Дата і місце народження

9 листопада 1922 року в Клівленді, штат Огайо, США, народилася Дороті Джин Дендрідж у сім’ї, де мати Рубі Дендрідж, актриса і комікеса, розлучилася з батьком Сайрілом, проповідником, ще до її народження. Разом із сестрою Вівіан Рубі виховувала доньок у світі сцени, переїжджаючи до Лос-Анджелеса в 1926-му. Маленька Дороті, зростаючи в тіні маминої кар’єри, співала і танцювала з п’яти років, уже тоді відчуваючи ритм долі.

Школа і освіта

Освіта Дороті була більше сценічною, ніж академічною. У Клівленді та Лос-Анджелесі вона відвідувала місцеві школи, але офіційних даних про закінчення небагато – шоу-бізнес став її класною кімнатою. У дуеті з Вівіан як “Dandridge Sisters” вона виступала в церквах і клубах, а з 1934-го – на радіо і в театрах, як Cotton Club у Гарлемі. Уроки співу та танцю від мами й тренерів, таких як Ніколас Кастл, замінили підручники. “Я вчилася у світла софітів”, – казала вона, відточуючи талант у гастролях, де расизм часто змушував виступати перед порожніми залами для “тільки білих”. Коледж залишився мрією – сцена кликала голосніше.

Кар’єра

Карьєра Дороті – це спалах, що змінив Голлівуд, хоч і короткий. У 1930-х “Dandridge Sisters” гастролювали з оркестрами Бенні Картера і Джиммі Лансфорда, а Дороті дебютувала в кіно: епізод у “Our Gang” (1935) і роль у “The Big Broadcast of 1936”. Перший успіх – “A Day at the Races” (1937) із братами Маркс, де її спів зачарував. У 1940-х – ролі другого плану: “Sun Valley Serenade” (1941) з Гленном Міллером, “Drums of the Congo” (1942).

Прорив – “Carmen Jones” (1954), мюзикл Отто Премінгера, де її Кармен, чуттєва і бунтівна, принесла номінацію на “Оскар” (перша для афроамериканки за головну роль) і “Золотий глобус“. Фільм зібрав $2,8 млн, а її голос (дубльований оперною співачкою Мерилін Горн) став легендою. Далі – “Island in the Sun” (1957) з Гаррі Белафонте, де міжрасовий роман викликав скандал; “Porgy and Bess” (1959) із Сідні Пуатьє, за яку вона отримала другу номінацію на “Золотий глобус”. Але расизм Голлівуду обмежував: ролі “екзотичних” красунь чи покоївок домінували, і після 1960-го пропозиції вичерпалися.

Вона співала в клубах – від Cotton Club до лондонського Café de Paris, – але борги й залежність від антидепресантів гасили зірку. Останній фільм – “The Murder Men” (1961). Її 33 ролі, 12 пісень і 4 альбоми залишили слід: вона відкрила двері для Геллі Беррі та Віоли Девіс, але платила за це серцем.

Сім’я

Сімейне життя Дороті – це мелодія болю й любові. У 1942-му, в 19, вона вийшла за танцюриста Гарольда Ніколаса з Nicholas Brothers, але шлюб (1942-1951) розпався через його зради та насильство. Їхня дочка Гарлін, народжена 1943-го, мала аутизм і вимагала догляду, що розбивало серце Дороті – після розлучення дівчинку віддали до спецінтернатів, що стало її вічним болем. 

Другий шлюб із Джеком Денісоном (1959-1962), власником готелю, приніс фінансові борги та аб’юз – він бив її та привласнював заощадження. Сестра Вівіан і мати Рубі (померла 1987-го) були опорою, але Дороті часто почувалася самотньою. “Моя сім’я – це сцена, але я мріяла про тихий дім”, – зізнавалася вона. Без онуків, її родинна спадщина – у пам’яті Гарлін, яка пережила матір.

Сьогодення

Дороті Дендрідж покинула цей світ 8 вересня 1965 року в Західному Голлівуді, у віці 42 років, від передозування антидепресантів (випадкової чи навмисної – загадка). Її знайшли в квартирі, з боргами $2,14 і мріями про камбек. Похована на Forest Lawn Memorial Park, її спадщина оживає: байопік 1999-го “Introducing Dorothy Dandridge” із Геллі Беррі (Еммі, Золотий глобус) увіковічнив її боротьбу; у 2025-му чутки про новий мюзикл на Netflix про її життя тримають шанувальників у напрузі. Її ім’я – на Алеї зірок (1960), а пісні, як “I Got Rhythm”, звучать у плейлистах. Вона – символ: перша чорна зірка, що змусила Голлівуд побачити її талант, а не колір шкіри. “Вона співала, щоб звільнитися”, – написала Беррі, і світ досі слухає.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”