Ранні роки: Мрії про кіно в серці Києва

Майбутній продюсер Євген Огір народився 14 серпня 1980 року в Києві, Україна. З дитинства він захоплювався мистецтвом і мріяв про кар’єру в кіно та телебаченні. Про його ранні роки відомо небагато, але Євген зростав у творчій атмосфері столиці, що сформувало його амбітний і цілеспрямований характер.

Після закінчення школи він вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, де здобув освіту продюсера кіно. Цей період заклав основу для його майбутньої кар’єри, навчивши його тонкощам продюсування та роботи в медіа.

У 2000-х роках Євген почав працювати на телеканалі М1, де брав участь у створенні популярних проєктів, таких як «Молочні брати» та «tviй формат». Його професійна репутація зростала, і він швидко зарекомендував себе як талановитий організатор і креативний продюсер. Саме на М1 він познайомився зі своєю першою дружиною Дариною, колегою по каналу, але їхній шлюб завершився розлученням через кілька років.

Шлях до слави: Продюсер Тіни Кароль

Прорив у кар’єрі Євгена відбувся в 2007 році, коли він став продюсером української співачки Тіни Кароль. На той момент Тіна вже була відомою після участі в «Євробаченні-2006», але перебувала в творчій кризі після розірвання контракту з попереднім продюсером Олегом Чорним. Євген не лише взяв на себе продюсування, а й допоміг їй вийти з депресії, організувавши новий альбом і масштабний тур. Його стратегія, енергія та віра в талант Тіни привели до створення таких хітів, як «Полюс притяжения» та «Ноченька», які закріпили її статус поп-діви України.

Євген віддавався роботі з повною самовіддачею. Він уникав зайвої публічності, вважаючи, що «ті, кому треба, знають його в обличчя». Його підхід до продюсування був унікальним: він поєднував креативність із чітким розумінням ринкових трендів, що дозволило Тіні Кароль вийти на новий рівень популярності. Окрім роботи з Тіною, Євген продовжував співпрацювати з М1 та іншими проєктами, демонструючи свою багатогранність як продюсер.

Сім’я та особисте життя

Особисте життя Євгена Огіра тісно пов’язане з Тіною Кароль. Їхні стосунки почалися в 2007 році, коли професійна співпраця переросла в роман. Пара ретельно приховувала свої почуття від публіки, але 15 червня 2008 року вони обвінчалися в Києво-Печерській лаврі, а згодом офіційно одружилися.

Того ж року, 18 листопада, у них народився син Веніамін, який став центром їхнього життя. Сім’ю Тіни та Євгена називали однією з найміцніших в українському шоу-бізнесі, адже вони уникали галасливих вечірок і цінували тихе сімейне щастя.

Проте в біографії Євгена був і складний момент: до шлюбу з Тіною він мав позашлюбного сина від попередніх стосунків. Після його смерті з’явилися чутки, що цей син претендував на частину спадщини, зокрема права на пісні Тіни Кароль, але ці питання залишилися поза публічним простором. Тіна в інтерв’ю згадувала, що вони з Євгеном пережили «шторми» в стосунках, але їхнє кохання допомогло подолати всі труднощі.

У 2012 році життя подружжя затьмарила трагедія: у Євгена діагностували рак шлунка. Він боровся з хворобою півтора року, але 28 квітня 2013 року помер у віці 32 років. Тіна Кароль важко переживала втрату, присвятивши йому пісні та згадуючи його в кожному інтерв’ю. У 2020 році, в сьому річницю його смерті, вона опублікувала архівне фото Євгена, висловивши свою любов і вдячність за роки разом.

Секрети успіху Євгена Огіра

Успіх Євгена полягав у його таланті поєднувати творчість із прагматичним підходом до продюсування. Він умів бачити потенціал у артистах і створювати умови для їхнього розвитку, що особливо проявилося в роботі з Тіною Кароль.

Його скромність, відданість справі та любов до сім’ї зробили його не лише професіоналом, а й людиною, яку поважали колеги та близькі. Незважаючи на коротке життя, Євген залишив значний слід в українському шоу-бізнесі, а його історія кохання з Тіною Кароль залишається однією з найзворушливіших в історії української естради.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”