Дитинство та юність

Життєвий шлях майбутнього актора театру та кіно розпочався 22 лютого 1992 року в інтелігентній родині. Він побачив світ у Твері, але дитинство та юність провів у Калінінграді. Батьки не мали нічого спільного з мистецтвом. Мати Іллі, Олена Денискіна, за фахом вчителька початкових класів, працює у середній загальноосвітній школі № 50 імені М. А. Булатова.

З раннього віку Ілля ріс багатогранно обдарованим дитиною. Він захоплювався музикою та спортом, відвідував театральну студію, де опановував основи акторської професії.

Після закінчення ліцею № 49 Денискін переїхав до Москви, де став студентом Школи-студії МХАТ. Йому пощастило вчитися у Константина Райкіна, який з 1988 року є генеральним директором російського державного театру «Сатирик», на честь славного батька – народного артиста СРСР Аркадія Райкіна.

Театр

Під час навчання Ілля Денискін успішно дебютував на сцені навчального театру, де брав участь у кількох постановках за творами Івана Тургенєва та Федора Достоєвського. Ще до закінчення інституту не було жодних сумнівів, що молодого артиста чекає блискуче майбутнє.

Під час навчання на останньому курсі Ілля став актором театру «Сатирик», де під керівництвом Константина Райкина швидко вдосконалював виконавчі навички. Більше мешканець Твері не змінював місця роботи, здобувши визнання як універсальний майстер.

На початку кар’єри Денискіна були значущі жіночі партії: Ромео Монтеккі у трагедії «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра, Нікіта Ліхачов у драми «Жорстокі ігри» Олексія Арбузова, Реймонд у п’єсі «Кухня» Арнольда Уескера.

У театральний період 2023–2024 року актор продовжував працювати в «Сатириконі» та брав участь у класичних виставах, які вже демонструвалися на сцені. Денискин також виконував головні ролі у двох прем’єрних постановках: клас-концерті «Передчуття дому. Сцени», що стала спробою трупи та режисера Артема Терехіна переосмислити проблему тривалого будівництва театру, та філософсько-музичному стендап-шоу «Государь-стендап» Олександра Локтионова.

Фільми з Іллею Денискиним

Вже перший досвід Денискіна у кіно – чорно-білий фільм-нуар «Weekend» («Неділя»), знятий Станіславом Говорухіним на основі роману «Ліфт на ешафот» французького письменника Ноеля Калефа та отримав премію «Золотий орел» за звукорежисуру, привернув увагу глядачів. Актер зіграв екранізованого коханого Юлії Пересильд, поділившись майданчиком з відомими колегами по цеху, такими як Максим Матвеєв, Віктор Сухоруков, Олена Гусєва та Олександр Домогаров.

Наступна робота у фільмографії учня Костянтина Райкіна виявилася не менш вдалою. У мелодрамі «Четвертий пасажир» режисера Ігоря Ромащенка він перетворився на Ілью Раневича, а серед його партнерів були Тетяна Черкасова, Олексій Зубков, Сергій Юшкевич та Ілля Любів.

Дебютну головну роль Денискін виконав у військовій драмі «Конвой», над якою працював з Михайлом Хмуровим, Дмитром Саранковським та Василем Сивохопом. Режисером міні-серіалу виступив Віталій Ващенко.

Практично кожна наступна роль актора «Сатирикона» у кіно викликала інтерес. Зов особливої уваги привертали до своєї роботи актори, зокрема Деникін, якому вдавалося майстерно втілювати різноманітні ролі. Як, наприклад, Макс у романтичній драмі «Дожити до кохання», Новиков у динамічному бойовику «Перевірка на міцність» та будівельник Вадим у фільмі «Сестри по крові», де він ділився екраном із актрисою Анною Дьяченко.

У головних ролях він з’явився у міні-серіалі «Небезпечна помилка», де зіграв себе – солдата, який повернувся з військової служби. У мелодрамі режисера Євгенія Татарова його партнерами стали Антонина Дівина, Юрій Поляк та Вєра Новікова.

Додатково до успіху Денискіну сприяла романтична стрічка під назвою «Несподівана зустріч». У чотирисерійному фільмі він створив образ заможного москвича, поділившись кадрами з актрисами Олександрою Солов’євою, Максимом Івановим та Анною Швол.

У березні 2024 року вийшла мелодрама «Неуроджена дочка» від режисера Олександра Сукачьова, над якою актор співпрацював з Мариною Митрофановою, Володимиром Курцебоєм та Аліною Воскресенською. А у квітні його кар’єрні досягнення поповнилися роллю музиканта-виконавця у драматичному фільмі «Букет польових квітів».

Особисте життя

Ілля Денискін не розголошує інформацію про своє особисте життя. Відомо лише, що він перебуває у розлуці. У нього є улюбленець – собака породи бігль на ім’я Старк. Зображення пухнастого друга регулярно з’являлися на сторінках виконавця в соціальних мережах.

Музика – це хобі актора «Сатирикон». У 2012 році він разом із одногрупниками створив рок-гурт ZOYA, де займав посаду барабанщика. Своїми творіннями колектив привернув увагу лідера гурту «Мумий Тролль» Іллі Лагутенко. Крім того, Ілля володіє навичками гри на гітарі.

Ще одне захоплення актора – футбол. Він не лише стежить за чемпіонатами Англії та Німеччини, але й у команді «Сатирикон», яка грає у Театральній футбольній лізі, займає позицію воротаря, завдяки своїм габаритам (188 см).

Ілля Денискін сьогодні

Зараз, поки що в «Сатириконі» триває тривалий ремонт, Ілля разом зі своїми колегами з трупи пересувається з виставами по різним театральним майданчикам Москви.

Актор не забуває й про кіноіндустрію. У березні 2025 року телеканал «Домашній» представив 4-серійну мелодраму «Іван та Мадіна», де головними героями є двоє закоханих, які розлучилися в юності через незгоду їхніх родин та знову зустрілися через десятиліття. У цій стрічці зіграли акторський дует, що складається з Іллі Денискіна та Аделіни Гізатуліної.

Фільмографія

* 2017 — «Конвой»
* 2017 — «Приватне п’ятеророж-3. Вітаю, доросле життя!»
* 2018 — «Дожити до любові»
* 2018 — «Перевірка на міцність»
* 2018 — «Сестри за спадком»
* 2019 — «Завтра буде новий день»
* 2019 — «Лев Яшин. Вратарі моєї мрії»
* 2021 — «Роковая помилка»
* 2023 — «Випадкове весілля»
* 2024 — «Несповідна дочка»
* 2024 — «Букет польових квітів»
* 2025 — «Іван та Мадіна»

Цікаві факти

* Улюблений музикант Денискіна – засновник і лідер американської рок-групи Nirvana, Курт Кобейн.
* Актер захоплюється фотографією, особливо йому вдається зафіксувати красу навколишнього світу.
* Уродженець Твері підтримує футбольну команду «Манчестер Юнайтед».