Дитинство та юність: Музична сім’я та одеський акцент

Майбутня акторка Ірина Апексімова народилася 13 січня 1966 року в місті Волгоград, РФ, у сім’ї класичних музикантів. Її батько, Віктор Миколайович Апексімов, був піаністом і баяністом, викладав у Волгоградській консерваторії, а мати, Світлана Яківна Апексімова, працювала хормейстеркою в музичному театрі. Ірина була другою дитиною в сім’ї: її старший брат Валерій Апексімов став джазовим композитором і піаністом у США. Музична атмосфера в домі сформувала її артистичний смак, але вона обрала не музику, а акторство.

Коли Ірині було 13 років, її батьки розлучилися, і вона разом із матір’ю переїхала до Одеси. Там вона закінчила середню школу та почала займатися акторською майстерністю. Одеський період залишив у неї характерний місцевий акцент, який став перешкодою під час вступу до Школи-студії МХАТ у Москві. Її не прийняли через «південну говірку», але Ірина не здалася. Вона приєдналася до Одеського оперного театру, де протягом року танцювала в кордебалеті, паралельно працюючи над дикцією.

У 1984 році Ірина вдруге спробувала вступити до МХАТу, але знову отримала відмову. Вона повернулася до Волгограда, де рік працювала в місцевому театрі юного глядача. Нарешті, у 1985 році, після наполегливої підготовки, її прийняли до Школи-студії МХАТ на курс Олега Табакова. У 1990 році вона закінчила навчання, отримавши міцну професійну базу, яка стала основою її майбутньої кар’єри.

Кар’єра: Від актриси до директорки театру

Театральна кар’єра Ірини Апексімової розпочалася ще під час навчання в МХАТі. Вона дебютувала на сцені Театру-студії Олега Табакова, зігравши у виставах «Крісло» і «Білоксі-блюз». Після закінчення МХАТу вона приєдналася до трупи Московського художнього театру імені Чехова, де грала в таких постановках, як «Дядечко Ваня» і «Міщани». Її театральні роботи відзначалися глибиною та харизмою, що зробило її однією з провідних актрис московської сцени.

У кіно Ірина дебютувала в 1987 році, зігравши епізодичну роль у фільмі «Червона стріла». Справжній прорив стався в 1993 році, коли вона виконала головну роль у трилері «Вежа» Віктора Трегубовича. Її роль у серіалі «День народження Буржуя» (1999) принесла їй широку популярність у пострадянському просторі. Вона зіграла Амалію, сильну та харизматичну героїню, яка стала культовою для глядачів. Інші помітні ролі включають фільми «Му-му» (1998), «Клітка» (2001), «Північне сяйво» (2001) і серіали «Бригада» (2002) та «Єсенін» (2005).

У 2000-х Ірина почала працювати як режисерка. Її режисерським дебютом стала вистава «Вісім люблячих жінок» у Театрі на Таганці. Вона також зрежисувала фільм «Качели» (2025), який отримав змішані відгуки, але підтвердив її амбіції як творчої особистості. У 2012 році Апексімова заснувала власну продюсерську компанію «Театральна агенція Ірини Апексімової», яка займається організацією театральних проєктів.

Найвизначнішим етапом у її кар’єрі стало призначення в березні 2015 року директоркою Московського державного театру драми і комедії на Таганці – легендарного театру, заснованого Юрієм Любимовим. З грудня 2020 по вересень 2021 року вона також очолювала театр «Співдружність акторів Таганки». Під її керівництвом Театр на Таганці оновив репертуар, залучаючи молодих режисерів і акторів, хоча її реформи викликали суперечки серед театральної спільноти.

Окрім театру й кіно, Ірина Апексімова працювала телеведучою (шоу «Спокусник» на ТВЦ), займалася дубляжем і виконувала пісні, зокрема романс «Всё, что было» з репертуару Петра Лещенка в шоу «Три акорди» (2018).

Сім’я та особисте життя: Два шлюби та донька-зірка

Особисте життя Ірини Апексімової завжди привертало увагу ЗМІ. Її першим чоловіком був актор Валерій Ніколаєв, з яким вона познайомилася під час навчання в МХАТі. Вони одружилися в 1990 році, а в 1994 році в них народилася донька Дарія Авратинська (тепер відома як актриса Дарія Авратинська-Апексімова). Шлюб із Ніколаєвим тривав до 2000 року, але розпався через його зради та напружені стосунки. Попри розлучення, Ірина та Валерій залишилися в дружніх відносинах заради доньки.

У 2000-х Ірина мала кілька романів, зокрема з бізнесменом Олексієм Кіріним. У 2012 році вона вийшла заміж удруге за мотоцикліста та бізнесмена Бориса Грачевського, але цей шлюб також закінчився розлученням у 2017 році. Ірина жартувала в інтерв’ю: «Я краще керую театром, ніж своїм особистим життям».

Її донька Дарія пішла стопами батьків, ставши актрисою театру та кіно. Ірина пишається її успіхами, але намагається не втручатися в її кар’єру. Цікаво, що Ірина є троюрідною сестрою співачки Лариси Доліної, хоча вони рідко спілкуються публічно.

Ірина підтримує зв’язок зі своїм братом Валерієм, який живе в США, і згадує батьків із теплом, хоча їхній вплив на її життя був радше творчим, ніж емоційним.

Скандали та антиукраїнська позиція

Кар’єра Ірини Апексімової не обійшлася без суперечок. У 2015 році Служба безпеки України внесла її до санкційного списку через антиукраїнські погляди та підтримку російської політики. Зокрема, її звинуватили у виправданні анексії Криму та участі в заходах, що прославляли російську агресію. Це призвело до заборони її в’їзду до України та виключення з культурного простору країни.

У Росії її керівництво Театром на Таганці також викликало критику. Деякі актори та режисери звинувачували її в комерціалізації театру та ігноруванні його історичної спадщини. Проте Ірина відстоювала свої реформи, заявляючи, що «театр має жити в сучасності».

Вплив і спадщина

Ірина Апексімова – це яскрава постать російського театру й кіно, чия кар’єра поєднує акторську майстерність, режисерський талант і адміністративну сміливість. Її ролі в «Дні народження Буржуя» та «Бригаді» зробили її улюбленицею глядачів, а керівництво Театром на Таганці – однією з найвпливовіших театральних діячок Росії. Проте її антиукраїнська позиція затьмарила її репутацію в Україні, зробивши її прикладом того, як політичні погляди можуть вплинути на сприйняття митця.

У 2025 році, у віці 59 років, Ірина Апексімова продовжує керувати Театром на Таганці, зніматися в кіно та брати участь у телепроєктах. Її історія – це поєднання таланту, амбіцій і суперечливих рішень, які роблять її однією з найобговорюваніших постатей сучасного мистецтва.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”