Гері Олдман
ДЕТАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Гері Олдман - це хамелеон кіноекрану, який одним поглядом може перетворитись з панк-рокера на вампіра, з корумпованого копа на прем'єра Британії. Народжений у лондонському тумані робочого класу, він прорвався крізь стіни Голлівуду, граючи лиходіїв, яких ненавидіти - одне задоволення, і героїв, за яких хочеться тримати кулаки. Його кар'єра - як нічний джаз: темна, непередбачувана й незабутня, з нагородами, що сяють яскравіше за фари "Темного лицаря".
Дата і місце народження
21 березня 1958 року в Нью-Кросі, південний схід Лондона, Англія, з’явився на світ Гері Леонард Олдман – наймолодший з трьох дітей у скромній родині зварювальника Леонарда Бертрема Олдмана, колишнього моряка з алкогольною залежністю, та домогосподарки Кетлін Черітон. Батько покинув сім’ю, коли Гері було сім, залишивши хлопця з матір’ю та старшою сестрою Моурін (відома як акторка Лейла Морс). Дитинство в робочому кварталі сформувало його – фанат футболу “Міллвол” і “Манчестер Юнайтед”, мріяв про фортепіано, але кіно зачарувало назавжди.
Школа і освіта
Шкільні роки в Західній Грінвічській школі в Дептфорді були скромними: Гері покинув її у 16, працюючи в спорттоварі, на конвеєрі, у м’ясній крамниці та навіть портьє в операційній. Натхнення прийшло від Малкольма Макдауелла в “The Raging Moon” (1971) – Гері вирішив стати актором. Спочатку провалив вступ до Королівської академії драматичного мистецтва (RADA), де йому порадили “шукати іншу професію”. Замість того – стипендія в Коледжі Роуз Бруфорд у Сідкапі, де в 1979-му здобув ступінь бакалавра з акторської майстерності. Там він грав Пака в “Сні літньої ночі”, був сором’язливим, але наполегливим студентом. Паралельно – у Молодіжному театрі Грінвіча, де гастролював Європою з Citizens Theatre в Глазго.
Кар’єра
Кар’єра Олдмана – це мозаїка трансформацій, де театр народив зірку, а кіно зробило легендою. Початок у 1979-му: сцена в Йоркському королівському театрі з “Thark”, потім Королівський суд у Лондоні (“Entertaining Mr Sloane”, 1983 – Time Out Fringe Award за найкращого новачка) та Королівська шекспірівська компанія (1985-1986: “Гамлет”, “Ромео і Джульєтта”). Фільмовий дебют – “Remembrance” (1982), скинхед у “Meantime” (1983).
Прорив 1986-го: Сід Вішес у “Sid and Nancy” – BAFTA за найперспективнішого новачка. 1987-й: Джо Ортон у “Prick Up Your Ears” (номінація BAFTA). 1988: “We Think the World of You”. 1989: хуліган у телевізійному “The Firm”. 1990: гангстер у “State of Grace”. 1991: Лі Гарві Освальд у “JFK” Олівера Стоуна. 1992: Дракула в “Bram Stoker’s Dracula” (Saturn Award). 1993: Дрексл Спайві у “True Romance” Тарантіно. 1994: Норман Стенсфілд у “Léon” (один з найкращих лиходіїв кіно), Бетховен у “Immortal Beloved”.
1990-ті – ера антагоністів: Zorg у “The Fifth Element” (1997), терорист у “Air Force One” (1997), Мейсон Вергер у “Hannibal” (2001, не вказаний у титрах). 1997: режисерський дебют “Nil by Mouth” – BAFTA за найкращий британський фільм і сценарій. 2000: “The Contender” (номінація SAG). ТБ: Понцій Пілат у “Jesus” (1999), гість у “Friends” (2001, номінація Emmy).
2000-ні: Сіріус Блек у “Гаррі Поттері” (2004-2011), комісар Гордон у трилогії “Темний лицар” Нолана (2005-2012, голос у “Lego Batman”, 2017). 2009: три ролі в “A Christmas Carol”. 2011: Джордж Смайлі у “Tinker Tailor Soldier Spy” (номінації Oscar і BAFTA). 2012: “Lawless”. За кар’єру – найкасовіший актор за версією Hollywood Reporter (понад $11 млрд зборів).
2010-ні: Робокоп (2014), “Dawn of the Planet of the Apes” (2014), “Child 44” (2015), “The Hitman’s Bodyguard” (2017). Пік – Вінстон Черчилль у “Darkest Hour” (2017): Oscar, Golden Globe, BAFTA, SAG, Critics’ Choice. 2018: “Hunter Killer”, голос у “Tau”. 2019: “The Laundromat”. 2020: Герман Манкевіц у “Mank” (номінація Oscar). 2021: “Crisis”. 2023: Гаррі Трумен у “Oppenheimer” Нолана. 2024: Джон Чівер у “Parthenope” Соррентіно (Канни, 9-хвилинні овації).
ТБ: “Fallen Angels” (1993), “Tracey Takes On…” (1999). З 2022-го – Джексон Лемб у “Slow Horses” (Apple TV+, номінації Emmy 2024-2025, Golden Globe). Продюсував “Plunkett & Macleane” (1999), “The Contender”. Музикант: співав як Сід Вішес, грає на піаніно. Книги: співавтор “Blood Riders” (2015). Нагороди: Empire Icon (2011), Dilys Powell (2014), Maltin Modern Master (2018), Національна медаль мистецтв? Ні, але лицарський титул (2025).
Сім’я
Сім’я Олдмана – це вихор пристрастей і розлучень, але з теплом до дітей. П’ятеро шлюбів: перша дружина – акторка Леслі Менвілл (1987-1990), син Елфі (1988, актор, онуки Матільда й Оззі). Друга – Ума Турман (1990-1992, без дітей). Заручини з Ізабеллою Росселліні (1994-1996, не побралися). Третя – модель Донья Фіорентіно (1997-2001), сини Ґаллівер (1997, фотограф) і Чарлі (1999); розлучення з скандалом (обвинувачення в насильстві, Гері виправданий, опікунство отримано 2003-го, Чарлі заперечив звинувачення 2018-го). Четверта – співачка Александрі Еденборо (2008-2015, без дітей). П’ята – кураторка Ґізель Шмідт (з 2017-го, приватна церемонія; разом у Палм-Спрінгс, Каліфорнія). Троє синів – його фортеця, з якими ділить любов до кіно й футболу.
Сучасність
На 67-му році сер Гері Олдман – король шпигунських драм і театральних легенд, з титулом лицаря від принца Вільяма (інвеститура у Віндзорі, 30 вересня 2025-го) за “послуги драмі” в День народження короля Карла III. 22 серпня 2025-го залишив відбитки рук і ніг у TCL Chinese Theatre у Голлівуді. “Slow Horses” сезон 5 (за “London Rules” Міка Геррона) стартував 24 вересня на Apple TV+ – Гері як цинічний Лемб розслідує терористичні змови з Крістін Скотт Томас, Джеком Лауденом; зйомки сезону 6 (за “Joe Country”) тривають, прем’єра 2026-го. Це, ймовірно, його прощальний рольовий марафон – актор натякав на пенсію після серіалу. Театральний камбек: з 14 квітня по 17 травня 2025-го – у Йоркському королівському театрі (де дебютував 1979-го) грає в “Krapp’s Last Tape” Семюела Беккета, разового монолога про рефлексії старості. Фанат спорту, піаніст, мешкає з дружиною в Каліфорнії, але серце – в Лондоні. Політично стриманий, але підтримує благодійність, критикує Голлівуд за брак різноманітності. Його мрія: “грати, доки не згорить”.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”



