Михайло Поплавський відзначив 32 роки на посаді ректора Університету культури

Уявіть собі: сцена, софіти, аплодисменти – і ось він, “співочий ректор” Михайло Поплавський, стоїть на університетській сцені, ніби зірка Голлівуду, але з дипломом у руках. 21 квітня 1993 року цей харизматичний маестро освіти ступив на посаду ректора Київського державного інституту культури, який згодом розквітнув у повноцінний Київський національний університет культури і мистецтв (КНУКіМ). 32 роки потому – і це не просто дата, а ціла епоха реформ, пісень і, звісно, легкого абсурду, бо хто ж інший міг перетворити ректорство на рок-н-рол? Сьогодні, у 2025-му, Поплавський не просто вижив у вихорі змін – він їх очолює, співаючи “Русяві коси” під гучні оплески студентів.

Від скромного інституту до культурного мегаполісу: реформи з присмаком шоу

Пам’ятаєте, як у 90-х роках Україна прокидалася від радянського сну? А Поплавський тим часом будив культурний цех. Перші десять років його ректорства – це як динамічний кліп: структурна реорганізація, радикальні реформи в підготовці фахівців для соціокультурної сфери, стрімкий розвиток, від якого голова йде обертом. Уявіть: з маленького інституту виростає університет, де навчаються майбутні зірки опери, кіно й моди. “Ми не просто навчаємо – ми створюємо зірки!” – напевно, так міг би сказати Поплавський, якби знімав свій власний серіал. А реалії? Модернізація лабораторій, інноваційні проєкти – усе це під софітами його харизми. І так, 32 роки – це не жарт: від 1993-го до сьогодні, коли університет став “університетом майбутнього”, з акцентом на штучний інтелект і креативні технології.

Фільм від студентів: “Будь режисером свого життя!” – голлівудський твіст на ректорську сагу

А тепер уявіть подарунок, від якого розтане будь-яке ректорське серце: студенти презентували короткометражку “Будь режисером свого життя!”. Десять хвилин архівних інтерв’ю, де Поплавський сам розповідає про 30 (ну, майже 32) років ректорства – від перших реформ до нинішніх інновацій. “Це як мій особистий ‘Оскар’!” – жартував би він, приймаючи букет квітів від професорсько-викладацького складу. Фільм не просто хроніка: це натхненна історія про те, як один чоловік перетворив університет на креативний хаб. Студенти, аплодуючи, шепотілися: “Ректоре, ви – наш режисер!” А Поплавський, з його фірмовою посмішкою, напевно подумав: “І не тільки режисер – ще й саундтрек пишу!”

PR-феномен “Співаючий ректор”: 32 роки хітів і “теорії стресу”

Ох, цей PR-проєкт “Співаючий ректор як технологія” – він стартував ще в 1995-му з пісні “Юний орел” на сцені Будинку культури “Арсенал”. 32 роки потому, і це вже легенда: Поплавський не просто керує, він співає, танцює й мотивує. Нещодавно, у вересні 2025-го, відзначили 30-річчя проєкту новим альбомом “Золоті хіти” – колекція найкращих композицій, які, як і сам ректор, сповнені життєствердної енергії. “Тернистий шлях? Так, але з мікрофоном у руках легше!” – міг би пожартувати він. А “теорія стресу”? Це його фірмовий рецепт: амбіції + креатив = успіх. За 32 роки – понад 60 книг, від підручників до маніфестів незалежності. Поплавський не просто ректор – він рок-зірка освіти, де кожна лекція – це хіт-парад ідей.

Майбутнє з присмаком AI: Поплавський анонсує нову книгу про штучний інтелект

І на десерт – свіжа новина: Поплавський готує книгу про штучний інтелект в освіті! “Університет культури – це університет майбутнього“, – проголосив він, презентуючи бібліографію своїх 60+ творів першокурсникам. Уявіть: ректор, який співає про коси, тепер філософствує про нейромережі. “AI не замінить харизму, але додасть блиску!” – жартує він. 32 роки ректорства – це не фініш, а старт: реформи тривають, студенти сяють, а Поплавський, як вічний “юний орел“, летить уперед. Чи то в оперу, чи в метавсесвіт – з ним нудно не буде.

Цей ювілей нагадує: культура – це не пил на полицях, а живий ритм, де ректор співає, а студенти танцюють. 32 роки – і Поплавський все ще на хвилі. Браво, маестро!