Дитинство та юність

Майбутня акторка Ірина Володимирівна Безрукова (у дівоцтві Бахтура) народилася 11 квітня 1965-го року під знаком Овна у в Ростові-на-Дону (РФ). Мати за фахом – лікар. Сім’я жила скромно в театральному гуртожитку. Батько, музикант-гобоїст, змушений був багато працювати. Вдень він грав в оркестрі Театру музичної комедії, а ввечері – в «ракушці» в парку. За його наполяганням Іра з сестрою Ольгою засвоїли нотну грамоту та навчилися грати на музичних інструментах, багато читали.

Життя суттєво змінилося, коли розлучилися батьки – батько Володимир Трофимович захопився алкоголем. Незабаром від раку померла мати. Діти росли під опікою бабусі, якій довелося влаштуватися на роботу двірником, щоб забезпечувати онук.

Спочатку Ірина прагнула стати лікарем і лише пізніше акторкою, намагалася вступити до місцевого театрального гуртка, але безуспішно. Бахтура була сором’язливою, подолати недолік та спробувати здійснити мрію про акторську майстерність спонукав товариш.

Дівчина вивчила потрібні вірші та склала іспити до Ростовського училища мистецтв, отримавши найвищий бал. Закінчила училище у 1988 році за спеціальністю «актриса театру та кіно».

Театр

З 2-го курсу Ірина виступала на сцені Ростовського драмтеатру імені Максима Горького. У молодості доводилося грати в майже аматорських виставах, виступаючи то в ролі комсомольців, то «мажорів-конформістів» або богемної молоді. У постановці «Зірки на ранньому небі» початківці акторці дістався непростий образ жінки легкої поведінки, яка з’являється на сцені топлес.

Наприкінці дев’яностих Ірина разом з першим чоловіком перебралася до столиці та влаштувалася в Театр Олега Табакова, проте відпрацювала в «Табакерці» лише чотири місяці, поки головна виконавиця довіреної їй партії перебувала на лікуванні. Згодом вона працювала моделлю у амбітного стиліста Сергія Звєрєва.

Безрукова повернулася на театральну сцену через роки. Мисткиня зіграла одну з ключових ролей у виставі «Нескінченний квітень» Московського Губернського театру. У театральному проєкті «Романови» вона виступила як декламаторка. У 2013 році отримала нову спеціальність – тифлокоментаторка. Відтоді Ірина супроводжує вистави коментарями для людей з вадами зору та інколи бере участь у виставах як запрошена акторка.

Фільмографія

Кінематографічна кар’єра Безрукової почалася в середині дев’яностих, у дипломній роботі молодого кінооператора «Дівчинка і вітер». Популярною акторка стала після виходу на великий екран комедії «Коли запізнюються в РАЦС», сповненої духом перебудови.

Пізніше Ірина взяла участь у зйомках спільного чесько-британського фільму «Коля», який здобув міжнародні нагороди «Золотий глобус» та «Оскар». Безрукова втілила на екрані образ заможної росіянки, яка укладає фіктивний шлюб в Європі.

Далі було чимало різноманітних ролей. Одна з найуспішніших – Луїза Лотаринзька в історичному серіалі «Графиня де Монсоро». У 2011 році репертуар акторки поповнився образом у ліричній комедії «Повний контакт».

У 2016 році Ірина зіграла в драмі «Землетрус» про трагедію 1988 року у Вірменії. Фільм був представлений на здобуття премії «Оскар», але згодом Американська кіноакадемія виключила стрічку зі списку номінантів, вважаючи, що вона «не відповідає заявленим вимогам».

Безрукова з’являється на екрані не так регулярно, як бажають шанувальники, але у 2018 році знялася у стрічці «Невибачений» про архітектора Віталія Калоєва, який у авіакатастрофі над Боденським озером втратив усіх близьких. Сама акторка назвала цю картину імунізацією від байдужості, що вчить цінувати існування.

У дружину священика Безрукова перевтілилася у мелодрамі «На колі». Проєкт присвячений реальній особистості – священномученику Миколаю Попову, зарахованому до лику святих.

У березні 2021 року фільмографію акторки доповнила роль другого плану у кримінальній драмі «Чикатило», що розповідає історію життя та злочинів найвідомішого маніяка СРСР. Сама Ірина зізналася, що не відчуває жодного почуття неповноцінності, з’являючись у невеликих епізодах, головне для неї – виконати свою роботу якомога краще.

Ірина із задоволенням погодилася попрацювати з молодим режисером Віталієм Манюковим та акторами-новачками у комедії “Коротше, я одружуюсь”

Влітку Ірина розпочала зйомки у комедійній драмі «Симон» – екранізації однойменного роману Наринє Абгарян, яка здобула популярність завдяки бестселеру «Манюня». У стрічці акторка виконала роль однієї з коханих жінок муляра-завойовника. Інших колишніх подруг покійного будівельника представили Аліка Смєхова, Альона Хмельницька та Ольга Кабо. Зйомки відбувалися у сонячному Єревані, а показ планувався на 2024 рік.

Телебачення

Ірина добре відома публіці як телеведуча. Вона керувала програмою «Магазин на дивані» на РТР, шоу «Най-най-най» на СТС, власною передачею «Бесіда на сцені». Мисткиня з’являлася також у передачі «Ключі від форту Боярд».

У 2016 році Безрукова об’єдналася з Максимом Петровим у 10-му сезоні розважального телешоу «Танці з зірками».

Акторка наважилась взяти участь у реаліті-шоу «Останній герой. Актори проти екстрасенсів» і разом із колегами по програмі намагалася вижити в незайманих хащах на філіппінському острові Палаван.

Особисте життя Ірини Безрукової

Мисткиня відсвяткувала свій 55-річний ювілей у 2020 році, здивувавши шанувальників пікантним фото у «Інстаграмі». Ірина виглядає значно молодше за свій вік. Як зізналася акторка, її зовнішність – результат занять спортом у юності, здорового способу життя та регулярного відвідування косметолога. Безрукова заперечує використання пластичної хірургії, але фахівці підозрюють її у рино- та блефаропластиці, застосуванні філерів тощо.

Особисте життя Ірини – об’єкт пильної уваги преси. У березні 2021 року Ірина побувала на передачі «Доля людини» та розповіла про своє дитинство та відомих чоловіків.

Зараз мисткиня самотня, але не відчуває з цього приводу смутку. Більше того, вона навіть бачить у цьому можливість пожартувати.

Отже, як жартівливий випадок на 1 квітня у 2022 році, вона продемонструвала нового “улюбленця”, опублікувавши знімок з чоловіком, обличчя якого було приховане. Ним виявився Микола Расторгуєв, з яким акторка випадково познайомилася під час роботи.

А на прем’єрі стрічки Олівера Стоуна про гурт The Doors того ж року, Безрукову помітили в товаристві молодого чоловіка на ім’я Микола Іванов. ЗМІ миттєво почали писати про новий роман. Коментуючи новини, знаменитість зазначила, що щойно вона з’являється десь із другом або колегою, їх “одразу ж одружують”. Так і цього разу акторка, за її словами, вийшла у світ із приятелем-стилістом.

Шлюб з Ігорем Лівановим

Перший чоловік – зірка бойовика «Тридцятого знищити!» Ігор Ліванов. Пара побралася через 3 роки після трагічної загибелі дружини актора Тетяни та дочки Ольги. Ірина допомогла чоловікові подолати жахливу трагедію та просто витягнула його з депресії. У шлюбі народився син Андрій Ліванов.

Про причини розлучення зоряної пари ходило безліч чуток. Одні стверджували, що подружжя розійшлося через зраду Ірини. Інші звинувачували у всьому Ліванова. Сам він намагався тоді не читати пресу, оскільки сильно переживав розлучення.

Другий чоловік Сергій Безруков

З наступним обранцем Сергієм Безруковим Ірина прожила 15 років. У чоловіка з’явилися діти поза шлюбом – Олександра та Іван. Їхньою матір’ю є акторка Кристина Смирнова. Але пішов Сергій не до неї, а до режисерки Анни Матісон.

Розлучення відбулося мирно:

«Ми стали справді близькими людьми та соратниками. Нас і надалі об’єднує спільна справа – Московський Губернський театр, Фонд підтримки та розвитку соціокультурних проектів, який ми разом створили», – сказала Ірина в інтерв’ю.

Лише у 2023 році Ірина відкрила, що проходила процедуру ЕКЗ – їй імплантували двох ембріонів в німецькій установі, де Безрукови реєструвалися під прізвищем Кузнєцови. Проте у відомої особини стався викидень на початковому етапі. Це відбулося ще у 2012-му, а у 2015-му подружжя розійшлося.

Відхід сина

Безруков не був присутній на похованні Андрія Ліванова у 2015-му, хоча виховував хлопця як рідного, – відбув на гастролі. Останні 3 роки син акторки страждав від цукрового діабету, але причиною смерті став нещасний випадок: він послизнувся і впав, зачепивши голову.

Через 5 років після смерті сина акторка розповіла про його загибель у документальному фільмі «Безрукова. Сповідь». Ірина поділилася тим, як пережила важкий період після кончини єдиної дитини: її оточували репортери, прагнучи отримати інтерв’ю, а згорьована жінка все частіше відвідувала думки про самогубство.

В інтерв’ю артистка зазначає, що змирилася з втратою і має намір жити далі. У лютому 2023-го Ірина стала гостею програми «Секрет на мільйон». У бесіді з Лерою Кудрявцевою вона знову згадала причину розлучення з Безруковим, а також розказала, як пережила смерть сина.

Ірина Безрукова сьогодні

У листопаді 2023 року Безрукова оголосила про придбання повністю облаштованого будинку в Підмосков’ї. Акторка не планувала переїжджати туди на постійну основу через віддалене розташування від МКАДу. Вона вирішила використати куплений будинок як місце для самотності та зустрічей з друзями.

Кінець року був затьмарений для Ірини недугою. Вона відпочивала в Таїланді, де підхопила тропічну лихоманку Денге. Артистці довелося тиждень провести в ліжку з високою температурою. Вона зізнавалася, що не могла їсти і пити, а також з труднощами розмовляла і ходила. Щойно Безруковій стало краще, вона вийшла на зв’язок з підписниками і подякувала їм за підтримку.

Акторка не скасувала вистави через хворобу.

Повернувшись до Росії, вона витратила три доби на відновлення, а на четвертий день представила виставу. Згодом Ірина продовжила лікування, використовуючи імуномодулятори та вітаміни.

У червні Безрукова поділилася інформацією про придбання ділянки в Підмосков’ї на умовах іпотеки. Там вона вирішила облаштувати заміський будинок. Одночасно акторка продовжувала пробувати свої сили в нових проєктах. Вона зіграла шанувальницю Сергія Єсеніна у стрічці Клима Шипенка «Грудень». Прем’єра була запланована на осінь.

У жовтні Ірину можна було побачити в головній ролі у виставі «Винуваті без провини» за п’єсою Олександра Островського в Московському Губернському театрі.

Навесні 2025 року Безрукова отримала найвищу професійну кваліфікацію «Майстер тифлокоментування» (опис простору, дії або об’єкта, адаптованого для незрячих або слабозорих людей).

Фільмографія

• 1990 — «Московські красуні»
• 1991 — «Коли запізнюються в РАГС…»
• 1996 — «Коля»
• 1997 — «Графиня де Монсоро»
• 1998 — «Невідома зброя, або Хрестоносець 2»
• 2000 — «Любов.ru»
• 2003 — «Любов і істина Федора Тютчева»
• 2005 — «Єсенін»
• 2011 — «Повний контакт»
• 2015 — «Тимчасово недоступний»
• 2016 — «Землетрус»
• 2018 — «Той, хто читає думки»
• 2018 — «Непрощений»
• 2020 — «Розколоті мрії»
• 2021 — «Чикатило»
• 2022 — «Коротше, я одружусь!»
• 2023 — «Ескортниця»
• 2024 — «Симон»

Цікаві факти

1. Безрукова з дитинства прагнула знятися в «Єралаші», і її бажання здійснилося.
2. За версією журналу Hello!, акторка у 2018 році отримала звання «Найстильніша» в номінації «Класика».
3. Ірина є офіційним посланником Всесвітнього дня знань про дислексію в Росії.

У 2019 році ініціатива Безрукова з аудіодескрипції театральних вистав здобула визнання, перемігши у премії «Зірка театрала» як найкращий соціальний проєкт у театральній сфері.

У своїй першій книзі «Продовжувати існувати. Самоопис життя» виконавиця розповіла про епізоди зі свого багатогранного життєвого шляху, зокрема, про причини відсутності на церемонії вручення «Оскара» та про порятунок Родіона Газманова.