Уявіть: 95-річна Ліна Костенко, яка пережила заборони, дисидентські часи й сучасну війну, раптом виринає з мовчанки, як козак з Січі, і каже: “Я дописую роман про те, як ми, українці, своїми руками зліпили монстра на ім’я Російська імперія“. Ба-бах! Після 15 років без нової прози (згадаймо “Записки українського самашедшого” 2010-го) – і ось, бомба під назвою “історичний роман про Гетьманщину”. У інтерв’ю Сергію Жадану для “Радіо Хартія” поетеса розкрила карти: книга готується до друку, і це не просто нудні хроніки, а гостра розвідка про нашу “допомогу” імперії. З гумором: мабуть, Ліна Василівна подумала – “Досить мовчати, час пояснити сусідам, хто насправді ‘братав’ нас до рабства“. Розбираємося в цій літературній сенсації з посмішкою й без зайвого пафосу.
Інтерв’ю з Жаданом: від мовчанки до “імперського детектива”
Все почалося з рідкісної розмови – першого великого інтерв’ю Костенко за роки. Сергій Жадан, як справжній хронікер Харкова, витягнув з легенди перлину: “Дописую книжки та готую до друку“. Слово “книжки” в множині – натяк на скарбницю, але фокус на одному шедеврі. Події розгортаються в добу Гетьманщини – кінець XVIII – початок XIX століття, коли українці, вихвані в Києво-Могилянській академії, раптом стали “інженерами” імперії. Чому? Бо, як каже поетеса, “мені треба знайти істинну причину”. Юмор в тому, що це звучить як детектив: “Хто вбив нашу свободу? Імперія чи ми самі?” Жадан, мабуть, сидів з блокнотом, думаючи: “Ліно Василівно, це не роман – це маніфест з елементами трилера!”
Але seriously: після тривалої публічної паузи (Костенко ж не з тих, хто твітить щодня) це інтерв’ю – як ковток свіжого повітря для фанатів. Вона не просто анонсувала книгу, а й додала про війну: “Українці – героїчна нація, бо вміють гідно тримати удар“. З гумором: уявіть, якби гетьмани почули – “Ви будували імперію? То тепер розбирайте!”
Про що роман: гетьмани як “будівельники” імперії, з Прокоповичем у головній ролі
Сюжет – не про битви з шаблями (хоча Гетьманщина без них ніяк), а про те, як освічені українці “підписалися” під чужим проєктом. Ключові фігури? Феофан Прокопович – богослов-реформатор, автор “Духовного регламенту“, який підкорив церкву царю. Чи канцлер Олександр Безбородько, гетьманський синок, що став імперським керманичем. Костенко запитує: “Чому вони це робили? Усвідомлювали відповідальність чи просто ‘кар’єра кликала’?” Роман охоплює період, коли ми “стали частиною імперії” – від Переяслава до повільного “злиття” еліт.
З гумором: це як сучасна комедія – уявіть Прокоповича на Zoom з Петром I: “Феофане, напиши регламент, бо церква бунтує!” – “Добре, але тільки якщо з українським акцентом“. Або Безбородько: “Тату, я в Петербурзі, тут каші смачніші, ніж на Січі“. Костенко, звісно, не сміється – вона копає глибоко, як у “Марусі Чурай“, але з історичним присмаком. Перша нова проза за 15 років – і одразу про нашу “роль у створенні монстра”. В часи війни це не просто книга, а терапія: “Розуміємо минуле – не повторюємо помилок”.
Наслідки: коли чекати, і чому це “бомба” для літератури
Книга готується до друку – от-от, і на полицях. Фанати вже в передчутті: після “Записок…” 2010-го, які розлетілися, як гарячі пиріжки (і породили піратів), цей роман може стати хітом №1. Костенко, як завжди, стоїть осторонь шуму: “Не коментую, бо пишу“. Але уявіть ажіотаж – черги в книгарнях, дискусії в кав’ярнях, і меми: “Ліна Костенко пояснює, чому ми самі собі гайки закрутили“.
З гумором: якщо роман вийде, росіяни скажуть “фейк“, а ми – “Нарешті правда від тієї, хто не боїться“. Це не кінець ери, а нова строфа в творчості поетеси, яка в 95 пише про вічне: гідність, зраду й перемогу духу. Бо Ліна Костенко – не просто авторка, а вартові української душі. Чекаємо з нетерпінням – і, може, з чашкою чаю, бо читати її твори – як розмовляти з мудрою бабусею, яка знає всі таємниці.
