Дитинство та юність

Фрідріх Мерц народився 11 листопада 1955 року в німецькому місті Брілон, що в землі Північний Рейн-Вестфалія.

Батько Фрідріха, Йоахім Мерц, воював на боці Німеччини, відбув покарання у в’язниці, після чого був призначений суддею в американській окупаційній зоні Німеччини, провів декілька судових процесів над нацистами. Згодом став суддею в обласному суді, був членом ХДС.

Фрідріх був старшим із чотирьох дітей судді Мерца. Він завдавав чимало клопоту своїм батькам. Батько викладав цивільне право в гімназії Петринум, де навчався Фрідріх, і був змушений постійно слухати від інших педагогів нові історії про витівки юнака, який носив волосся до плечей, ганяв на мотоциклах з друзями, підлітком почав курити та пити пиво, а вільний час присвячував не домашнім завданням, а грі на гітарі.

Через дисциплінарні порушення у 1971 році Фрідріх був змушений змінити школу, і атестат зрілості він отримав лише у 1975 році, в гімназії в Рютені.

Втім, ще гімназистом Мерц почав виявляти зацікавленість до політики.

У 1972 році він вступив до ХДС та почав брати участь у діяльності брілонського «Союзу юнацтва». У 1980 році він став головою «Союзу юнацтва».

Навчання та юридична діяльність

Попрощавшись зі шкільною партою у 1975 році, Мерц відбув службу у самохідній артилерії та вступив до Боннського університету, щоб вивчати право. Згодом він проходив стажування в суді, а потім і сам одягнув суддівську мантію.

Надалі набув адвокатського досвіду, працюючи на хімічні компанії Франкфурта та Бонна. З 1990 року працював у юридичній фірмі. Завдяки юридичній практиці йому вдалося створити чималий капітал. У пресі з’являлася інформація про те, що річний прибуток Мерца, коли той одночасно входив до рад директорів, наглядових рад тощо великих фірм, оцінювався у понад мільйон євро. До таких розмов юрист ставився болісно, оскільки чутки не найкращим чином впливали на його політичну репутацію.

Політична кар’єра

У двадцять п’ять років Фрідріх Мерц очолив «Союз юнацтва», а у 1989 році, в рік падіння Берлінської стіни, став членом Європейського парламенту. Через п’ять років став членом Бундестагу, де швидко здобув визнання як ініціатор законодавчих нововведень, передусім в економічній сфері.

В нього склалися міцні зв’язки з Вольфгангом Шойбле, керівником фракції ХДС/ХСС, прихильником інтеграції до Європейського Союзу. Під опікою Шойбле протягом наступних чотирьох років Мерц зумів просунутися до заступника Шойбле та вважався ймовірним кандидатом на посаду канцлера. У 2000 році він замінив Шойбле на його посаді.

Стрімке піднесення політика завершилося у 2002 році, коли він програв боротьбу за владу Ангелі Меркель, яка дотримувалася більш центристських поглядів. Мерц не сходився у поглядах на багато політичних питань, зокрема щодо питання мігрантів.

У той час як Ангела Меркель віддавала перевагу багатокультурності, Мерц виступав за панування ліберальної німецької культури.

Не бачачи для себе місця в ХДС за часів Меркель, Мерц відійшов від політики, повернувся до юриспруденції, а під час світової фінансової кризи 2008 року опублікував оду вільним ринкам під назвою «Наважтеся на капіталізм».

У 2009 році він залишив Бундестаг, щоб працювати корпоративним юристом, одночасно очоливши Atlantik-Brücke – лобістську організацію, що підтримує трансатлантичні зв’язки.

В Atlantik-Brücke Мерц просував торговельну угоду між ЄС та США – Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство (або TTIP). Окрім того, він встановлював контакти з політиками з Білого дому та керівниками великих американських компаній.

У 2018 році Ангела Меркель пішла з посади голови ХДС, і Мерц повернувся в політику з рішучим наміром «зсунути» політику ХДС вправо.

Під кінець того ж року він висунув свою кандидатуру на виборах голови партії ХДС, але програв Аннегрет Крамп-Карренбауер.

На початку 2022 року партія, яка прагнула до оновлення після 16 років під керівництвом Меркель та поразки на виборах від СДПГ Олафа Шольца у 2021 році, обрала Фрідріха Мерца головою (це була його третя спроба зайняти цю посаду).

Коли розпочався російсько-український збройний конфлікт, Мерц вимагав розширити військову підтримку України, пропонуючи зокрема поставити їй далекобійні крилаті ракети Taurus, проте згодом зайняв обережнішу позицію: стверджував, що «російсько-українська війна зайшла в глухий кут» і що «немає диво-зброї, яка змінить правила гри», виступивши за необхідність мирного врегулювання конфлікту.

Особисте життя Фрідріха Мерца

Ще у 1981 році Фрідріх Мерц одружився з дівчиною на ім’я Шарлотта. Дружина політика працювала суддею в місті Арнсберг. У шлюбі народилося троє дітей. У політика є ліцензія приватного пілота та два легких літаки.

Фрідріх Мерц нині

Після перемоги ХДС/ХСС на позачергових виборах до Бундестагу, що відбулися 23 лютого 2025 року, очільник блоку Фрідріх Мерц опинився перед можливістю стати новим федеральним канцлером Німеччини. Вірно, для реалізації цього задуму 69-річному політику необхідно було сформувати коаліцію з іншими партіями, які пройшли до парламенту.

У 2025 році Мерц, який тривалий час вважався непохитним прихильником трансатлантичних зв’язків, докорінно переосмислив своє ставлення до Сполучених Штатів. Але з приходом до керівництва адміністрації Трампа його погляди зазнали значних змін.

Мерц почав відкрито критикувати американську політику, стверджував, що розбіжності між США та Європою виходять за межі простих політичних незгод і торкаються фундаментальних питань демократії та вільного суспільства.

Особливо гостро Мерц відреагував на промову віце-президента США Джей Ді Венса на Мюнхенській конференції з безпеки. Він заговорив про потребу європейської стратегічної автономії, закликаючи Німеччину та інші європейські країни готуватися до можливого виходу США з НАТО та зменшення військової допомоги.

Більше того, Мерц почав відкрито обговорювати альтернативні стратегії безпеки, включаючи потенційну співпрацю з ядерними державами Європи – Великою Британією та Францією. Це було незвично для політика, який раніше славився беззастережно проамериканськими переконаннями.