Народився майбутній фотограф Аслан Ахмадов 12 лютого 1973 року в Баку, столиці Азербайджанської РСР. У простій азербайджанській родині ніхто й не здогадувався, що маленький Аслан стане зіркою світового масштабу. Дитинство його було сповнене пригод: він частенько тікав із дому, щоб досліджувати покинуті будівлі та мріяти про велике майбутнє. Родина намагалася спрямувати його енергію в навчання, але юний Аслан уже тоді відчував поклик мистецтва.
Після закінчення школи він вступив до Азербайджанської академії мистецтв на режисерський факультет. Цей вибір став першим кроком до його мрії. Баку, зі своєю багатою культурною спадщиною, надихав його, але амбіції кликали далі. Незабаром Аслан вирушив до Москви, щоб підкорити нову вершину – і це стало початком його зіркової кар’єри.
Аслан Ахмадов прославився як фотограф, чиї роботи вражають унікальним поглядом і оригінальними ракурсами. Його стиль – це поєднання емоційної глибини та естетичної досконалості. У 2011 році він став членом Союзу фотохудожників Росії, що стало офіційним визнанням його майстерності. Його фотографії – це не просто знімки, а історії, що оживають у кадрі.
Одним із найвідоміших фотопроєктів Аслана стала серія, присвячена легендарній актрисі Людмилі Гурченко. Його знімок «Руки Людмили Марківни Гурченко» був проданий на аукціоні Phillips de Pury у Лондоні за 3750 фунтів у 2012 році, що стало справжньою сенсацією. Виставка «Моя Люся» (2015), присвячена Гурченко, пройшла в Москві, Костромі та інших містах, демонструючи не лише професійну співпрацю, але й глибоку дружбу між фотографом і актрисою.
Інші його фотовиставки, такі як «Бабье лето» (2011) і «RED» (2012–2013), також здобули популярність. «Бабье лето» побувала в багатьох містах Росії, включаючи Волгоград, Єкатеринбург, Санкт-Петербург, а «RED» вразила публіку в Московському музеї сучасного мистецтва. Кожна виставка Аслана – це подорож у світ його уяви, де кожен кадр розповідає унікальну історію.
Аслан – не лише фотограф, а й талановитий стиліст, до якого вишиковуються черги зірок. У складі fashion-тріо Fresh Art (разом із Давидом Геворковим і Олександром Сірадекианом) він створював образи для таких легенд, як Монсеррат Кабалье, Мерілін Менсон, Анжеліка Варум, Лайма Вайкуле та Філіп Кіркоров. Їхній хіт «Кайф» за участю Кіркорова став справжньою сенсацією, а стиль Fresh Art задавав тренди у світовому шоу-бізнесі.
Аслан також працював як телеведучий у проєктах «Полиция моды» (2008) на Муз-ТВ та «Бабье лето» (2010) на каналі «Домашний», де він демонстрував свій хист до створення незабутніх образів і вміння спілкуватися з аудиторією.
Аслан Ахмадов – це не лише візуальне мистецтво, а й музика. Як учасник Fresh Art, він виступав як співак, виконуючи композиції в жанрах поп і джаз. У 2016 році він узяв участь у шоу «Голос», де його вокал оцінила Поліна Гагаріна, запросивши до своєї команди. Хоча до фіналу Аслан не дійшов, його виступи запам’яталися яскравістю та харизмою.
Як режисер і кліпмейкер, Аслан зняв низку відеокліпів, серед яких «Отпускаю тебя» для Філіпа Кіркорова, «Маленькая девочка» для Ірини Білик, а також роботи для Альони Апіної, Лоліти Мілявської та сестер Толмачових. Кожен кліп — це маленький шедевр, що відображає його режисерське бачення.
Аслан також спробував себе в акторстві, знявшись у таких проєктах, як комедії «9 месяцев», «Глянец», мелодрама «Москва, я люблю тебя!», мюзикли «Звездные каникулы» та «Пестрые сумерки», а також біографічна стрічка «Легенда. Людмила Гурченко». Його харизма та природність перед камерою зробили його улюбленцем режисерів.
Останнім часом Аслан Ахмадов захопився живописом, відкриваючи нові грані свого таланту. Його картини, як і фотографії, сповнені емоцій і незвичайних ідей. Цей напрям став ще одним доказом того, що для Аслана не існує меж у мистецтві.
Особисте життя Аслана Ахмадова завжди привертало увагу преси. Він був одружений тричі, але інформація про перші два шлюби залишається таємницею. Найвідомішим став його союз із українською співачкою Іриною Білик. Їхня історія кохання почалася завдяки Людмилі Гурченко: саме на передачі, присвяченій актрисі, Ірина вперше побачила Аслана. Їхня перша зустріч у московському кафе стала початком романтичних стосунків, які переросли в шлюб у 2013 році.
У 2015 році в пари народився син Табриз Аслан-огли, якого виносила сурогатна мати. Аслан обожнює сина, називаючи його своєю копією – як зовні, так і за темпераментом. Хоча Ірина з Табризом живуть в Україні, а Аслан працює в Москві, він часто відвідує сім’ю, наголошуючи, що для нього сім’я завжди на першому місці. «Я можу знайти роботу будь-де, але сім’я – це головне», – говорить він.
Однак у 2021 році в ЗМІ з’явилися чутки про розлучення пари. Ірина Білик зізналася, що стала ініціатором розриву через відстань і тривалу розлуку, спричинену пандемією. Офіційного підтвердження розлучення не було, і шанувальники сподіваються, що пара знайде шлях до примирення.
Особливе місце в житті Аслана займала Людмила Гурченко. Їх пов’язувала не лише професійна співпраця, а й глибока дружба, а за чутками – і романтичні стосунки. Аслан називав її своєю музою, а вона захоплювалася його талантом. Їхні спільні проєкти, зокрема фотовиставка «Моя Люся», стали справжньою одою цій унікальній жінці. Аслан зізнавався, що Гурченко навчила його бачити красу в деталях і цінувати кожен момент.
Аслан Ахмадов – це втілення працьовитості та пристрасті до мистецтва. «Я трудоголік і вмію добре працювати. Я поважаю свою справу і людей, з якими працюю», – каже він. Його кар’єра триває майже три десятиліття, але він не зупиняється, постійно відкриваючи нові горизонти. Від фотографії до живопису, від сцени до режисерського крісла – Аслан не боїться експериментувати й залишатися вірним собі.
Аслан Ахмадов – це не просто ім’я, це бренд, що символізує талант, харизму та невтомну енергію. Його роботи – це дзеркало, у якому відображається краса світу, людських душ і мистецтва. Від Баку до Москви, від фотостудії до галерей, він прокладає свій шлях, залишаючи за собою слід із незабутніх образів і емоцій. Аслан Ахмадов – це історія про те, як мрія, підкріплена працею, може змінити світ.
Використання фото: П.4 ст.21 ЗУ “Про авторські та суміжні права – “Відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне повідомлення або повідомлення творів, побачених або почутих під час таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою.”
Увійдіть у свій обліковий запис