Гіткліф народився 4 квітня 1979 року в не зовсім звичайній австралійській родині: його мати Селлі, викладачка французької мови, була одружена з гірничим інженером та водночас автогонщиком Кімом Леджером. Гіт не був єдиною дитиною в сім’ї – Селлі та Кім виховували також його рідну сестру Кетрін, яку вони, до речі, назвали на честь героїні твору Емілі Бронте «Буремний перевал».

З часом батькам стало важко знаходити спільну мову – вони вирішили розійтися, коли їхньому сину Гіту було 10 років. Хлопчик залишився жити з мамою, але ніщо не заважало йому також підтримувати зв’язок з батьком.

Леджер навчався у Гілфордській школі для хлопчиків, де він захопився заняттями спортом та акторською майстерністю. Він грав у хокейній команді, відвідував секцію танців, а до 15 років досяг своїх перших успіхів і на акторській ниві: його обрали керівником шкільної трупи, яка брала участь у різних змаганнях. Це і стало вирішальним фактором для Гіта при виборі майбутньої професії.

Фільмографія актора

Гіт розпочав свій самостійний шлях у житті у 17 років, коли прийняв рішення переїхати до Сіднея разом з товаришем. Тут він сподівався досягти омріяної слави та успіху і не помилився: вже у 1997 році він дебютував у кіно, знявшись у фільмі про підліткове життя «Чорна скеля».

З перших же кроків в акторській кар’єрі Гіт здобував популярність, принаймні, у своїй рідній Австралії, цей успіх допоміг йому в найкоротші терміни дістатися до Голлівуду: вже у 1999 році у нього з’явився особистий агент. Перші голлівудські ролі актор Гіт Леджер отримав у комедії «Пальці віялом», а також у добре відомому фільмі «10 причин моєї ненависті».

Незабаром його почали запрошувати до більш зіркового акторського складу – у 2000 році він поряд з Мелом Гібсоном став одним з головних героїв фільму «Патріот». Роль вдалася Леджеру якнайкраще, з цього приводу його навіть відзначили премією як найкращого новачка року.

Поступово до нього прийшло всесвітнє визнання. Наступними акторськими роботами стали стрічки «Історія лицаря», «Бал потвор», проте в роботі Леджера приваблювала не лише фінансова вигода – він прагнув удосконалюватися як професіонал та ставив перед собою складні завдання. Тому поряд із кінострічками з багатомільйонними бюджетами Гіт знімався і в нерентабельних фільмах, таких як «Чотири пера» або «Споживач гріхів».

2005 рік можна вважати апогеєм усієї акторської діяльності Леджера: його запросили на зйомки фільмів «Брати Гримм» та «Казанова», а його гра у «Країні гір» Енга Лі була відзначена численними номінаціями на престижні нагороди, зокрема й на «Оскар». Одну зі своїх найвідоміших ролей Леджер виконав у 2007 році у фільмі «Темний лицар». Проте нагородити його за цей акторський успіх «Оскаром» довелося посмертно: Леджер трагічно помер від передозування знеболювальних засобів.

Особисте життя Гіта Леджера

Усі любовні зв’язки в житті Гіта Леджера були пов’язані виключно зі світом кіно. У 1997 році після приїзду до Сіднея він зустрічався з Лізою Зейн, а у 2000 році його першу обраницю змінила акторка Гізер Грем. Фільм «Банда Келлі» став початком нового роману для Гіта – тоді його коханою стала акторка Наомі Воттс.

Але жодні з цих стосунків не закінчилися чимось по-справжньому серйозним: лише у 2004 році актор Гіт Леджер познайомився з акторкою Мішель Вільямс на зйомках «Країни гір», з Мішель він прожив три спільних роки. За цей час у них з’явилася донька Матильда Роуз, проте пара все ж розпалася у 2007 році, незважаючи на народження дитини.

Фільмографія

2010 Уявний світ доктора Парнаса
2009 «Уявний світ доктора Парнасса»
2008 Темний лицар
2008 «Темний лицар»
2007 «Мене тут немає»
2006 Ке́нді
2006 Казанова
2006 Країна гір
2006 «Ке́нді»
2005 Брати Гримм
2005 «Королі Догтауна»
2005 «Казанова»
2005 «Країна гір»
2005 «Брати Гримм»
2004 Банда Келлі
2003 «Споживач гріхів»
2003 «Пригода Келлі»
2002 «Чотири перо»
2001 Оповідь про лицаря
2001 «Оповідь про лицаря»
2001 «Танці химер»
2000 Захисник Вітчизни
2000 «Захисник Вітчизни»
1999 «Картопляний візерунок»
1999 «Десять підстав для моєї неприязні»
1999 Десять підстав для моєї неприязні
1997 «Чорна скеля»
1997 «Лапики»
1997 «Додому та назад»