Уявіть собі: сонячний Львів, кав’ярні з ароматом кави, що кружить голову, і раптом – скандал, гідний сюжету з галицької комедії. Легендарна поетеса Ліна Костенко, чиї вірші – як грім серед ясного неба, – одним махом заборонила два концерти своєї поезії в серці Галичини. Чому? Бо організатори вирішили, що “Очима ти сказав мені: Люблю” можна розігрувати без її благословення, ніби це народна пісня на ярмарку. А поетеса, як справжня вартові слова, поставила крапку. Розбираємося в цій поетично-юридичній драмі з гумором і без зайвої сентиментальності.
“Самодіяльність” у театрі Заньковецької: квитки летять, а дозвіл – ні
Все почалося невинно: концертна агенція Atmosphere анонсувала два вечори 11 серпня в театрі імені Марії Заньковецької. Назва – “Очима ти сказав мені: Люблю” – прямо з поезії Костенко, квитки розлітаються, як свіжі пончики на Покрові. Глядачі вже уявляли, як слізки котяться під звуки її рядків про кохання, війну й вічність. Але ось 8 серпня – ба-бах! – поетеса публікує звернення: “Без мого відома, без дозволу!” Організатори, мов школярі, спіймані на читанні коміксів замість уроку, зізнаються: письмового благословення не було. А Костенко, з її фірмовою іронією, пише: “Іноді мені доводиться дізнаватися з інтернету про певні форми цілковито мені невідомої ‘самодіяльності'”. Ой, як знайомо – скільки з нас так само “відкривають” свої ідеї в чужих акаунтах?
Юмор в тому, що це не перша така витівка. Раніше поетеса “заборонила без коментарів” виставу “Ко:ліна” від театральної спільноти DSP – назва така сюрреалістична, ніби хтось переплутав поезію з рецептом вареників. А тут – ще й у Львові, місті, де кожна бруківка шепоче про культурну святість. Організатори, звісно, не здалися: змінили назву на “Кохайтеся, чорнобриві” (привіт Шевченку!) і вилучили твори Костенко, замінивши на Стуса, Телігу й Лесю Українку. Тепер це буде “универсальний” вечір української поезії – ніби замінили страву в меню, бо шеф-кухар образився.
Причини заборони: не лише принципи, а й ЗСУ чекають
Але давайте до суті, бо поезія – це не тільки рими, а й реальність. Чому ж Ліна Василівна, яка завжди підтримувала мистецькі інтерпретації (від театру до музики, в Україні й за кордоном), раптом стала “драконом-охоронцем”? Причина проста, як правда в її віршах: грубе порушення авторських прав. Після успішного концерту в Києві (де все було по угоді), поетеса чітко поставила умови для майбутніх шоу:
1. Ознайомлення з програмою. Автор має бачити концепцію заздалегідь – особливо в часи війни, коли кожне слово може бути бомбою емоцій.
2. Гроші на фронт. Частка від квитків – обов’язково на потреби ЗСУ. Бо поезія Костенко – це не просто краса, а й зброя духу.
У львівському випадку? Жодна умова не виконана. Ні програми, ні копійки на армію. “Через це я була змушена скасувати ці концерти”, – пише поетеса. А організатори в сльозах: “Ми зазнали морально-репутаційних збитків!” Ну так, хто б сумнівався – зірка на афіші, а потім скандал у пресі. Це як запросити на вечерю короля, а подати ему – гості в шоці, а король образив корону.
З гумором: уявіть, якби Тарас Шевченко воскрес і заборонив “Заповіт” на корпоративах – “Без мого дозволу не кохайтеся, чорнобриві!” Львів, місто кохання й революцій, опинився в ролі невдалого кавалера: хотів серце завоювати, а отримав “стоп” від Музи.
Наслідки: поезія перемагає, але шоу триває
Концерти скасовано – точніше, перероджено в щось інше. Глядачі, які купили квитки, отримають рефанд або зможуть послухати “альтернативу” з іншими поетами. А Костенко? Вона, як завжди, стоїть на варті: її твори – не для “мародерства від культури“, як кажуть у родині поетеси. Це нагадування всім нам: в еру TikTok і швидких мемів слово все ще має вагу. І якщо Ліна Василівна каже “ні” – значить, ні. Навіть якщо це львівські вечори з ароматом кави й кохання.
Ця історія – не кінець, а лише строфа. Бо поезія, як і Україна, не зникає від заборон – вона оживає в серцях. А організаторам радимо: наступного разу – з букетом і дозволом, як на справжніх галицьких посиденьках.
