У Голлівуді, де спадщина - це і корона, і тягар, Барбра Стрейзанд спалахнула як фенікс із попелу Брукліна. Від під’їздів до вершин, вона - ікона, чия кар’єра охоплює шість десятиліть, а життя - як мюзикл, сповнений драми, тріумфів і боротьби за власний голос у світі, що прагне його приглушити.
24 квітня 1942 року в Брукліні, Нью-Йорк, США, у скромній єврейській родині народилася Барбара Джоан Стрейзанд. Дочка шкільного вчителя Емануеля Стрейзанда та секретарки Діани Розен, вона росла в тіні втрати – батько помер від епілептичного нападу, коли Барбарі було лише 15 місяців. Мати вдруге вийшла заміж за Луїса Кінда, але вітчим був холодним, і маленька Барбара шукала тепла в мріях про сцену, співаючи для сусідів у під’їзді на Пуласкі-стріт.
Барбра навчалася в Erasmus Hall High School у Брукліні, де її голос уже в 14 років затьмарював шкільний хор, а оцінки з історії та англійської наближалися до ідеалу (середній бал 93). Театральні постановки, як-от “Оклахома!”, розпалили її амбіції, але коледж вона проігнорувала – сцена кликала голосніше. У 16 років, у 1958-му, вона брала уроки акторської майстерності в Cherry Lane Theatre і співу в Malden Bridge Playhouse, паралельно працюючи прибиральницею та офіціанткою в Benihana. “Я не хотіла вчитися за партою – я вчилася в дзеркалі, співаючи”, – згадувала вона, змінюючи ім’я на “Барбра”, щоб бути унікальною.
Карьєра Стрейзанд – це симфонія тріумфів, де кожен акорд – від мюзиклів до режисури – змінював правила гри. У 1960-му, у 18, вона перемогла в конкурсі талантів у гей-клубі Lion у Грінвіч-Віллідж, що відкрило двері до нічних клубів Bon Soir і Blue Angel. Бродвейський дебют у “I Can Get It for You Wholesale” (1962) приніс номінацію на “Тоні”, а контракт із Columbia Records того ж року запустив альбом “The Barbra Streisand Album” (1963), який здобув два “Греммі”, включно з альбомом року. Її голос – драматичний, з діапазоном у три октави – став сенсацією.
Прорив у кіно – “Смішна дівчина” (1968), де роль Фанні Брайс принесла “Оскар“ (поділений із Кетрін Хепберн) і “Золотий глобус“. Далі – хіт за хітом: “Hello, Dolly!” (1969), “The Way We Were” (1973) з Редфордом, чия титульна пісня стала гімном епохи, “A Star Is Born” (1976) з Крісом Крістофферсоном, де вона співпродюсувала та отримала “Оскар” за пісню “Evergreen”. Як режисерка, Стрейзанд зняла “Yentl” (1983), першу жінку, що продюсувала, режисувала, писала сценарій і грала головну роль – фільм здобув “Золотий глобус” за режисуру. “The Prince of Tides” (1991) і “The Mirror Has Two Faces” (1996) закріпили її як піонерку.
Музична кар’єра – 52 золотих альбоми, 31 платиновий, 13 мультиплатинових, 146 млн проданих копій. Вона – єдина артистка з альбомами в топ-10 Billboard у кожному десятилітті з 1960-х до 2010-х. Концерти, як-от тур 1994-го після 27-річної паузи, били рекорди каси ($120 млн). ТБ-спецвипуски, як “My Name Is Barbra” (1965), принесли п’ять “Еммі”. Бродвей (“Funny Girl”, 1964), телесеріали (“Glee”, камео), навіть Netflix-документалка “Barbra: The Music… The Mem’ries… The Magic!” (2017) – усе це її полотно. У 2023-му мемуари “My Name Is Barbra” розкрили закулісся, а 2025-го вона готує новий альбом із невиданими треками, як “Evergreen (Reimagined)”. EGOT-статус (Emmy, Grammy, Oscar, Tony) і Президентська медаль свободи (2015) – її трон.
Сімейне життя Барбри – як її пісні: пристрасне, складне, але сповнене любові. Перший шлюб із актором Елліоттом Гулдом (1963-1971) подарував сина Джейсона Гулда, актора й режисера (“Boys Life 3”). Після роману з прем’єр-міністром Канади П’єром Трюдо та актором Райаном О’Нілом вона знайшла стабільність із Джеймсом Броліном, актором із “Westworld”, одружившись у 1998-му. Без біологічних дітей від Броліна, вона стала мачухою для його дітей, Джесса та Джоша Броліна (“Дюна”). Зведена сестра Розлін Кінд, співачка, і племінниця Еріка – частина її кола. Живучи в Малібу, Барбра обожнює своїх собак, клонованих із улюбленої Саманти (2018), і жартує: “Мої собаки – мої найвірніші критики”. Родина для неї – це також її фонд Barbra Streisand Foundation, який фінансує права жінок і екологію.
У 83 роки (станом на жовтень 2025-го) Барбра Стрейзанд – невгамовна сила. Її мемуари “My Name Is Barbra” (2023) стали бестселером New York Times, розкривши романи, фобію сцени та боротьбу з сексизмом у Голлівуді. У 2024-му вона отримала почесну нагороду SAG Life Achievement Award, а її фонд пожертвував $1 млн на кліматичні ініціативи UCLA. Новий альбом із реміксами та архівними треками готується до релізу в 2025-му, а чутки про байопік від Netflix тримають фанатів у напрузі. Живучи в Малібу з Броліном, вона активно виступає за права ЛГБТ+, фемінізм і демократію, підтримуючи кампанії проти дезінформації. Здоров’я – її фокус: після проблем із серцем у 2010-х вона дотримується дієти та йоги, жартуючи: “Я співаю для душі, а живу для кави”. Її статки – $400-450 млн – від роялті, нерухомості та продюсерських угод, але справжнє багатство – у голосі, який досі змушує світ слухати.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис