Дитинство та юність: Життєпис Бенжамена Мільп’є розпочався 10 червня 1977 року в місті Бордо на південному заході Франції. Наймолодший із трьох синів, він з’явився на світ у родині, де хореографія була професією. Його мати була обдарованою балериною та викладачем, батько й дід – музикантами. Відомо, що він має єврейське коріння.

Дитячі роки Мільп’є пройшли в Сенегалі. Сім’я оселилася в Дакарі, де мати отримала посаду викладача африканських танців. Вона ж стала першим вчителем молодшого сина, у якого з раннього віку виявилася особлива гнучкість і музичність.

Повернувшись до Франції, Бенжамен усвідомив, що йому потрібно здобути глибшу освіту, і вступив до консерваторії музики та танцю в місті Ліоні, ставши учнем відомого хореографа Мішеля Рана. Згодом він продовжив навчання в нью-йоркській Школі американського балету, спочатку на літніх курсах, а наступного року як стипендіат міністерства закордонних справ Франції.

Ще в ранній юності Мільп’є взяв участь у міжнародному конкурсі «Приз Лозанни», де привернув увагу Джерома Роббінса, знаменитого хореографа та режисера, володаря премії «Оскар» за фільм «Вестсайдська історія» 1961 року. Постановник довірив талановитому танцюристу роль у балеті «Інвенції та симфонії» на музику німецького композитора Йоганна Баха.

Творча кар’єра

Бенжамен Мільп’є прославився як танцівник, наділений бездоганною технікою та емоційною чутливістю, яка завжди надавала його ролям особливої енергії. Відрізняючись типовою для цієї професії зрістом (178 см), він був добре складеним і витривалим молодим чоловіком.

У 1995 році Мілп’є приєднався до однієї з найвідоміших танцювальних компаній у світі – «Нью-Йорк Сіті балет», де протягом семи років пройшов шлях від артиста кордебалету до провідного соліста. Він з’являвся в головних балетних ролях у виставах Джорджа Баланчина, Анжелена Прельжокажа, Бориса Ейфмана та інших хореографів-постановників.

Одночасно, уродженець Бордо ставив балети американських та французьких композиторів, наприклад Тьєррі Ескеша, Девіда Ленга, Філіпа Гласа та Ніко Мьюлі. Колектив (спочатку «Нью-Йорк Сіті балет», а згодом його власний під назвою Danses Concertantes) виступав на різних майданчиках Нью-Йорка, Женеви, Лондона та Парижа.

Мілп’є прагнув реалізувати себе в інших галузях і у 2009 році виступив як хореограф під час створення фільму «Чорний лебідь» режисера Даррена Аронофскі, автора знакового «Реквієму за мрією».

Зацікавленість кінематографом спонукала відомого танцюриста до створення власної кінокомпанії The Amoveo Company. До цього часу Мілп’є завершив хореографічну кар’єру та заснував танцювальний ансамбль L. A. Dance Project. Проте значну частину життя Бенжамен присвячував режисурі, і у 2011 році представив дебютний короткометражний фільм «Час не зупиняється», в якому зняв Леа Сейду, яку знають за фільмами «Бесславні покидьки» Квентіна Тарантіно та «Робін Гуд» Рідлі Скотта. Потім початкуючий кіновиробник представив повнометражну стрічку під назвою «Віддзеркалення».

З 2014 по 2016 рік Мілп’є очолював балетну трупу Паризької національної опери, змінивши на цій посаді Бріжит Лефевр. На жаль, плідна співпраця виявилася неможливою, оскільки суперечливі нововведення головного хореографа, зокрема спроба внести расову різноманітність у колектив, не сподобалися вищому керівництву.

Успішним режисерським досвідом Мілп’є стала музична драма «Кармен», що вийшла у 2022 році.

Особисте життя Бенжамена Мільп’є

2009 рiк приніс змiни й в особисте життя Бенжамена Мільп’є. На зйомках «Чорного лебедя» вiн зустрiв виконавицю головної ролi Наталi Портман, яка отримала за цi роботи премiю «Оскар». Привабливий франко-американський хореограф одразу привернув увагу акторки. Вподобання виявилося взаємним: Мільп’є не мiг вiдвести погляд вiд зоряної партнеркi, яка вразила його здібностями до перевтілення на сценi.

Пристрасний роман спалахнув просто на зйомочному майданчикi. Заради Портман хореограф не вагаючись полишив кохану дiвчину – пiдтанцьорку Iзабеллу Бойлстон. У 2011-му акторка народила первiнця – сина Алефа. Весiлля вiдбулося наступного року в Бiг-Сурi, на камернiй церемонiї були присутнi 60 гостей.

Деякий час родина жила в Парижi, коли чоловiк Наталi Портман отримав посаду керiвника балетної трупи. Друга дитина подружжя, донька Амалiя, народилася у лютому 2017 року.

Мільп’є та Портман ззовнi здавалися щасливою парою. Акторка звикла не виносити особистi переживання на загал, але на початку лiта 2023 року закордоннi видання облетiли фотознимки, на яких володарка «Оскара» ледь стримувала сльози на прогулянцi з чоловiком i дiтьми.

Причиною такої поведiнки стали виявленi факти зради Мільп’є. В кiнцi травня французький журнал Voici опублікував кадри, на яких хореограф та екологiчна активiстка Каміль Етьєн окремо зайшли в офiсну будiвлю i вийшли з рiзницею в кiлька хвилин.

Близькi до Портман джерела повiдомили, що акторка дала несумлiнному чоловiковi другий шанс i вирiшила спробувати зберегти родину заради дiтей.

За даними з близького кола знаменитостей, Мільп’є всіляко намагався виправити провину перед дружиною через романтичні зв’язки з коханою. Проте в серпні 2023 року акторка, відома за фільмами «Леон» та «Близькість», вперше з’явилася на публіці без заручальної обручки. Мисткиня взяла участь у форумі про рівність та суспільні питання, що відбувався в Сіднеї.

У березні 2024 року стало відомо, що відоме подружжя офіційно розірвало шлюб. А вже в жовтні чоловіка помітили під час пристрасного поцілунку з незнайомкою.

Бенжамен Мільп’є сьогодні

Наразі Бенжамен Мільп’є продовжує займатися в основному режисурою. Після показу стрічки «Кармен» він зосередився на нових ініціативах.

Цікаві подробиці

1. Прізвище Мільп’є має промовисте значення. У перекладі з французької воно означає «багатоніжка».
2. Улюблені кінострічки хореографа — кримінальна драма Френсіса Форда Копполи «Клуб “Котон”» за участю Річарда Гіра та Даян Лейн, мелодрама Девіда Лінча «Дикі серця» з Ніколасом Кейджем та Лорою Дерн.
3. Найбільш улюблені балети артиста – створені Маріусом Петіпа, Джорджем Баланчиним та Джеромом Роббінсом.

Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”