Ранні роки: Коннектикут і нью-йоркський андеграунд

Майбутня акторка Хлої Стівенс Севіньї (Chloë Stevens Sevigny) народилася 18 листопада 1974 року в Спрінгфілді, штат Массачусетс, США, але виросла в заможному містечку Дарієн, Коннектикут. Її батько, Гарольд Девід Севіньї, був страховим агентом із франко-канадським корінням, а мати, Дженіс, займалася вихованням дітей і мала польське походження. 

Хлої була молодшою з двох дітей: її старший брат Пол став діджеєм і ресторатором у Нью-Йорку. Сім’я жила в традиційній католицькій атмосфері, але Хлої з дитинства проявляла бунтарський характер, захоплюючись панк-музикою та альтернативною культурою.

У підлітковому віці Хлої часто тікала до Нью-Йорка, де занурювалася в андеграундну сцену Іст-Віллідж. У 17 років її помітив редактор журналу Sassy, коли вона гуляла Вашингтон-сквер-парком у саморобному одязі.

Це стало початком її модельної кар’єри: вона з’явилася на сторінках Sassy, Seventeen і брала участь у зйомках кліпів, зокрема для Sonic Youth (Sugar Kane) і The Lemonheads. У 1993 році вона переїхала до Нью-Йорка, працюючи в модних бутиках і відвідуючи рейви, що сформувало її унікальний стиль і репутацію «It Girl» 90-х.

Початок кар’єри: Прорив у Дітки та незалежне кіно

Акторська кар’єра Хлої почалася випадково. У 1994 році письменник і режисер Ларрі Кларк та сценарист Гармоні Корін помітили її в Нью-Йорку й запропонували роль у фільмі Дітки (Kids, 1995). Хлої зіграла Дженні, підлітку, яка стикається з ВІЛ, у провокаційній драмі про нью-йоркську молодь.

Фільм, знятий у документальному стилі, викликав суперечки через відверті сцени, але став культовим, а Хлої отримала номінацію на премію Independent Spirit за найкращу жіночу роль другого плану. Її природна гра та харизма зробили її зіркою незалежного кіно.

Після Дітки Хлої стала улюбленицею артхаусних режисерів. У 1997 році вона зіграла в Gummo Гармоні Коріна, де її роль ексцентричної сестри додала фільму сюрреалістичного шарму. У 1999 році вона отримала роль Лани Тісдел у Хлопці не плачуть (Boys Don’t Cry), біографічній драмі про трансгендерного Брендона Тіну. Її емоційна гра поряд із Гіларі Свонк принесла їй номінації на «Оскар» і «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль другого плану, закріпивши її статус серйозної актриси.

Зріла кар’єра: Від артхаусу до мейнстриму

У 2000-х Хлої продовжила працювати в незалежному кіно, знімаючись у фільмах, таких як American Psycho (2000), Party Monster (2003) і Dogville (2003) Ларса фон Трієра. Її роль у The Brown Bunny (2003) викликала скандал через відверту сцену, але Хлої відстоювала художню цінність фільму. У 2007 році вона зіграла в трилері Zodiac Девіда Фінчера, а в 2009 році з’явилася в My Son, My Son, What Have Ye Done Вернера Герцога.

На телебаченні Хлої здобула визнання завдяки ролі Нікоlette Грант у серіалі HBO Big Love (2006-2011), де зіграла одну з дружин полігаміста. Її гра принесла їй номінацію на «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль другого плану в серіалі. У 2012 році вона з’явилася в American Horror Story: Asylum, зігравши Шеллі, що додало їй популярності в мейнстримовій аудиторії. У 2015-2017 роках вона зіграла в серіалі Bloodline, а в 2019 році – у The Act, де її роль матері Джипсі Роуз Бланшар була високо оцінена.

У 2010-х Хлої також працювала в артхаусі, знімаючись у The Dinner (2017) і The Dead Don’t Die (2019) Джима Джармуша. У 2020 році вона дебютувала як режисерка з короткометражним фільмом White Echo, а в 2022 році зняла серію для серіалу Russian Doll. 

У 2023 році вона зіграла в серіалі Poker Face і фільмі Bones and All із Тімоті Шаламе. У 2024 році вона з’явилася в серіалі Feud: Capote vs. The Swans, зігравши Сі Зі Гест. У 2025 році Хлої працює над новим проєктом – драмою After the Hunt режисера Луки Гуаданьїно, де вона зіграє разом із Джулією Робертс.

Мода і стиль: Ікона стилю

Паралельно з акторством Хлої Севіньї стала іконою моди. Її еклектичний стиль, що поєднує вінтаж, панк і високу моду, зробив її улюбленицею дизайнерів, таких як Miu Miu, Louis Vuitton і Chloé (на честь якого, за чутками, її назвали).

У 2006 році вона запустила власну лінію одягу для Opening Ceremony, яка отримала похвалу за оригінальність. Хлої регулярно з’являється на сторінках Vogue, i-D і Harper’s Bazaar, а в 2015 році видала книгу Chloë Sevigny — колекцію фотографій, що відображають її стиль і життя.

Сімейне життя: Любов і материнство

Хлої виросла в тісній сім’ї, де її брат Пол був її найкращим другом і партнером у творчих пригодах. Її батьки, Гарольд і Дженіс, підтримували її акторські та модельні амбіції, хоча спочатку хвилювалися через її бунтарський характер. Хлої залишалася близькою з матір’ю до її смерті в 2004 році, що стало для неї важким ударом.

Щодо особистого життя, Хлої довго зберігала приватність. У 1990-х вона мала стосунки з режисером Гармоні Коріном і музикантом Джарвісом Кокером. З 2018 року вона перебуває у стосунках із артдиректором галереї Сінішаном Маковічем. У травні 2020 року в них народився син Ваня. 

Пара одружилася в березні 2020 року на невеликій церемонії в Нью-Йорку. Хлої та Сінішан живуть у Брукліні, де вона любить гуляти з сином і відвідувати місцеві кафе. Вона називає материнство «найбільшою пригодою» і намагається балансувати між кар’єрою та сім’єю.

Вплив і спадщина

Хлої Севіньї – це актриса, яка визначила епоху незалежного кіно. Її ролі в Дітки і Хлопці не плачуть зробили її символом артхаусу, а роботи в Big Love і American Horror Story довели її універсальність. Як ікона моди, вона надихає дизайнерів і шанувальників своїм унікальним стилем, а як режисерка вона відкриває нові горизонти.

У 2025 році Хлої продовжує вражати своєю творчістю, балансуючи між акторством, режисурою та модою. Її історія – це приклад того, як сміливість і автентичність можуть змінити індустрію. Хлої Севіньї – це не просто актриса, а культурна сила, що сяє своєю індивідуальністю.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”