Дитинство та освіта
Народився в творчій родині в Києві. Батько — один із засновників сучасної української естрадної пісні, мати — заслужений тренер. З дитинства Євген жив у атмосфері поезії, музики та спорту. У школі (подільська школа № 100) займався боксом, писав вірші, цікавився акторською майстерністю.
У 1986–1991 роках навчався на факультеті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (нині Інститут журналістики). У 1997–1998 роках здобув додаткову освіту в The Open University (Велика Британія). Володіє українською, російською та англійською мовами. Кандидат наук з державного управління.
Трудова та творча діяльність
Журналістську кар’єру розпочав ще на третьому курсі університету на Держтелерадіо України: спочатку в програмі «Бліц» радіостанції «Молода гвардія», згодом на УР-2 «Промінь» у першому комерційному радіо-шоу — грі на гроші «Пан або пропав». Там і почалася його продюсерська діяльність.
У 1992 році заснував компанію «MB Advertising Group» (маркетинг, виробництво та розміщення реклами для Oriflame, MTI, UMC/Vodafone, Helen Marlen Group та інших). У 1993-му разом із Володимиром Бебешком відкрив студію звукозапису «Музична біржа» — одну з провідних в Україні 1990-х. Створив проєкти «Наше радіо» (1997) та «Радіо Ностальгія» (1999), яке швидко стало лідером рейтингу в Києві. У 2003 році став співзасновником видавництва «Вавілон», яке випускало глянцеві журнали «L’Officiel» і «Єва». За видання «Єва» у 2010 році отримав премію «Людина року — 2009».
Як поет і композитор є автором двох поетичних збірок: «Я — дзеркало» (видавництво «Фоліо», Харків, 2014) та «На жовто-блакитній землі» («Фоліо», 2019). Написав слова і музику до багатьох популярних пісень:
- для Таїсії Повалій — «Чортополох», «Просто Тая», «Цей дощ надовго», «Не питай мене чому», «Буде так» та інші;
- для Софії Ротару — «Бал розлучення сердець»;
- для Олександра Пономарьова — «Ти моя»;
- для Наталії Могилевської — «Авжеж»;
- для El Кравчука — «Нічий», «Соната», «Війна завжди війна».
Також виконує власні твори, серед яких патріотичні пісні «Того, хто не здався, не перемогти», «Не журись, не сумуй», «Наливай, козаче», «Києве мій» тощо. Переклав українською знаменитий хіт батька «Береги».
Політична та громадська діяльність
Учасник Помаранчевої революції (2004) і Революції Гідності (2014). На позачергових виборах 26 жовтня 2014 року обраний народним депутатом України по 211-му одномандатному округу (Голосіївський район Києва) від Блоку Петра Порошенка. У Верховній Раді VIII скликання був заступником голови Комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, АТО та людей з інвалідністю, головою міжфракційного об’єднання «Атлантичний рух» (підготовка до вступу України в НАТО), членом груп міжпарламентських зв’язків із США, Норвегією та Ізраїлем. У 2015 році брав участь у виборах київського міського голови. Пізніше приєднався до депутатської групи «Воля народу».
У 1996 році організував масштабну акцію «Дорога до Храму», яка зібрала понад 200 тисяч доларів на добудову Успенського собору Києво-Печерської лаври. З початком російсько-української війни активно займається благодійністю та волонтерством: організовує і бере участь у концертах для воїнів ЗСУ на Донбасі, Харківщині та Запоріжжі. 21 грудня 2023 року в «Жовтневому палаці» провів благодійний авторський вечір «Того, хто не здався, не перемогти» — усі кошти пішли на дрони для ЗСУ.
Особисте життя
Має чотирьох синів: Микиту (1989), Данила (2003), Георгія (2011) та Івана (2014). Був кілька разів одружений. Частина сім’ї певний час жила в США, після Революції Гідності Євген повернувся в Україну.
Сьогодні Євген Рибчинський продовжує активну творчу діяльність: випускає нові пісні, проводить концерти, займається волонтерством і залишається помітною фігурою в українській культурі та громадському житті. Його поезія і музика поєднують лірику з патріотизмом і підтримують дух незламності.
