Ранні роки та сім’я

Майбутній актор Дмитро Вівчарюк народився 28 вересня 1989 року в місті Київ, Україна. Про його сім’ю відомо небагато, оскільки актор воліє тримати особисте життя поза увагою преси. Вихований у столиці, він зростав у середовищі, де мистецтво і культура відігравали важливу роль. У школі №105 міста Києва Дмитро виявив інтерес до творчості, зокрема до музики та театру. Уже в шкільні роки він брав участь у музичних виступах, що стало першим кроком до його майбутньої кар’єри.

Після закінчення школи Дмитро вступив до Київського обласного училища культури і мистецтв, де здобув спеціальність «Диригент-хоровик, викладач фахових дисциплін». Цей період допоміг йому розвинути музичні навички та поглибити розуміння мистецтва. Згодом він продовжив освіту в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, де навчався на курсі Валентини Іванівни Зимньої за спеціальністю «Актор театру і кіно». Ця освіта стала міцним фундаментом для його професійного зростання.

Початок кар’єри: театр і перші кроки в кіно

Театральна кар’єра Дмитра розпочалася ще під час навчання в університеті. У 2014 році він приєднався до Київського національного академічного театру оперети, де став частиною трупи, виконуючи ролі в різноманітних постановках. Його робота в опереті дозволила розкрити не лише акторський, а й вокальний талант, адже цей жанр вимагає поєднання драматичної гри, співу та хореографії.

Паралельно з 2018 року Дмитро почав співпрацювати з «Диким театром» – сучасною театральною платформою, відомою своїми сміливими та експериментальними постановками. У «Дикому театрі» він брав участь у виставах, які порушували актуальні соціальні теми, що дозволило йому розкрити свій потенціал у сучасному театральному мистецтві. Він також став резидентом театральної агенції «ТЕ-АРТ», що сприяло його участі в різноманітних проєктах.

У кіно Дмитро дебютував у другій половині 2010-х, знімаючись у невеликих ролях у серіалах і фільмах. Його перші появи на екрані були епізодичними, але завдяки виразній грі він швидко привернув увагу режисерів. Однією з помітних ранніх робіт стала роль у серіалі «Слуга народу» (2015-2019), де він зіграв другорядного персонажа, але зміг запам’ятатися глядачам своєю харизмою.

Прорив і визнання

Справжнє визнання прийшло до Дмитра з роллю в історичній драмі «Кріпосна» (2019-2021), де він зіграв Миколу – персонажа, який додав глибини сюжету про складне життя в Україні XIX століття. Цей серіал став хітом не лише в Україні, а й за кордоном, зокрема в Польщі та інших країнах, що підняло кар’єру Дмитра на новий рівень. Його вміння передавати емоційну глибину і природність гри зробили його улюбленцем глядачів.

Іншими помітними проєктами стали серіали «Слід» (2020-2021), де він зіграв у кількох епізодах, і «Кава з кардамоном» (2021), історична драма, яка також отримала високі оцінки. Дмитро також з’явився в комедійному серіалі «Коли ми вдома» (2014-2018), де його гумористична гра додала легкості сюжету. Його фільмографія включає десятки проєктів, від короткометражок до повнометражних фільмів, таких як «Позивний «Бандерас»» (2018), де він зіграв невелику, але яскраву роль.

Особисте життя

Дмитро Вівчарюк відомий своєю скромністю і не любить ділитися подробицями особистого життя. Але відомо, що Дмитро одружений із Ольгою Вівчарюк, з якою мають двох синів: Захара (10 років) та Любомира (6 років) . У старшого сина Дмитра діагностовано розлад аутистичного спектра, але актор категорично не вважає це захворюванням, натомість називає його унікальною особливістю: «Хтось каже, що у нас хвора дитина. Вона не хвора, а особлива» Він пояснює: «Для мене статус “не така, як всі” – не означає, що вона хвора. Хвора людина – це, наприклад, цироз печінки. А Захар – він космос!»  Актор додає, що часто вчиться у сина новому: «Ми живемо в рамках, а він вільний. У нього свій світ… Я вчуся багато чого в нього». 

Молодший син – Любомир, живе з матір’ю та братом у Німеччині, куди сім’я виїхала з початком повномасштабної війни. Він уже шостирічний і дуже талановитий: «Маленький Любомир записався на кікбокс, сам підтягується… Ми так раді, що мої діти розмовляють українською! Але Любчик уже вільно говорить німецькою та навіть діалектом».

Через війну родина нині розділена: Дмитро перебуває в Україні, а Ольга з дітьми – у Німеччині. Проте вони підтримують близькість через відео-дзвінки, фото та розмови – аби Захар та Любомир відчували батькову підтримку навіть на відстані. Про роль дружини в житті сім’ї Дмитро говорив з великою вдячністю: «Вона дуже розумна, мудра, красива… Жертвуючи власною кар’єрою, вона зараз із нашими дітьми. Я їй дуже вдячний».

Громадська діяльність

Дмитро активно підтримує українську культуру, беручи участь у театральних і кінопроєктах, які популяризують історію та сучасність України. Хоча він не є публічним активістом, його вибір ролей, таких як у «Кріпосній» чи «Позивному «Бандерас»», свідчить про бажання розповідати важливі історії про український народ. Він також підтримує молодіжні театральні ініціативи через співпрацю з «Диким театром», який часто працює з молодими акторами та режисерами.

Підсумок

Дмитро Анатолійович Вівчарюк – це актор, чия кар’єра є прикладом того, як талант і наполегливість можуть привести до успіху в українському театрі та кіно. Від сцен оперети до знімальних майданчиків популярних серіалів, він продовжує завойовувати серця глядачів своєю щирістю і професіоналізмом. У свої 35 років Дмитро залишається одним із найперспективніших акторів України, чиї ролі в історичних і сучасних проєктах сприяють розвитку національної культури. Його історія – це нагадування, що справжнє мистецтво народжується з любові до своєї справи.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”