Дата і місце народження

15 квітня 1959 року в Паддінгтоні, Лондон, Англія, у творчій родині з’явилася на світ Емма Томпсон. Її тато, Ерік Томпсон – актор і режисер (нарратор “The Magic Roundabout”), мама Філліда Ло – шотландська актриса. З корінням англійським, шотландським та французьким, Емма ростила старшою з двох доньок (сестра Софі – актриса). Родина жила в Вест-Хемпстеді, де батько помер від раку в 1982-му, залишивши спадщину гумору. “Лондонські дощі навчили мене сміятися крізь сльози”, – згадувала вона, дивлячись на Темзу, де туман шепотів про Шекспіра.

Школа і освіта

Юність Емми минала в елітних школах: Camden School for Girls у Лондоні – державна школа для дівчат, де захоплювалася літературою, дебатами та театром (грала в “A Midsummer Night’s Dream”). У 1977–1980 – Newnham College, Кембриджський університет, де вивчала англійську літературу, отримавши ступінь бакалавра. Там приєдналася до Footlights – комедійного клубу, де виступала з Х’ю Лорі і Стівеном Фраєм, пишучи скетчі. “Кембридж дав мені голос, а не просто диплом”, – казала вона. Освіта стала для неї не книгами, а сценою: від шкільних дебатів до університетських імпровізацій, де Вірджинія Вулф і Джейн Остін були вчительками душі. Цей інтелектуальний вир загартував її – розум плюс гумор, як ідеальний рецепт для королеви драми.

Кар’єра

Карьєра Емми – це блискучий калейдоскоп, де акторство переплітається з сценаріями, а кожен проект – шедевр. Дебют у 1982-му: ревю “Not the Nine O’Clock News” на BBC. 80-ті: серіал “Tutti Frutti” (1987) – BAFTA; “Fortunes of War” (1987) з Кеннетом Брана – ще BAFTA. Вибух – “Howards End” (1992) як Маргарет Шлегель – Оскар за найкращу актрису. Апогей 90-х: “The Remains of the Day” (1993); сценарій і роль у “Sense and Sensibility” (1995) Джейн Остін – Оскар за сценарій, номінація за роль Елінор; “Primary Colors” (1998).

2000-ті: “Love Actually” (2003); “Nanny McPhee” (2005, сценарій і роль); “Harry Potter” серія (2004–2011) як Сібіл Трелоні. Пізніше: “Saving Mr. Banks” (2013) як П.Л. Треверс; “Beauty and the Beast” (2017) як місіс Поттс; “Last Christmas” (2019, сценарій). Діти: “Nanny McPhee and the Big Bang” (2010). Нещодавно – “Matilda the Musical” (2022) як Транчбулл; “Good Luck to You, Leo Grande” (2022) – інтимна драма. У 2025-му – “Bridget Jones: Mad About the Boy” (продовження). Театр: “Me and My Girl” (1985, Olivier Award). Всього 50+ ролей, 2 Оскари (єдина з двома в різних категоріях), девіз “Граю розумних жінок, бо світ потребує їх” – від костюмних драм до фентезі, змінивши образ інтелектуалки в кіно.

Сім’я

Сім’я для Емми – як тепла англійська чайна церемонія: з ароматом кохання і гіркотою розставань. У 1989-му одружилася з Кеннетом Брана – актором і режисером, розлучилися в 1995-му (без дітей, “кохання згасло як сцена”). У 2003-му – Грег Вайз, актор з “Sense and Sensibility”; донька Гая (1999), усиновили сина Тінду (2001, з Руанди). “Діти – мої найкращі сценарії”, – каже вона, балансуючи материнство з роботою. Мама Філліда і сестра Софі – опора, особливо після смерті тата. Сьогодні – дім у Лондоні та Шотландії з городом і собаками, де Емма вчить дітей фемінізму і гумору.

Сучасність

У 66 Емма – у розквіті мудрості: Дама Командор Ордену Британської імперії (DBE, 2018) за послуги драмі; посол UNICEF і ActionAid, бореться за права жінок і клімат (веганка з 2010-х). У 2025-му знімається в “Leo Grande” продовженні чутки, пише мемуари про Кембридж, веде майстер-класи в RADA. Живе з Грегом, виховує онуків (від Гайї), грає на піаніно і пише поезію. “Життя – як імпровізація Footlights: смійся і грай”, – її кредо. Актуальна, натхненна, готова до нових ролей – з оксфордським акцентом і серцем воїтельки.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”