Уявіть собі: зірка російського кіно, той самий чарівний Гриша Ізмайлов з “Поліцейський з Рубльовки”, стоїть перед камерами і раптом кидає бомбу: “Мене туди не брали! Я сам провалив проби, бо проект здавався мені… ну…!” Олександр Петров, король комедійних копів і драматичних героїв, у свіжому інтерв’ю Вадиму Вернику розкрив закулісся свого шляху до слави. А ми, фанати, сидимо з попкорном і думаємо: “Братан, ти ж став легендою в червоних кедах! Як так – не брали? Чи це черговий сюжетний твіст від ТНТ?” Здається, Петров вирішив нагадати: навіть зірки інколи грають у “не хочу” і виграють Оскар за впертість.
Пробы як комедія помилок: чому Петров мало не прогавив свою роль мрії
Ох, ці проби – справжній цирк на дроті, де актори балансують між “геніально” і “ой, я забув репліку”. Олександр Петров, ще тоді молодий театральний вовк, що щойно відгримів у “Тургеневі”, прийшов на кастинг “Полицейський з Рублівки” з душею, повною сумнівів. “Ще вчора – класика на сцені, а завтра – Барвіха, червоні кеди і копи з олігархами? Де справжній пістолет, а не аксесуар для селфі?” – згадував він. Аж ось бац – Сергій Бурунов, той самий “начальник Яковлєв“, здається йому заносчивим монстром: “Думав, цей чувак – складний, як квантова фізика, і не потоваришував”. Результат? Провал! Продюсери чухають репи: “Хлопче, ти ж наш Гриша, а поводитьсяш, ніби на пробах у Голлівуді за роль супергероя“. Але Петров не здавався – чи то кастинг-директор переконав.
Від театрального сноба до рублівського копа: еволюція з гумором
Згадайте той 2016-й: ТНТ запускає серіал про копів, що патрулюють елітний район, де злочин – це коли сусід купив більший басейн. Петров, з його театральним багажем, дивиться на сценарій і думає: “Гора проектів за спиною, вибирай – не хочу! Хочу драму, а не комедію з елементами ‘хто вкрав яхту’“. Але доля – як режисер з почуттям гумору: кидає його в обійми Бурунова, якого він спочатку записав у “недобрі люди”. “Думав, Сергій – зарозумілий, а виявилося – просто гарний актор з почуттям гумору“, – сміється Петров зараз. І ось, через роки, той самий “недобрий” Бурунов стає колегою, а проект – трампліном до слави.
Але давайте по чесному: хто б не вагався? Від Шекспіра до ситкому – це як стрибок з парашутом без парашута. Петров зізнається: “Я не відразу проникся симпатією до Гриші. Але коли зрозумів, що це не просто коп, а хлопець з душею поета в тілі стрільця, – влився!” Тепер фанати жартують: “Сашко, дякуємо, що не втік! Бо без тебе ‘Рублівка’ була б просто ‘Полицейський з Бутchers’ – нудно і без перцю“.
Ця сповідь Петрова – не просто новина, а нагадування: успіх часто починається з “не хочу”. Від театральних дошок до рублівських доріг – шлях з гумором, провалами і червоними кедами. Дякуємо, Саше, що не втік. Чекаємо нових твістів!
