Легенда з гітарою і без посмішки: Перман розкрив “темну” сторону Цоя
Сергій Перман, той самий “сірий кардинал” українського шоу-бізнесу, який бачив більше драм, ніж серіал “Санта-Барбара“, раптом вирішив копнути в минуле радянського року. У свіжому інтерв’ю Гордону він зізнався: провів із Віктором Цоєм майже добу — і це було як романтична комедія без романтики, тільки з гітарою і хмурим поглядом. “Він був геніальний, його пісні живуть вічно, — каже Перман, — але від спілкування… ну, ніяких приємних спогадів. Жодного!” Уявіть: 80-ті, Ленінград, Цой у шкірянці, а Перман — молодий продюсер, який мріє про зірку. Замість “Хочу змін!” вийшло “Хочу втекти!“. Поки фанати співають “Групу крові” на концертах, Сергій згадує: “Це було як зустріч з привидом — талановитим, але холодним, як ленінградський вітер“. І ми думаємо: мабуть, Цой просто не любив продюсерів, які пропонують “зробити хіт з рекламою чаю”.
Але давайте по чесному: Перман не з тих, хто лає кумира просто так. “Він — легенда, — підкреслює Сергій, — але люди — не пісні. Цой міг би бути милим хлопцем, якби не та хмара навколо“. І ось ми сидимо з попкорном: геній року чи просто інтроверт з гітарою?
Добовий марафон: від кав’ярні до “ніяких іскр”
Що ж сталося в ту добу? Перман не розкриває всіх деталей — бо шоу-біз має свої таємниці, — але натякає: розмови про музику, плани на тур, і… тиша. “Ми говорили про все, крім приємного, — сміється Сергій. — Цой дивився крізь мене, ніби я — не продюсер, а привид з перебудови“. Уявіть сцену: кав’ярня в Пітера, Цой курить, Перман пропонує “великий проєкт“, а Віктор: “А нащо?” Замість бенкету ідей — добовий “марафон мовчання“. “Я думав, це репетиція для його пісень про самотність, — жартує Перман, — але виявилося, просто стиль спілкування”. Юмор в тому, що поки Цой писав “Зміну”, Перман, мабуть, думав: “Зміни — це коли розмова не тягнеться, як гумова нитка”. Майже 24 години — і нуль селфі, нуль тостів, тільки враження “як після стоматолога без анестезії”.
І все ж: Цой — це не просто “холодний”, а магніт для міфів. Перман зізнається: “Його талант — як вулкан, але спілкування — як лідер”. А ми уявляємо: якби вони записали дует, то пісня називалася б “Хочу мовчати з тобою”.
Чому Цой — загадка, а Перман — оповідач?
Сергій Перман, який працював з зірками від Пугачової до Лободи, знає: шоу-біз — це не тільки блиск, а й тіні. “Цой був іншим, — каже він, — не з нашої тусовки. Талант без компромісів, але й без посмішок“. Чому не приємно? Бо Віктор, за словами Пермана, жив у своєму світі: пісні — для душі, а люди — на відстані. “Він не хамив, просто… не цікавився, — зізнається продюсер. — Як кіт, який дивиться на мишку, але не грає“.
Інтернет вибухнув, як феєрверк на 1 травня: “Перман з Цоєм? То тепер ‘Кино’ — це трилер про нудьгу?” Меми плодяться: фото Цоя з підписом “Коли продюсер каже ‘давай співпрацювати’, а ти: ‘А давай ні?‘”. Фанати в захваті: “Нарешті правда — Цой не для тусовок!” А хтось жартує: “Перман витримав добу? То він герой, вартий медалі!” Коменти киплять: “Геній — генієм, але спілкуйся, Вікторе!” Лайки летять, як диски з “Зірки по імені Сонце”, і всі шепочуть: “Дякую, Сергію, за чесність — тепер Цой ще ближчий, бо й він не ідеал”.
Чому це круто? Бо легенди — теж люди з “неприємними” днями
Історія Пермана — не наклеп, а ретро-світло на Цоя: талант без фільтрів, як у Instagram 80-х. У часи, коли зірки постять “ідеальне життя”, таке зізнання нагадує: спілкування — не завжди феєрія, але пісні — вічно.
