У світі шоу-бізнесу, де скандали сиплються частіше, ніж конфеті на “Євробаченні“, Сніжана Єгорова раптом вирішила стати головною героїнею драми з геополітичним твістом. Колишня зірка українського ТБ, яка вела “Підйом” з посмішкою телеведучої з казки, у січні 2022-го постить у Facebook: “Путін — герой нашого часу!” Фанати в шоці, друзі в люті, а вона — у Туреччині з дітьми, ніби втікачка з серіалу про зрадників. Але ось, у 2025-му, після трьох років мовчанки, Єгорова прорвалася в ефір на “Нашому” (проросійському каналі, де інакодумство — як алергія на кавуні) і зізналася: “Підтримка Путіна — це особисте, глибоко особисте“. “Особисте? Розповідаємо з іронією, бо правда — гірка, як кава без цукру, але з присмаком комедії абсурду.
Від “Підйому” до “падіння”: як телеведуча перетворилася на фанатку Кремля
Уявіть: 52-річна Сніжана, красуня з екранів, де вона сяяла, як новорічна гірлянда, раптом обирає бік не України, а Москви. Ще у 2014-му шепотіла про “російську мову як надбання”, а на каналі “Наш” (де вона вела ток-шоу, ніби в альтернативній реальності) називала майданівців “рагулями”. “Я — за єдність братніх народів!” — кричала вона в ефірі, ніби це рецепт плову, а не рецепт катастрофи. Фанати думали: “Сніжано, ти ж з Харкова, а не з Лубянки!” Аж у січні 2022-го — ба-бах! — пост про Путіна як “героя”, визнання “ЛДНР” як свята, і шквал: “Ти з’їхала з глузду чи просто з рейтингів?”
Друзі не церемонилися: “Сніжа, ти обісралася?” — писав хтось у коментах, а дизайнерка Навроцька виклала листування, де Єгорова “нападала” за критику. “Я думала, шоу — це розвага, а виявилося — мій особистий реаліті з вибухами!” — сміялася б Сніжана, якби не сльози. Туреччина стала прихистком: паспорти дітей закінчувалися, а консульство — як строгий екзаменатор. “Особисте”? Може, це кодове слово для “я не чекала, що війна постукає в двері з рахунком”?
Консульський “нокаут”: як паспорти дітей змусили стати на коліна
Ох, Туреччина — не курорт для зрадників! Березень 2022-го: Сніжана в консульстві в Анталії благає продовжити паспорти трьом синам і доньці. “Я не підтримую агресію! Вибачте, що була сліпою!” — пише вона в Telegram, стоячи навколінках віртуально. Консул: “А чому не видалила пост про Путіна?” Вона: “Сторінка зламана!” (Класичний виправдання, як “собака з’їла домашку”). Але паспорти — нуль. Присутні аплодували, ніби в театрі після антракту: “Браво, дипломатія!”
“Це особисте — бо діти, бо паспорти, бо я не хотіла бути в чорному списку!” — зізналася б Сніжана, якби писала мемуари. Фанати ржуть: “Від ‘героя’ до ‘жертви’ — швидше, ніж таксі в пробці!” А вона тим часом мовчить три роки, ховається в Анталії, де сонце сяє, а совість — ні. “Вибачте за агресію, я помилялася!” — кричала на 20-й день війни. Але чи щиро? Чи просто “особисте” — це коли держава каже: “Платіть рахунки, пані зраднице”?
2025-й: “Наш” канал і “особисте” зізнання — чи то рецидив, чи то камбек у пекло?
Жовтень 2025-го: Сніжана прорвалася на “Нашому” — каналі, де Путін — вічний гість, а Україна — “братня з помилками”. “Підтримка — це особисте, глибоко в душі!” — каже вона в ефірі, ніби зізнається в коханні до борщу. Де зараз? Туреччина, з дітьми, без паспортів, але з Instagram, де пости про “мир” звучать як саундтрек до апокаліпсису. “Я стою на колінах перед українцями!” — повторювала в 2022-му, але тепер? “Особисте” — може, це ностальгія за старими часами, коли шоу не стріляли?
Гумор чорний, як кавказький чай: “Сніжано, ти як актриса в серіалі — спочатку героїня, потім лиходійка, а в фіналі — епізод з вибаченнями!” Фанати розділилися: одні — “Зрадниця назавжди!”, інші — “Люди змінюються, як погода в Анталії”. А Сніжана? Мовчить про деталі, але шепоче: “Це особисте”. Особисте, як війна в серці — боляче, але не для екрану. Чи повернеться в Україну? Ха, швидше Путін запишеся на “Голос країни”!
