Дитинство та сім’я

Майбутня акторка Брук Кріста Шилдс народилася 31 травня 1965 року в Манхеттені, Нью-Йорк, у сім’ї бізнесмена Френка Шилдса та актриси й моделі Тері Шмон. Її батько походив із заможної родини з італійським аристократичним корінням, адже його бабуся, Марина Торлонія, була італійською принцесою. 

Мати Тері, яка мала німецьке, англійське та валлійське походження, була центральною постаттю в житті Брук, але її алкоголізм і менеджерський контроль ускладнювали їхні стосунки. Батьки розлучилися, коли Брук було п’ять місяців, і вона залишилася під опікою матері, хоча підтримувала близькі стосунки з батьком і його новою сім’єю.

Брук почала працювати моделлю в 11 місяців, знімаючись у рекламі мила Ivory Snow. Її мати, Тері, бачила в дочці потенціал зірки і ретельно керувала її кар’єрою. “Моя зовнішність оплачувала рахунки,” – згадувала Брук про своє дитинство. У 10 років вона знялася в оголеній фотосесії для журналу “Little Woman”, що викликало скандал і звинувачення в експлуатації. Цей досвід, разом із роллю у фільмі “Гарненьке дитя”, сформував її публічний образ, який часто був предметом суперечок.

Початок кар’єри: “Гарненьке дитя” та “Блакитна лагуна”

У 1976 році, у віці 9 років, Брук дебютувала в кіно, зігравши невелику роль у фільмі жахів “Аліса, мила Аліса”. Але справжній прорив стався в 1978 році, коли 12-річна Брук зіграла Вайолет, дочку повії, у фільмі Луї Маля “Гарненьке дитя”. Фільм, що розповідає про життя в борделі Нового Орлеана на початку XX століття, містив оголені сцени за участю юної актриси, що викликало звинувачення в “дитячій порнографії”. Незважаючи на критику, стрічка отримала нагороду в Каннах, а Брук стала міжнародною зіркою.

У 1980 році, у 14 років, Брук знялася у “Блакитній лагуні”, романтичній драмі про двох кузенів, які переживають сексуальне пробудження на безлюдному острові. Фільм, хоча й комерційно успішний, знову викликав суперечки через оголені сцени та сексуалізацію юної актриси. 

Того ж року Брук стала наймолодшою моделлю на обкладинці Vogue і знялася в культовій рекламі джинсів Calvin Klein із гаслом: “Хочеш знати, що між мною та моїми Calvin? Нічого.” Ця фраза стала культовою, але посилила образ Брук як сексуального символу, що ускладнило її перехід до серйозних ролей.

У 1981 році вона зіграла в “Нескінченному коханні” Франко Дзеффіреллі, ще одному комерційно успішному, але контроверсійному фільмі через відверті сцени. Критики, зокрема Роджер Еберт, відзначали, що акторська гра Брук була обмеженою, але її харизма тримала увагу глядачів.

Освіта та переосмислення кар’єри

У 1983 році, на піку слави, Брук зробила несподіваний крок: вона призупинила кар’єру моделі та актриси, щоб вступити до Прінстонського університету, де вивчала романські мови, зокрема французьку літературу. 

“У Голлівуді від мене не вимагали думки, лише слухняності,” – згадувала вона. Навчання в Прінстоні стало для неї можливістю знайти власний голос. Вона закінчила університет із відзнакою в 1987 році, але повернення до кіно виявилося складним: індустрія не знала, як сприймати “розумну актрису” після її сексуалізованого образу.

Бродвей, телебачення та активізм

Після університету Брук зосередилася на театрі, зігравши в регіональних постановках, таких як “Любовні листи”. У 1990-х вона повернулася до кіно, але ролі були переважно другорядними. Її проривом стала головна роль у ситкомі “Раптово Сюзан” (1996-2000), який приніс їй дві номінації на “Золотий глобус”. 

Успіх серіалу показав, що Брук може бути не лише моделлю, а й комедійною актрисою. Вона також з’явилася в епізоді “Друзів” (1996), який став найрейтинговішим в історії шоу, залучивши 52,9 мільйона глядачів.

У 2000-х Брук Шилдс стала відомою на Бродвеї, замінюючи головних актрис у мюзиклах “Бріолін”, “Чикаго”, “Кабаре” та “Дивовижне місто”. Її харизма та сценічна присутність дозволили їй завоювати любов театральної публіки. У 2008-2009 роках вона знімалася в серіалі “Помадні джунглі”, а в 2017 році зіграла помітну роль у “Закон і порядок: Спеціальний корпус”.

У 2021 році Брук заснувала онлайн-платформу Beginning is Now для жінок старше 40 років, щоб надихати їх жити повноцінно та боротися зі стереотипами про вік. “Мені набридло чути, що після 40 жінки стають “невидимими”,” – казала вона. 

У 2023 році її документальний фільм “Гарненьке дитя: Брук Шилдс” на Hulu отримав схвальні відгуки, досліджуючи її кар’єру та сексуалізацію молодих дівчат у Голлівуді. У 2024 році вона стала президенткою Асоціації акторів театру (Actors’ Equity Association), демонструючи свою лідерську роль у підтримці прав артистів.

Особисте життя

Особисте життя Брук було не менш яскравим, ніж її кар’єра. У 1997-1999 роках вона була одружена з тенісистом Андре Агассі, але шлюб закінчився розлученням. У 2001 році вона вийшла заміж за сценариста Кріса Генчі, з яким виховує двох дочок: Рован Френсіс (2003) і Грієр Геммонд (2006). 

Брук відкрито розповідала про свою боротьбу з післяпологовою депресією, що лягло в основу її книги “Дощ іде: Моя подорож через післяпологову депресію” (2005). Вона також пережила публічний конфлікт із Томом Крузом, який критикував її за використання антидепресантів, але в 2006 році він вибачився особисто.

Брук підтримувала дружбу з Майклом Джексоном, якого знала з 13 років. У 1993 році Джексон заявляв, що вони зустрічалися, але Брук уточнила, що їх пов’язувала лише міцна дружба. Її виступ на меморіальній службі Джексона в 2009 році був зворушливим моментом, де вона поділилася спогадами про їхню близькість.

Життя під час війни та сучасність

Хоча Брук Шилдс не має прямого зв’язку з війною в Україні, вона активно підтримує гуманітарні ініціативи та виступає за права жінок і дітей у всьому світі. Її благодійна діяльність зосереджена на підтримці психічного здоров’я та боротьбі з насильством. 

У 2025 році, у віці 60 років, Брук продовжує зніматися (зокрема, у ромкомі “Мати нареченої” на Netflix), вести подкаст “Now What?” і розвивати свою платформу Beginning is Now.

Сучасність

Станом на липень 2025 року Брук Шилдс 60 років. Вона залишається активною в кіно, театрі та громадському житті. Її остання книга “Брук Шилдс не можна старіти” (2025) стала бестселером New York Times, пропонуючи новий погляд на старіння жінок. 

Брук продовжує надихати, доводячи, що вік – це не перешкода для творчості, сили та впливу. Її історія – це приклад того, як можна подолати дитячу сексуалізацію, суспільний тиск і особисті труднощі, щоб стати іконою, яка змінює наративи про жінок у сучасному світі.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”