Уявіть: рокер, який рве струни на “Євробаченні“, раптом стає героєм не тільки сцени, а й ЗСУ, а його родина – як рефрен пісні O.Torvald, що лунає з Польщі. Женя Галич, фронтмен гурту та просто тато з характером, розповів у відвертому інтерв’ю, чому не живе з дружиною Валерією та старшою донькою Євою під час війни. “Ми чекаємо“, – каже він з посмішкою, що ховає біль сильніший за гітарне соло. А молодший син Данило? З папою в Києві – бо хлопці тримають фронт удома! Тримайте каву (або пиво, якщо рок), бо ця історія – суміш любові, гумору та чекання, як альбом, що зриває чарти.
Від “Time” до “часу чекати”: як війна переписала сімейний саундтрек
Женя Галич, той самий, що співав про час, який летить, тепер сам у пастці хронометра: дружина з 11-річною Євою в Польщі, а він з 8-річним Данилом у київській “фортеці” – орендованій квартирі в центрі, де замість фанаток – сирени. “На початку війни ми всі рвонули за кордон, як у кліпі з апокаліпсисом, – сміється Галич. – Але Єва там прижилася: вивчила польську, знайшла друзів, навіть акцент з’явився – тепер каже ‘pierogi’ з рок-н-ролем!” Чутки про розлучення? “Ха, це як трек, що не злетів: фейк! Ми разом, просто на двох континентах. Валерія – моя муза, але зараз муза в еміграції, а я – у формі.”
А тепер креативний твіст: уявіть сімейний чат – Женя надсилає фото з тренувань (“Дивіться, мій прес кращий за гітару!”), а Єва відповідає емодзі з серцями і “тато, коли концерти?”. “Вона тендітна, як струна, – зізнається співак. – Період дорослішання припав на війну, то навіщо травмувати? Краще чекаємо, поки ракети перестануть грати соло в небі.”
“Холостяцький двіж” з сином: Данило – мій драммер, а не ухилянт!
Женя з Данилом – це як дует O.Torvald, тільки без гітари: тато вчить сина тримати ритм життя в Києві, де кожна сирена – як несподіваний бридж у пісні. “Данька зі мною, бо хлопці – це сила! – жартує Галич. – Він мій драммер: стукає по столу, як по барабанах, і каже: ‘Тату, а коли мама приїде з pierogi?’ Я йому: ‘Скоро, синку, скоро – як наш наступний альбом’.” Валерія тримає форт у Польщі з Євою, а Женя сумує: “Бачилися тричі за три роки – як туру по Європі, тільки з сльозами в аеропорту.”
Юмор не зникає: “Живу на оренді – 25 тисяч на місяць, бо машина для мене тригер, як стара пісня про мир. Їжджу метро, як справжній рокер-підпільник! А гроші? Заробляю на концертах і ЗСУ-бонусах – вистачає на іграшки Данилу та квитки для родини.” Чекають повернення? “Коли війна скінчиться, – каже Женя. – Бо безпека дітей – це не опція, а хіт-парад №1.”
Мораль з мікрофона: любов на відстані – це рок, а не балада
Ця історія Жені Галича – як його соло: гучне, емоційне і з надією на фінальний акорд. “Ми не розлучені відстаністю, ми просто… чекаємо, – підбиває він. – Валерія – моя опора, Єва – моя зірка, Данило – мій ритм. А я? Граю для них, для України.” Чи повернуться скоро? “Мріємо про спільний Новий рік у Києві – без сирен, з варениками і O.Torvald на фоні.” Фани пишуть: “Женя, ти наш герой – рок і серце в одному!”
Тримайте ноти, друзі: війна – пауза, але любов грає вічно.
