизму любовну історію.

Зовсім інший характер та манера поведінки у Саші Бубнової, другорядної героїні ситкому «Кухня», яку зіграла Кузнецова. Їй вдалося настільки реалістично зобразити підступну розлучницю двох серіальних пар, що на вулиці до неї стали підходити люди, щоб висловити своє обурення.

За словами акторки, серіал сприяв тому, що в ній розгледіли характерну акторку та стали пропонувати ролі набагато колоритніші та багатогранніші.

Видатну головну роль для неї створила Поліна з кримінальної драми Валерія Дев’ятилова «Королева бандитів». Сільська дівчина, що чекала коханого з армії, вийшла заміж за місцевого впливового чоловіка, аби врятувати свою матір… Важкі випробування спіткали героїню після цього, але вона з усім впоралася. Одночасно з цими зйомками акторка знялася у комедіях «Швидше за кроликів» з Ігорем Золотовицьким та «Зальотниках» з Іллею Глинніковим і Гошею Куценком.

Цікавим досвідом для Кузнєцової стала постать архітекторки Рити у мелодрамі Андрія Селиванова «Рік у Тоскані», а участь у комедії Кирила Кузіна «Війна статей» ще раз підтвердила, наскільки різноманітною може бути Катерина. Широта її таланту – від «білосніжної» кішечки, що боїться висловити зайве слово, до цинічної лиходійки, яка планує злочини в Одесі разом із коханим. Такою глядачі побачили Кузнєцову у кримінальній драмі Володимира Янощука «Анка з Молдаванки» (вийшла влітку 2020 року). За зізнанням акторки, на зйомках у неї були чудові колеги: Стас Бондаренко та Антон Шагін.

Неординарною вийшла у Катерини й роль Єви у кримінальній комедії Андрія Щербиніна «Гастролери». Під вплив акторки, за чутками, потрапили її партнери по зйомках Олексій Воробйов та продюсер серіалу Сергій Жигунов. Та мова про будь-які романтичні стосунки не йшла. Одночасно акторка знімалася у мелодрамі Романа Барабаша «Експрес-відрядження», граючи спадкоємицю олігарха (Анатолій Котенєв) Катю Ігнатьєву.

Своїм творчим успіхом Кузнєцова вважає роль Юлії Соколової у детективній мелодрамі Гузель Кірєєвої «Напарниці». Дізнавшись, що працювати їй доведеться з Максимом Аверіним, Андрієм Ільїним, Борисом Щербаковим та Галиною Польських, дівчина погодилася без вагань. Згодом зізналася, що у стрічці їй дозволили розкрити всю її сутність шаленої хуліганки та «лютого панка».

Зовсім інша, вишукана та вразлива, постає акторка у ролі мисткині та багатої спадкоємиці Еріки Одинцової у серіалі «Куба», де її партнером став Олексій Макаров. Переконлива вона й у ролі кардіологині Варвари Гришиної у мелодрамі Павла Дроздова «Круговерть». Готуючись вийти заміж за свого колегу Родіона (Олексій Аніщенко), вона не здогадується, наскільки жорстоко той її ошукує.

Реалістично перевтілилася акторка і в лікаря-психотерапевта Інгу Штефан у кримінальному детективі Анатолія Матешка «Хто ти?». Вона зіграла жінку, що співпрацює з відділом поліції щодо дивних зникнень та вбивств її пацієнтів, намагаючись розгадати мотиви маніяка, який багато років стежить за нею. Щоб мати змогу знятися саме в цій стрічці, її партнер Антон Батирєв відмовився від двох інших проєктів і блискуче зіграв майора поліції Олега Міщенка.

У 2019 році на екрани вийшли одразу три картини за участю Катерини Кузнєцової. Одна з них – драма Ярослава Мочалова «Знахар» – історія про талановитого нейрохірурга Павла Андрєєва (Данило Страхов), який втратив пам’ять і став заручником зради колишнього однокурсника Сергія Стрільникова (Микола Іванов). А між двома лікарями стає Марина, дочка начальника лікарні, де вони обидва працюють. Героїня Кузнєцової закохується в Павла, історія розгортається несподівано та тримає в напрузі телеглядачів.

Другою картиною став детективний серіал Степана Коршунова «Вокально-кримінальний ансамбль». Третім проєктом, не таким відомим, але глибоко драматичним, стала робота Катерини в короткометражному фільмі Анни Озар «Ракушка», де акторка втілила образ дівчини Маші, якій лікарі діагностували онкологічне захворювання. Психологізм сюжету в тому, що в той момент, коли Маша вирішила, що для неї все скінчено, її життя робить крутий поворот.

Наприкінці 2019 року Кузнєцова також стала учасницею проєкту «Форт Боярд» разом з Ольгою Бузовою, Олександром Роговим, Євгеном Папунаїшвілі та Олександром Бєльковичем. Провідним шоу виступив Сергій Шнуров, що додало чимало гостроти всьому процесу зйомок.

У 2020 році розпочався комедійний серіал Марії Кравченко «Родком», де Кузнєцова зіграла одну з головних ролей разом із Віктором Хориняком. Також акторка з’явилася в українському телепроєкті «Тінь зірки» у ролі Ренати Мартін.

Особисте життя Катерини Кузнєцової

На початку кінокар’єри Катерина виконувала роль Маї Савельєвої в українській мелодрамі Олега Гойди «Серцю не накажеш». Постать Михайла, одного з ключових персонажів, на екрані втілив Євген Пронін. Під час зйомок між початківцею акторкою та вже відомим тоді актором спалахнули почуття. Євген регулярно приїжджав до Києва, щоб побачити кохану, а Катя відвідувала його в Москві. Чотири рази Пронін пропонував дівчині вийти за нього заміж. Але, прислухаючись до своїх внутрішніх відчуттів, вона постійно відкладала остаточну відповідь.

Їй дуже хотілося створити родину, схожу на батьківську – щоб разом на все життя. У 2010 році вона переїхала до Євгена, вони жили як чоловік і дружина під одним дахом майже чотири роки. Здавалося, ніщо не може завадити ні весіллю, ні подальшому сімейному життю. Пара зареєструвала шлюб восени 2014 року без особливих урочистостей. І раптом, як грім серед ясного неба: через півроку Катерина заявила, що вони розлучаються.

Лише пізніше акторка зізналася, що чоловік її зрадив, а вона не з тих, хто все прощає, даючи другі шанси. Для неї надзвичайно важливо поважати свого чоловіка, довіряти йому, а якщо цього немає, то, на думку Кузнєцової, щастя вже не буде. З колишнім чоловіком вона залишилася в дружніх стосунках, актори зустрічаються на пробах і знімальних майданчиках, а коли ще через чотири роки після розлучення Євген одружився, Катерина заявила, що дуже рада за нього. Адже вона й сама щаслива в новому коханні вже понад два роки.

Її обранцем став Максим Аплін, власник школи серфінгу на Шрі-Ланці, що займається туристичним бізнесом, а як хобі працює ді-джеєм. Катю та Макса познайомили спільні приятелі на фестивалі New Star Camp у Сочі.

Молоді люди відразу відчули взаємну симпатію. Максим відкрив дівчині безліч напрямків, про які вона раніше не замислювалася: серфінг та вегетаріанство, підводне плавання і сноубординг. Її вразило, наскільки спокійний і розважливий юнак, його прихильне ставлення до навколишнього світу, збіг їхніх поглядів на багато речей. Спочатку вони не афішували своїх романтичних стосунків, але зовсім нещодавно акторка вголос заявила про свою кохану людину. Про весілля Катерина не веде мову, але серйозність, з якою вона розмірковує про майбутніх дітей, доводить, що обидва цінують один одного.

Своїх дітей у акторки поки що немає. На фотографіях у соціальних мережах часто фігурує маленький хлопчик – це її хрестник Гліб.

Ще однією значущою подією в житті акторки стала купівля власної квартири. Разом із мамою встигли до початку пандемії коронавірусу відвідати будівельні магазини, зробити ремонт і облаштувати новий дім меблями. Катерина зізнається, що їй дуже подобається проводити час вдома, тим більше, що здійснилася ще одна її дитяча мрія: подруга подарувала Кузнєцовій на новосілля кота породи мейн-кун з усім «посагом». Артистка назвала вихованця Геркулесом і намагається не залишати його надовго самотнім.

Змінилося й коло спілкування Катерини, коли вона зрозуміла, що деякі люди з її оточення не дружать з нею, а просто користуються її доброзичливим ставленням.

Катерина Кузнєцова зараз

Як і в багатьох акторів, з початком пандемії відсунулися творчі проєкти і у Кузнєцової. Якраз на початку 2020 року вона почала зніматися у фантастичній комедії Антона Маслова «Вампіри середньої смуги». Знімальна група встигла зняти зимові локації у Смоленську, після чого почався локдаун – прем’єра серіалу очікувалася восени 2020 року, але була перенесена на березень 2021.

За сюжетом, родинною вампірського клану керує Святослав Вернидубович, дід Слава (спочатку цю роль виконував Михайло Єфремов, але після інциденту з автокатастрофою його замінили на Юрія Стоянова), найдавніший з усіх вампірів. Головною берегинею вампірсько-людських вікових звичаїв та правил призначено сувору Ірину Вітальївну (Тетяна Догілєва). А Катерина зіграла членкиню вампірської родини та принципового капітана поліції Ганну Павлівну.

Від зйомок у другому сезоні «Вампірів середньої смуги» Катерина відмовилася після 24 лютого 2022 року:

У мене в кінці березня мали розпочатися зйомки в проєкті «Вампіри середньої смуги». Ми мирно та розсудливо дійшли згоди, що потрібно шукати іншу акторку. Я побажала їм лише найкращого та успіху. Я не стала роз’яснювати в соціальних мережах або говорити відкрито, що не можу брати участь у проєкті. Мені здається, навіть пояснювати це не потрібно. Тут все зрозуміло – як я поводжуся і що відбувається з моєю сім’єю. Іншого виходу в мене не було.

Станом на травень 2025 року українська акторка театру та кіно Катерина Кузнєцова продовжує активно працювати в українському кінематографі та театральному мистецтві.

Кузнєцова також брала участь у телевізійних проєктах, зокрема у популярних українських серіалах та шоу. Її участь у цих проєктах принесла їй широку популярність серед глядачів.

Акторка активно веде соціальні мережі, де ділиться моментами з особистого життя та творчої діяльності. Вона неодноразово висловлювалася про важливість підтримки української культури та мистецтва, а також про роль акторів у сучасному суспільстві.

Катерина Кузнєцова продовжує бути однією з провідних акторок українського театру та кіно, активно працюючи над новими проєктами та підтримуючи українську культуру.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”