Народження та ранні роки

Джеймс Френсіс “Джиммі” Кегні-молодший з’явився на світ 17 липня 1899 року в бідному кварталі Йорквілл на Нижньому Іст-Сайді Манхеттена, Нью-Йорк, США – в епіцентрі іммігрантського хаосу, де вуличні бійки були нормою, а мрії – розкішшю. Батько, Джеймс Кегні-старший, ірландського походження, працював барменом і аматорським боксером, а мати, Керолін Елізабет Нельсон, мала норвезько-ірландські корені: дідусь-капітан норвезького судна та бабуся з Ірландії. Другий з семи дітей (двоє померли немовлятами), Джиммі ріс у тісноті, де брат Гаррі (майбутній художник) і сестра Джин (актриса) стали найближчими. Сім’я переїжджала часто, борючись з бідністю, але мати вчила стійкості: “Твердо стій на ногах, бо життя – це ринг”. Юний Джиммі освоїв тап-денс на похилих підвальних дверях (звідси прізвисько “Cellar-Door Cagney”), боксував аматорськи – майже став чемпіоном штату, – але мама заборонила профі-кар’єру. Перші “ролі” – у вуличних драках і шкільних виставах, де його енергія вражала: “Я народився з кулаками напоготові, але серцем – для ритму”.

Школа та освіта

Освіта Кегні – як швидкий джазовий номер: блискуча, але обірвана на півноті. У Stuyvesant High School у Нью-Йорку він блищав у спортивних секціях і драматичних гуртках, де його боксерська міць і танцювальна грація привертали увагу – вчителі жартували: “Кегні не вчиться, він виконує”. 1918-го, закінчивши школу, вступив до Columbia University на художній факультет, мріючи про пензель, але пандемія “іспанки” вбила батька, змусивши кинути все після семестру: “Сім’я – мій єдиний диплом”. 

Замість лекцій – підробітки: кур’єр у брокерській конторі, бібліотекар, газетний хлопець, навіть охоронець. У 1919-му, через знайомого, потрапив до водевільного шоу “Every Sailor” – спочатку як хорист у жіночому вбранні (за $35 на тиждень), де його імпровізації врятували виставу. Мати мріяла про “справжню” професію, але Джиммі відкрив Cagney School of Dancing з дружиною 1927-го – коротко, але вогненно. Самоук: “Я вчився на вулиці, де помилки – найкращі уроки”.

Кар’єра

Кар’єра Кегні – це голлівудський “томмі-ґан”: стрімка, вибухова, з паузами для перезарядки, де 70+ фільмів стали гімном американської мрії в гангстерських тонах. Початок у театрі: водевіль з 1919-го, Бродвей з “Pitter-Patter” (1920, де познайомився з дружиною), прорив у “Penny Arcade” (1929) з Джоан Блонделл – Warner Bros. помітило, і 1930-го дебют у “Sinner’s Holiday”. Але вибух – “The Public Enemy” (1931), де грейпфрут у лице Мей Кларк (за скриптом – яєчня!) зробив його королем гангстерів: Том Пауерс – бунтар з бруківки, що заробив перші номінації. 1930-ті – типаж “жорстких хлопців”: “Taxi!” (1932, страйк таксистів), “Footlight Parade” (1933, танцювальний фурор), “G-Men” (1935, ФБР-агент), але стереотип дратував – він судився з Warner за кращі ролі. 

1938-го номінація на “Оскар” за “Angels with Dirty Faces” (гангстер-рятівник), 1942-го – тріумф: “Yankee Doodle Dandy” як Джордж М. Коен, де його чечітка й спів принесли “Оскар” за найкращу роль – “Я танцював, ніби завтра не буде”. З братом Вільямом заснував Cagney Productions (1942-1953), знявши “Blood on the Sun” (1945, “Оскар” за операторку). 1940-ві – “The Roaring Twenties” (1939, бутлегер), “White Heat” (1949, психопат Коді Джарретт з культовим “Top of the world, Ma!” – вибухова смерть на нафтовій вежі). 1950-ті – розмаїття: “Love Me or Leave Me” (1955, номінація за гангстера Снайдера з Доріс Дей), “Mister Roberts” (1955, капитан), “Man of a Thousand Faces” (1957, Лон Чейні). Президент Screen Actors Guild (1942-1943), борець за права акторів. Пенсія 1961-го після “One, Two, Three” (комедія Вайлдера), але камео в “Ragtime” (1981) – останній постріл. Лицар екрану: “Я не грав гангстерів – я був ними, з душею хлопця з Йорквіллу”.

Сім’я

Сімейне життя Кегні – як тиха гавань після шторму: вірне, скромне, з акцентом на близьких. 28 вересня 1922-го одружився з Френсес Віллард “Віллі” Вернон, хористкою з “Pitter-Patter” – кохання з першого степу, що тривало 64 роки до його смерті. Без біологічних дітей, але в 1941-му усиновили сина Джеймса Френсіса Кегні III (1940-1984, помер від серцевого нападу), а 1951-го – дочку Кетлін “Кейсі” Кегні (1944–2004). Близький з сестрою Джин (актриса в його фільмах) і братами: Гаррі (художник), Едвард (танцюрист), Вільям (продюсер Cagney Productions). Ірландсько-норвезькі корені гордістю: говорив їдиш з єврейських сусідів, агностик, але шанував маму як “якір”. Жили тихо: ферма в Стенфордвіллі, Нью-Йорк (з 1952-го), де Джиммі малював, садівничничав і уникав голлівудського блиску – “Сім’я – мій єдиний сценарій”. Віллі пережила його на 8 років, померши 1994-го.

Сьогодення

Джеймс Кегні пішов із життя 30 березня 1986 року у 86 на фермі в Стенфордвіллі від ускладнень діабету та наслідків інсультів (після 1979-го здоров’я падало: параліч, але дух – залізний). Похований на сімейному цвинтарі, з ескортом поліції Нью-Йорка – тисячі фанатів прощалися з “королем гангстерів”. Спадщина жива: його $20-25 млн (на той час) пішли на ферму й благодійність; внуки Джеймс III і Синді бережуть архіви. Сьогодні, у 2025-му, Кегні – вічну зірку AFI (3-є місце серед акторів), з реставрованими фільмами на стрімінгах і документалами (як “Sinners & Saints” 2023-го). Вплив: від Скафеса до Де Ніро – “Кегні вчив: грай серцем, не списком”. Голлівуд схиляє капелюх: його динаміка – ДНК сучасних антигероїв.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”