Шотландський актор Джон Барроумен стверджує, що нічого не шкодує після того, як звинувачення в неналежній поведінці призвели до його “чорного списку” в індустрії розваг. Зірка, яка народилась у Глазго, зіштовхнулася з труднощами у пошуку роботи після обвинувачень у тому, що він нібито оголився перед колегами на зйомках телешоу “Доктор Хто” та “Торчвуд”.
Скандал та його наслідки
Як повідомляється, у 2021 році з’явилися звинувачення у поведінці Барроумен, яка зрештою призвела до того, що його звільнили з тих проектів, на яких він працював. Актор, відомий за роллю капітана Джека Харкнеса, вирішив захистити свою поведінку, яка нібито відбувалася під час зйомок програм BBC в період 2005-2011 років. Він наголосив: «Я нічого не шкодую».
Коли його запитали про те, чи вважали його колеги цю поведінку просто «дитячими витівками», Барроман відповів: «Ніхто не скаржився». Більше того, він підкреслив, що його статус “зірки шоу” не вплинув на динаміку влади на знімальному майданчику, адже, за його словами, він лише був одним із компаньйонів у “Докторі Хто”.
Погляд на події
Барроман додав: «Усі робили дивні, кумедні речі. Просто деякі з цих ситуацій не були обговорені через недбалу журналістику». Коли його спитали, чи справді він “флешив” на знімальному майданчику, Джон відповів рішуче: «Ні, ні, ні. Це неправильно витлумачено. Я не ходив і не показував нічого нікому випадково. Якщо б я знімав сцену оголеним, я б сказав, щоб мене не відправляли в трейлер».
Барроман пригадав, що під час зйомок сцен у голому вигляді він залишався на місці для економії часу. «Я б просто стояв там, і якщо хтось випадково заходив на майданчик, це не було чимось жахливим»,— зазначив він, пояснюючи свою поведінку як звичну для іншого часу.
На даний момент Барроумен, який активно просуває свій тур “Laid Bare” у Великій Британії, відзначає, що його повністю виключили з розважальної індустрії. Коли його запитали, чи шкодує він за своїми вчинками, він ще раз підкреслив: «Я нічого не шкодую».
Роздуми про минуле
Досвіди Джона Барроумена вказують на зміну в суспільному сприйнятті таких дій і культурних норм. Що було прийнятним у минулому, сьогодні може стати об’єктом суворого осуду. Це сигналізує про важливість відкритого діалогу про межі в спільнотах і, можливо, про переосмислення значення інклюзії у творчих сферах.
Чи варто нам бути більш обережними щодо своїх слів і вчинків, зважаючи на їх можливі наслідки? Сумніви залишаються.
