10 червня 1987-го в Симферополі з’явився хлопчик, який замість м’яча обрав пуанти, а замість двору – сцену. Сьогодні, у 38-й день народження Олександра Стоянова, екс-прем’єра Національної опери України, ми згадуємо його “танцювальні хіти” – ролі, де кожен па був як виклик долі. Від “Лебединого озера” до “Лілеї” – Стоянов не просто танцював, а “розповідав” українську історію ногами. “Я – мотор українського балету!” – жартує він, мабуть, маючи на увазі, як його виходи крутили сцену, ніби вертолітний пропелер. Фанати вже пишуть: “Саша, 38 – це не вік, це нова партія: ‘Па-де-де з часом’!” Розбираємося в його сценічних “шедеврах” з гумором і піруетами!
“Лебідь з Симферополя”: дебют, де пуанти перемогли гравітацію
Уявіть: 2006-й, юний Саша, щойно з Київського хореографічного училища, виходить на сцену Нацопери в “Лебединому озері” – і зал завмирає, ніби принц Зигфрид щойно впав з неба. “Я думав: ‘Якщо не вийде, буду машиністом, як у дитинстві!’ – сміється Стоянов у спогадах. – А вийшло: па-де-де з Одеттою, де я кружляв, як торнадо в пуантах!” Ця роль – його “зірковий пропуск”: 20 років прем’єром, гастролі від Токіо до Мюнхена, де український “лебідь” зачаровував світ.
Юмор не забарився: уявіть репетицію: “Олександре, ти – принц, а не ковбой! Не гасай, як на родео!” Стоянов сміявся: “Я з Криму – у нас коні, а не лебеді!” Цей дебют – не просто роль, а старт кар’єри, де він “порятував” репертуар, запрошуючи зірок на фестивалі “BALLET OPEN SPACE“. Хто б подумав, що хлопець з електричок мріяв стати “мотором” сцени?
“Фігаро з акцентом”: комедійні па, де Стоянов сміявся з класики
А ось і “Весілля Фігаро” – роль слуги Фігаро, де Саша перетворив Моцарта на “балетний стендап”. “Я – Фігаро: хитрий, як кримський тато в базарі, і грайливий, як кіт на пуантах!” – жартує балетмейстер. На сцені Нацопери він стрибав, кружляв і “заговорював” партнера, ніби комік на “Comedy Club”, тільки з тілом як інструмент.
“Степан з ‘Лілеї’: український герой на пуантах
А тепер – “Лілея” за мотивами “Наталки Полтавки” Котляревського: партія Степана, де Стоянов став “українським супергероєм” у вишиванці на сцені. “Я – Степан: кохаю, б’юсь і танцюю за Україну, ніби на Майдані з пуантами!” – зізнається прем’єр. У цій постановці Нацопери Саша поєднав фольклор з класикою: гопак у па-де-де, вишиванка з тютюном – і зал на ногах. “2014-й, Крим… Я танцював Степана, ніби для Батьківщини!”
Ця роль – символ: у 38 Стоянов “завершив” танцювальну кар’єру, але як балетмейстер продовжує “Лілею” для поколінь. “Діти ночі” з Андрогіном – ще один хіт, де він “боровся з демонами” на сцені, ніби з власними скандалами.
Фанати аплодують: “38 – це пауза, а не кінець!”
Соцмережі – як гала-концерт: “Саша, ти не старієш – ти ‘вінтажний’ лебідь!“, “До дня народження: танцюй вічно, як у ‘Лілеї’!” – пишуть підписники. Історія Стоянова – як балет: драма, сміх, перемога. З днем народження, Саша – хай пуанти кружляють вічно!
