День народження: 13 липня 1942 р.\ Місце народження: м. Чикаго, штат Іллінойс, США\ Зріст: 185 см.\ Вага: 75 кг.\ Сімейний стан: одружений з Каліста Флокгарт\
Гаррісон Форд народився в пологовому будинку міста Чикаго, штат Іллінойс, 13 липня 1942 року. Щасливими батьками первістка стали Крістофер Форд, керівник у рекламному агентстві, та Дороті Нідлман, колишня радіоактриса. Після народження сина вона стала домогосподаркою. Через три роки у Гаррісона з’явився молодший брат Теренс.
У крові актора змішаний доволі цікавий напій: бабуся та дідусь по батьківській лінії були ірландцями-католиками, а бабуся та дідусь по материнській лінії – Гаррі (на його честь актор і отримав своє ім’я) та Анна, євреї з Мінська, які емігрували до Штатів у 1906 році. Дитина багатонаціонального шлюбу, на запитання про вплив коренів на його світогляд актор завжди відповідав: «Як особистість я завжди відчував себе ірландцем, а як актор – євреєм. Що стосується релігії – я демократ, ліберал до кінчика пальця».
Хлопчик зростав у містечку Дес-Плейнс, передмісті Чикаго. У дитинстві у тихого та сором’язливого Гаррісона було чимало проблем з місцевими хуліганами. Віддушину він знаходив у загоні бойскаутів, де демонстрував значні досягнення. Зрештою він досяг другого з можливих скаутських рангів – «Life». Вище був лише «Eagle». Саме за дитячі заслуги Форда Стівен Спілберг зробив юного Інді скаутом у сценарії фільму «Індіана Джонс і останній хрестовий похід».
У гімназії він захопився суспільними дисциплінами та відвідував гурток моделювання залізничного транспорту. Коли адміністрація навчального закладу започаткувала учнівське радіомовлення, він став першим ведучим та коментував спортивні змагання.
Завершивши навчання у 1960 році, Гаррісон Форд розпочав вивчення філософії в Ріпонському коледжі штату Вісконсин. На останньому році навчання він вступив до театрального гуртка, щоб подолати сором’язливість. І, як згадував пізніше сам Форд, він був захоплений акторською майстерністю: «Я просто спізнився з дозріванням, але зрештою знайшов себе». З великими зусиллями переборюючи страх перед публічними виступами, він виходив на сцену і забував про все, поглинений історією свого персонажа.
Щодо навчання, тут він не показав себе з найкращого боку, і коли до закінчення залишалося зовсім небагато часу, його було виключено.
У 1964 році він разом з Мері Марквардт, однокурсницею та майбутньою дружиною, переїхав до Голлівуду, сподіваючись знайти роботу до душі. Два роки він працював барменом, поки не підписав контракт зі студією Columbia, де йому обіцяли 150 доларів за кожну роль.
Перша роль у кіно Форду дісталася у кримінальній драмі «Смертельна спека на каруселі» 1966 року. Він з’явився в одній зі сцен у ролі кур’єра та отримав перший гонорар – обіцяні 150 доларів. Хтось із керівництва тоді зневажливо кинув йому: «Кидай це, невдахо, в тебе нічого не вийде».
Незначні ролі дісталися йому у комедії «Лав», популярних серіалах «Модники», «Дим із дула», «Вірджинці», «Ф.Б.Р.», «Кохання по-американськи», «Кунг-фу». Трохи більше часу (і жодного репліки) було відведено його персонажу – студенту, заарештованому на мітингу – у філософській драмі-притчі «Забірський Пойнт», але… всі сцени за його участю були вирізані під час фінального монтажу.
Відмовившись від мрії, Форд, до того моменту вже батько двох малюків, вирішив заробляти на життя теслею. І, як виявилося, зробив найважливіший вибір у своєму житті.
Він змайстрував майданчик для виступу гурту Джима Моррісона, згодом спорудив домашній солярій для акторки Саллі Келлерман, зібрав меблі в будинку продюсера Фреда Рооса.
Під час роботи Форд заприятелював з Роосом, і той пообіцяв йому прослуховування до нового фільму Джорджа Лукаса «Американські графіті». Після відбору актора затвердили на другорядну роль Боба Фелфи. Молодіжну комедію чекав величезний тріумф. Стрічка стала піонером у своєму жанрі, і через роки чимало критиків відзначали її вплив на інші його шедеври – «П’яні та розгублені» з молодим Меттью МакКонагі та «Безтурботні часи в школі Ріджмонт-Хай».
Для Форда цей досвід був безцінним – добрі стосунки з Лукасом дозволили йому отримати запрошення на прослуховування до фільму «Зоряні війни: Нова надія». Форд пройшов відбір на рівних і став космічним пілотом-контрабандистом Ханом Соло.
Фільм, що вийшов у 1977 році, миттєво став культовим, здобув 7 статуеток «Оскар» з 11-ти номінацій, а Гаррісон Форд, як і Марк Хемміл (Люк) та Керрі Фішер (Лея) стали зірками світового масштабу. При цьому вся винагорода Форда за цю частину «Зоряних воєн» склала 1000 доларів.
До ролі Хана Соло він повернувся в не менш успішному продовженні зоряної саги: «Імперія завдає удару у відповідь» та «Повернення джедая». Форд благав Лукаса знищити його персонажа в останньому епізоді – він вважав, що це «надало б сазі завершеного вигляду». Але режисер відмовив. Лише в інтерв’ю 2015 року Гаррісон визнав, що Лукас мав рацію.
У 2014 році Форд розпочав зйомки у стрічці, яка започаткувала перезапуск всесвіту «Зоряних воєн». У сьомому епізоді «Пробудження сили» дія відбувається 30 років після грандіозного фіналу, що вийшов на екрани у 1983 році. Форд знову постав у ролі Хана Соло. Разом з вірним товаришем Чубаккою він намагався повернути свого сина Кайло Рена на Світлу сторону сили, але був убитий. Під час зйомок Форд травмував щиколотку – на неї впала тридцятиметрова брама декорації його «тисячолітнього сокола».
На 2018 рік була запланована презентація стрічки про молодого Хана Соло, але, з очевидних причин, грати його не буде Форд – на роль затвердили американця Олдена Еренрайка.
У доробку Форда чимало видатних ролей, але за популярністю в масовій культурі може змагатися лише одна. Безсумнівно, йдеться про легендарного винахідливого археолога Індіану Джонса.
Першу частину пригод культового героя, який надихнув безліч юних умів на вивчення історії, глядачі побачили у 1981 році. Стрічку «Індіана Джонс у пошуках втраченого ковчега» знімав Стівен Спілберг, який вигадав задум сценарію спільно з Джорджем Лукасом – вони разом відпочивали на Гаваях і якось, повалявшись на пляжі, звели фортецю з піску. І понеслося.
Спілберг одразу побачив у ролі Індіани Гаррісона Форда, але Лукас, який виступив продюсером проєкту, заперечував проти цього: «Глядачі думатимуть, що я спеціально впихаю його в кожен фільм!». Творець «Зоряних війн» спробував підписати на зйомки зірку серіалу «Приватний детектив Магнум» Тома Селлека, але той був зв’язаний контрактом. Подальші пошуки були безрезультатними, і за три тижні до початку зйомок Форд прийняв пропозицію.
Зйомки фільму обійшлися Лукасу та Спілбергу у $20 мільйонів. У прокаті перша частина «Індіани» зібрала $383 мільйони, окупившись майже у 20 разів. Лише у Штатах сеанс відвідали понад 88 мільйонів глядачів, які з відкритим ротом спостерігали, як Індіана Джонс тікає від гігантської кулі. Цю сцену, до речі, знімали без дублерів. Хоча куля була зроблена зі скляного пластику, а не з натурального каменю, вона важила понад тонну, і Форду справді загрожувала небезпека.
У 1985 році успіх був закріплений продовженням «Індіана Джонс і Храм Долі», яке далося актору ой як нелегко: Гаррісон пошкодив хребетний диск, коли катався верхи на слоні.
Третій епізод, «Індіана Джонс і останній хрестовий похід» з Фордом та Шоном Коннері вийшов у 1989 році. Вправність усіх, хто доклався до його створення, допомогла стрічці уникнути звичайної для сиквелів втрати гляцької уваги – показники не поступалися першій частині.
На початку 90-х Форд з’явився в серіалі «Пригоди юного Індіани Джонса», проте його виступи були дуже епізодичними. Тим не менш, глядачі визнали його гру значно переконливішою, ніж гру «молодого Інді» Джорджа Хілла.
Минуло майже 20 років після виходу «Останнього хрестового походу», як Індіану Джонса вирішили відродити. Форд, хоча вже й не в такій добрій фізичній формі, пригадував навички володіння батогом (на це йому знадобилося 6 днів) та зізнавався, що в його віці мало хто може зберегти хорошу форму, і він не виняток. Натомість він може її чудово імітувати.
Фільм отримав не такі схвальні відгуки, як його попередники, а сцена, де Джонс ховається від вибуху атомної бомби в холодильнику, і зовсім обурила глядачів. Проте Спілберг не став відмовлятися від прибуткової франшизи, і невдовзі оголосив про вихід п’ятої частини.
У проміжку між першою та другою частинами «Індіани Джонса» (та завершальною частиною «Зоряних війн») Форд знявся в кіберпанк-трилері «Той, що біжить по лезу» Рідлі Скотта (екранізація роману Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець?»). Його персонаж – поліцейський Рік Декард, який ловить втікачів-кіборгів-реплікантів, зовні невідмінних від людей.
Хоча стрічка здобула статус культової, виконавець головної ролі її зневажав. З першого знімального дня він почав конфліктувати з Рідлі Скоттом. Не лише він – через важкий характер режисера з ним мало хто міг порозумітися. Найбільше Форда розлютило те, що Скотт змусив його самого озвучувати закадровий текст, і він навмисно робив це якомога гірше – сподівався, що так їх не включать у фінальну версію фільму.
Окрім того, у них виникли розбіжності щодо бачення головного персонажа. Форд вважав, що його герой – цілком людина і жодним чином не може бути реплікантом. Скотт дотримувався іншої позиції, про що свідчила режисерська версія «Втікача», яка вийшла через десять років.
Приватне життя артиста завжди було об’єктом пліток, сам виконавець рідко коментував чутки про власну особистість.
Оженившись у 1964 році на Мері Марквардт, через два роки він вперше став батьком. Хлопчика назвали Бенджаміном. У 1969 році у пари народився син Віллард. У 1979 році подружжя подало на розлучення.
Другою дружиною Гаррісона Форда стала сценаристка Мелісса Меттісон. Весілля відбулося в 1983 році. Мелісса подарувала чоловікові сина Малькольма (1987) та доньку Джорджію (1990). У 2001 році їхнім стосункам прийшов кінець.
У 2002 році Форд розпочав нові – з акторкою Калістою Флокхарт, з якою він познайомився на церемонії вручення премії «Золотий глобус». Незабаром вони всиновили хлопчика на ім’я Ліам. У 2009 році, на День святого Валентина, Форд зробив коханій пропозицію, яку вона із задоволенням прийняла. Через рік вони повінчалися у місті Санта Фе, де проходили зйомки фільму «Ковбої проти прибульців».
У 2016 році у продаж надійшла автобіографія Керрі Фішер. Акторка зізналася, що під час зйомок першої частини «Зоряних війн» у неї з Фордом був роман, який тривав три місяці.
Бенджамін Форд вирішив не піти шляхом батька. Він став шеф-кухарем, згодом відкрив мережу гастропабів «Ford’s Filliing Station». Віллард володіє спортзалом Strong Sports Gym. Старші сини Форда тричі зробили батька дідусем: у 1993 (син Еліель), 2000 (син Етан) і 2010 (син Вейлон).
Гаррісон займається спортом. Через день він відвідує тренажерний зал, тричі на тиждень грає в теніс. Його головне захоплення – авіація.
Він почав вивчати авіаційну справу у шістдесятих, проте тоді йому бракувало коштів для завершення навчання та отримання дозволу: годинний урок коштував $15 (що еквівалентно приблизно $120 за курсом 2016 року). Лише в середині дев’яностих він придбав вживаний приватний літак та попросив досвідченого льотчика провести декілька занять. З того часу артист почувається у повітрі вільно та невимушено.
У 2000 році його захоплення авіацією врятувало життя туристці, яка заблукала в горах Айдахо. Його гелікоптер зупинився перед здивованою жінкою, яка навіть не впізнала в рятівнику Форда. За її словами, вона ніяк не очікувала, що чоловік у футболці та ковбойському капелюсі виявиться голлівудською знаменитістю. А у 2001 році актор знову знайшов загублену людину – цього разу це був хлопчик-скаут Коді Клоусон.
Восени 2017 року на екрани вийшов продовження «Мисливця за головами». Головний герой у виконанні Раяна Гослінга продовжує завдання давно зниклого Ріка Декарда щодо знищення неконтрольованих реплікантів. Отримавши конфіденційні дані, він вирушає на пошуки Декарда.
Під час зйомок Гослінг розповів журналістам, що Форд випадково вдарив його в обличчя, не розрахувавши силу під час роботи над епізодом з бійкою. «Я завдав 80 ударів, і 79 з них не досягли мети», – жартівливо вибачився Форд.
В 2021 ріці вийшла п’ятоа частини «Індіани Джонса», тимчасова назва якої поки що не розголошується. Відповідаючи на запитання про подальшу долю кінострічки, Форд неодноразово заявляв, що Індіана Джонс – неповторний персонаж, він може бути лише один: «Актори бондіани або старіють, або вимагають великі гонорари. Але я не такий… щоб з віком втрачати форму».
З 2017 року Гаррісон Форд продовжує активно працювати в кіно та на телебаченні, демонструючи різноманітність ролей і невичерпну енергію навіть у віці понад 80 років.
«Той, хто біжить по лезу 2049» (2017) – Форд повернувся до ролі Ріка Декарда в сиквелі культового науково-фантастичного фільму, де його партнером став Раян Гослінг. Стрічка отримала схвальні відгуки критиків, хоча й не стала касовим хітом.
«Поклик пращурів» (2020) – актор зіграв Джона Торнтона в екранізації роману Джека Лондона. Незважаючи на змішані відгуки та фінансові втрати, гра Форда була відзначена позитивно.
«Індіана Джонс і реліквія долі» (2023) – Форд востаннє втілив образ Індіани Джонса, завершивши легендарну франшизу. Хоча фільм не виправдав фінансових очікувань, актор залишився задоволений результатом.
«Капітан Америка: Новий світовий порядок» (2025) – у цій стрічці Marvel Форд дебютував у ролі генерала Таддеуса «Громобоя» Росса, який перетворюється на Червоного Галка. Це перша поява актора в кіновсесвіті Marvel.
«1923» (2022–2025) – у приквелі «Йеллоустоуна» Форд зіграв Джейкоба Даттона, фермерського патріарха. Серіал отримав позитивні відгуки та продовжений на другий сезон.
«Терапія без фільтра» (Shrinking, 2023) – у комедійному серіалі Apple TV+ Форд втілив роль психотерапевта з хворобою Паркінсона. Його гра була високо оцінена, і він отримав першу в кар’єрі номінацію на премію SAG.
Форд продовжує займатися столярною справою, облаштувавши майстерню в гаражі свого будинку. Він активно підтримує екологічні ініціативи, зокрема організацію Conservation International, та бере участь у благодійних проєктах.
У 82 роки Форд не планує завершувати акторську діяльність. Він зазначає, що робота в кіно та на телебаченні дає йому можливість для творчого самовираження та спілкування з людьми, що є для нього життєво важливим. Гаррісон Форд залишається однією з найвпливовіших фігур у світі розваг, продовжуючи радувати глядачів новими ролями та проєктами.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис