Український актор Володимир Кравчук, зірка серіалів “Ти – космос” та “Бурштинові копи“, нині на фронті, переконаний: армія кличе кожного. У 41 рік він не ховається від долі, а радше кличе інших не уникати її.
Без кривди на тих, хто в тилу
У розмові з Суспільним Кравчук щиро розповів, чому не тримає зла на братів по цеху, які досі знімають кіно, а не тримають зброю. “То мій вибір – рвонути на передок, – міркує він. – А всім нам ще попоїздить, у тій чи іншій подобі. Ніхто не сховається, мусять увімкнутися!” Актор хвалить однодумців: дехто волонтерить до знемоги, скидається копійкою, ганяє джипи для бійців.
Згадав він і сумські дні під кордоном, коли всі нетерпляче бурмотіли: “Навіщо отак сидіти, рити окопи? Хочеться в м’ясорубку, боронити волю!” Хтось мудрий пригадав: “Зачекайте, дійде й до вас“. І дійшло, хоч і з опізненням. Бої, каже, як холодний душ – гасить романтичні пориви.
Фігура в строю: від кулемета до камери
Кравчук у Києві не ледарює – качається, аби будь-коли стрибнути в пекло ближче до ворога. Про кар’єру мовить прямо: “Світ не казковий, де всім пощастить. Якби залишився зніматися з самого початку, то, мабуть, себе з’їв би – самобичуванням чи чаркою. Не витримав би. Кожен з собою розбирається сам. Я б не зміг“.
Відомо: з перших днів російської навали він у формі – спершу кулеметник, нині кореспондент на передовій.
Роль митців у часи випробувань
У часи, коли кулі свистять гучніше за аплодисменти, актори як Кравчук показують: талант – не перепустка від обов’язку. Їхній приклад надихає тисячі – волонтерити чи боронити. Війна вчила: героїзм не в камерах, а в окопах. Та й колеги в тилу не дрімають – донать, шиють, лікують. У єдності наша сила, бо ворог не спинить ні сцену, ні фронт. (78 слів)
